Опорний конспект лекцій з дисципліни «психологія і педагогіка»

Змістовий модуль 1. Психологія і педагогіка як наука про людину, її світ і діяльність.

Тема 1. Теоретичні основи психології та педагогіки

Ключові терміни та поняття: теоретична психологія, психосфера, кластери категорій, психологія, душа, психіка, етапи розвитку психології, психоаналіз, біхевіоризм, гуманістична психологія, підсвідоме, несвідоме, біологічне, соціальне, мозок, галузі психології.

1. Психологія як наука про людину, її світ і діяльність.

Наукова психологія все ще перебуває у пошуках свого предмета, її рух у цьому напрямку відображають психологічні поняття і категорії, зміст яких складається впродовж історії психології.

За М. Г. Ярошевським, категоріями, через які виявляє себе предмет психологічної науки, є: образ (характеризує пізнавальне відно­шення психіки до світу); дія (описує практичне ставлення людини до світу); мотив (відображає динамічний і скеровуючий аспекти психіки); індивід – особистість (ілюструє відмінності у сфері образів, дій, мотивів, спілкування конкретної людини). Кожний напрямок психології вивчає переважно якусь одну категорію (та відповідну грань психіки): ґештальтпсихологія – категорію образу, психоаналіз – мотиву, діяльнісний підхід – спілкування.

Зміна уявлень про предмет психології відбувається, як правило, внаслі­док кризи – усвідомлення науковою громадськістю невідповідності домі­нуючого уявлення про психіку тим її виявам, які з’являються внаслідок нових наукових досліджень, або ж поступу суспільного життя.

Психологія - одна з наук про людину. Предметом її вивчення є найскладніша сфера життєдіяльності людини – психіка. Складність психіки як явища зумовлена тим, що вона є вищим продуктом біо­логічного і суспільного розвитку живих істот. Складним є і функці­ональний бік психіки. Вона – метод орієнтування організму в нав­колишньому світі, регулятор поведінки і діяльності в динамічних умовах середовища.

Психічна активність людини спрямована на різні предмети. Задо­вільняючи свої матеріальні (органічні) та духовні потреби як необ­хідні умови життя, людина шукає й отримує з навколишнього при­родного та соціального середовища потрібні для цього джерела, на­буває знань, планує свої дії, визначає методи й шляхи їх здійснен­ня, докладає великих зусиль, щоб досягти певної мети, переживає успіхи і невдачі.

Усе це – психічна активність людини, предмет вивчення психології. Звідси предмет психології – це вивчення закономірностей розвитку і вияву психічних явищ та їх механізми.

Коло явищ, які вивчає психологія, у кожної людини виявляєть­ся чітко і досить виразно – це наші почуття, думки, образи, сприй­мання, прагнення, бажання, уява, погляди тощо – все, що утворює внутрішній зміст нашого життя, яке дається нам безпосередньо і на­лежить нам.

Отже, предмет психології ­– психічна діяльність людини; психічні процеси, стани, властивості індивіда; розкритгя законів виникнення, розвитку і перебігу психологічної діяльності; з’ясування життєвого значення психіки; індивідуальний світ Я людини.

У підручнику “Психологія” за редакцією Ю.Л. Трофімова виокремлено шість етапів становлення предмета психології як науки [4; с.17]

Час виникнення	Провідне поняття	Стисле визначення
Десятки тисячоліть до н.е.	Душа в архаїчному розумінні	Двійник тіла, що живе власним життям та покидає тіло під час сну, смерті, непритомності
Кінець IV тис. до н.е.	Душа	Нематеріальна, незалежна від тіла пізнавальна та життєдайна основа. В античну епоху ототожнювалася з атомом, вогнем, повітрям, а в епоху середньовіччя - із свідомістю як здатністю до рефлексії
Перші століття н.е.	Свідомість	Сукупність мотиваційних, пізнавальних та емоційних властивостей індивіда
Друга половина XIX ст.	Поведінка	Сукупність реакцій у відповідь на зовнішні подразники. Згідно з поглядами бігевіористів має бути протиставлена свідомості
Кінець XIX ст.	Самосвідо- мість	Система уявлень індивіда про себе, що регулює його стосунки з іншими людьми, ставлення до себе, образ власного Я з притаманними йому когнітивними, емоційними та оцінково-вольо­ви­ми компонентами
Початок XX ст.	Особистість	Соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, яка формується і виявляється у предметній діяльності та спілкуванні. Містить комунікаційні, мотиваційні, характерологічні, самосвідомісні, інтелектуальні, досвідні, психофізіологічні властивості суб’єкта творчої діяльності

Психологія – наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності. Слово «психологія» походить від двох грецьких слів: «псюхе» – душа і «логос» – закони природи, а психологія означає «закони жит­тя душі».

Псюхе – душа (поняття давньогрецької філософії). Воно мало де­кілька значень: 1) життєва сила, яка покидає тіло з останнім поди­хом; 2) безтілесна основа, позбавлена після смерті людини свідомос­ті і пам’яті; 3) «демон» – невмируща істота божественного поход­ження; 4) мета праведного життя; 5) «покарання» за первородний гріх Титанів тощо.

Одночасно псюхе – носій пам’яті про всі минулі інкарнації. Іно­ді ототожнюється з психічним «Я».

Основними завданнями психології є створення системи знань про людську поведінку й практичне застосування цих знань з метою покращення життя людей.

Для отримання об’єктивних і точних даних про закономірності, механізми психіки і психологічні факти використовуються методи дослідження. Метод – шлях пізнання і застосування системи при­йомів для досягнення певної мети. Наприклад, існують методи са­мовиховання, методи управління, методи наукової творчості тощо.

У психології розроблені методи вивчення психічних фактів і фе­номенів. До них відносять: спостереження, самоспостереження, ек­сперимент (лабораторний, природний і експериментально-генетич­ний), метод експертних оцінок, анкетування, інтерв’ю, тестів тощо.

Головна вимога до методів наукового дослідження в психології – давати ймовірне знання, досягати об’єктивності відтворення психіч­них фактів і феноменів оптимальним шляхом – відповідно до зако­ну оптимальності. Ті самі вимоги стосуються і методів практичної діяльності людини, до них вдаються здебільшого з метою гармоні­зувати психіку, дії, діяльність і творчість – з мінімальним докладан­ням енергії, часу і праці.

Методи психології поділяються на загальнонаукові: аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання, системний метод тощо та конкретні наукові методи: спостереження, опитування, тестування, експеримент, моделювання та ін.

Основні проблеми психології

У філософії, основним питанням якої є взаємовідношення матерії і духу, буття і свідомості, психологія, конкретизуючи те саме питання, протягом своєї історії з’ясовує місце психіки у довколишньому, фізичному світі – розв’язує психофізичну (природну) проблему.

Зміст основної проблеми психології не був незмінним. Психологічні дослідження доповнювали його новими даними про сутність та природу психіки, що висвітлювало нові аспекти проблеми. В такий спосіб були виокремлені психофізіологічна – про відношення мозку і психіки, психогностична (пізнавальна) проблема – про зв’язок психіки і довколишнього світу та проблема людини – про місце людини в світі й роль її психіки у взаєминах з ним.

Із позицій системно-діяльнісного аналізу кожну з цих проблем мож­на співвіднести з певним рівнем життя та відповідним типом актив­ності. Отже, психофізіологічна проблема стосуватиметься головним чи­ном організму з притаманною йому поведінкою як пристосуванням, психогностична – індивіда та його діяльності як освоєння, проблема людини – особистості з її вчинками та прагненнями до самореалізації і творчості.

Основними механізмами психіки людини є відображення, проек­тування і опредметнення — докладання людиною власних зусиль і хисту до формування матеріальних речей або знакових систем.

У продуктах діяльності відображається неповторність, самобут­ність і індивідуальність, що є мірою виявлення людини — її творчого потенціалу.