5.3. Особливості біфуркаиійних механізмів

Біфуркаційним механізмам порівняно з адаптаційними прита­манний цілий спектр відмітних властивостей, які дозволяють колосально прискорити процеси розвитку. До таких властивос­тей можна віднести:

• максимальне збільшення варіантності станів і розкиду мож­ливих параметрів системи;

• невизначеність майбутнього, яке пояснюється високим сту­пенем випадковості та ймовірності флуктуацій (спонтанних змін) системи;

• необоротність розвитку; у силу імовірнісного і випадкового характеру змін імовірність повернення в попередній стан практично дорівнює нулю (!); час, як і еволюція, набуває спрямованості й необоротності,

Віфуркаційні зміни, при яких система «забуває» минулий стан, різко прискорюють темпи розвитку.

У світлі цього біфуркаційні механізми створюють майже іде­альні умови для розвитку. Повторимо ще раз його необхідні передумови.

Для розвитку потрібна пам'ять. Але потрібна для того, щоб закріпити зміни, які вже відбулися; щоб система знову не повер­талася до старого стану. Проте «дуже гарна пам'ять» перетво­рюється на гальмо розвитку, коли потрібно зробити нові зміни,

127

порушити стару рівновагу. Таким чином, щоб зміна відбулася, система повинна «забути» старий стан. При набутті нового ста­ну система знову повинна «повернути» пам'ять, щоб інформа­ційно закріпити нову якість.

Близькі до цього умови створюються в системі саме при бі-фуркаційних механізмах розвитку. Стан катастрофи, у якому час від часу опиняється система, дозволяє «забувати» (чи май­же «забувати») своє минуле. Коли біфуркаційний стан минає, відбувається розгалуження шляхів еволюції. Кожний із них при­рода може обрати як оптимальний напрямок для реалізації по­дальшого розвитку. При цьому нова якість міцно закріплюєть­ся необоротністю до попереднього стану.

Приклад_______________________________________________

Вперше в планетарному масштабі природа реалізувала біфуркаційні механізми, створивши біологічний тип еволюції. Народжуючи потомство, кожний організм створює розгалужений шлях розвитку біологічного виду. Нове покоління несе спадкоємні ознаки свого виду (від зайця може народитися тільки заєць, а від крокодила — крокодил), але разом з тим створює ті необхідні передумови, без яких немислимий процес розвитку. Потомство вносить значне різноманіття у стару систему, і це різноманіття забезпечується випадковими мутаціями систе­ми. З нового потомства виживуть тільки ті особини, що краще інших здатні пристосовуватися до навколишнього середовища. (А ми пам'ятаємо і конкрет­ний критерій добору: у кого інформаційна здатність зменшити дисипацію (роз­сіювання) енергії виявиться вищою.) Саме ці, більш живучі, здобувають можли­вість народити наступне потомство (тобто створити нову біфуркацію).

Можливо, природа і змогла б досягти існуючого на планеті біологічного різноманіття, використовуючи адаптаційні механізми перших прокаріотів (у цьому випадку кожна структура, зайнявши свою біологічну нішу, змогла б, поступово пристосовуючись, шукати свою долю), але для цього знадобили­ся б сотні мільярдів років, а не ті кілька мільярдів, за які відбулася еволюція живої природи. Саме цей факт дії біфуркаційних механізмів першим зміг розглянути Дарвін.

Таким чином, біфуркаційні механізми, діючи разом з адап­таційними, дозволили різко інтенсифікувати мутагенез (тобто виникнення випадкових, невизначених змін) на планеті, вна­слідок чого почали швидко змінюватися умови життя на Землі. Це, у свою чергу, стимулювало швидке вимирання старих видів і появу нових.

Трансформаційні механізми в живих системах. У світлі ви­кладеного стає зрозумілим колосальне значення смертності, яка

128

притаманна живим організмам. (Прокаріоти, як відзначав М.М. Моїсеєв (1990), були безсмертними.) Це ціна, яку запла­тила природа за різке прискорення темпів розвитку.

З виникненням живої природи набувають подальшого роз­витку обидва види еволюційних механізмів: як адаптаційні, так і біфуркаційні.

Вироблення рефлексів - це результат дії адаптаційних меха­нізмів. Будь-яка поступова зміна тих чи інших властивостей систем, що розвиваються (у тому числі засвоєння «правил пове­дінки» окремими членами популяції), відбувається під впливом подібних механізмів. Щоразу подібні механізми відшукують такий стан системи (організму), який відповідатиме мінімуму дисипації енергії, чи найменшому значенню ентропії.

У той же час набули колосального розвитку біфуркаційні механізми. Насамперед це пов'язано зі змінюваністю поколінь. Саме цей фактор, який так геніально побачив Ч. Дарвін, вияви­вся потужним прискорювачем еволюції і фактором значного збільшення різноманіття природи планети. Таким чином, бі­фуркаційні механізми починають відтворювати себе, адже осно­ва біфуркації - це різноманіття. Але, з іншого боку, і сама бі­фуркація є джерелом різноманіття.