Примітка__________________________________________________

Ще більш безглуздо готувати висококваліфікованих фахівців (які, за визна­ченням Оду мів, мають бути віднесені до «найвищої якості» енергії): інжене­рів, викладачів, учених -для того, щоб вони тисячними арміями просапували на полях буряк, збирали вручну врожай, замітали вулиці чи працювали під­собниками на будівництвах. Це не тільки насильство над здоровим глуздом, але й грубе порушення енергоентропійних принципів прогресивного розвит­ку, які передбачають, що кожний наступний стан системи має бути енерге­тично більш ефективним, ніж попередній. Наведену ситуацію можна порів­няти, мабуть, лише з опаленням приміщень комп'ютерами.

Якщо процес самоорганізації системи синергетика і енерго-ентропіка характеризують як «процес посилення порядку в си­стемі шляхом збільшення безладу (виробництва ентропії) у зов­нішньому середовищі», то описані явища можна характеризу­вати як підтримання порядку в системі шляхом руйнування порядку в її ж структурах більш високого інформаційного рів­ня організації. Іншими словами, підтримання порядку подібни­ми заходами може відбуватися тільки за рахунок саморуйну­вання системи. Це наводить на думку, що основна причина краху соціалістичної системи — не підступ ворогів, а її енергоентро-пійне саморуйнування зсередини.

261

Примітка____________________________________________

До явищ подібного плану слід відносити казнокрадство і злодійство. Основна небезпека їх полягає не в зміні суб'єкта власності, а в значному зниженні інфо­рмаційного статусу украденого (у термінах Одумів, використання високоякісної енергії за призначенням і функціями низькоякісної). Наприклад, украдені гроші вилучаються з обороту, де вони могли б виконувати роботу (створювати поря­док) і складаються в різного роду кубушки, «прогулюються» чи вивозяться за кордон (тобто переводяться в розряд дисипативної енергії). Щось подібне від­бувалося довгі роки також із «винесенням» через заводські прохідні речовинних активів. Перфокарти обчислювальних центрів використовували як підставки для їжі, устілки для взуття і т.д. і т.ін. У видрукувані типографським способом бла­нки звітної документації загортали продукти. Високоякісними виробами з дере­ва і гуми топили печі. Бензин і солярку просто зливали в землю тисячами літрів заради приписок (шахрайства) «тонно-кілометрів пробігу».

У наші дні аналогами подібних явищ зниження інформаційного статусу активів є розкрадання високоякісних виробів з кольорових металів заради здачі в металобрухт. У цьому ж ряді - невиплати заробітної плати. Останнє, очевидно, потребує коментарів.

Економічна небезпека крадіжки полягає не стільки в зміні суб'єкта власності, скільки в значному зниженні інформа­ційного статусу вкраденего.

Зароблена і нарахована зарплата фактично є інформаційним ресурсом майбутнього, тому що виступає основним чинником формування попиту майбутніх виробничих циклів. Не кажучи вже про те, що невиплачена вчасно зарплата обмежує можли­вості майбутніх поколінь одержувати нормальну освіту, вихо­вання, харчування і медичне обслуговування.

Таким чином, несвоєчасна виплата зарплати є, за терміно­логією економістів, спробою компенсувати подовження існую­чого періоду оборотності обігових коштів за рахунок збільшен­ня їх середнього залишку. Виходить, що проблему підтримання гомеостазу (стійкої рівноваги) нинішнього стану системи нама­гаються вирішувати шляхом руйнування рівноваги майбутньо­го стану. Але ж воно за «законами» прогресивного розвитку є більш інформативним стосовно сьогодення, отже майбутній стан можна розглядати як наступний етап процесу саморозвитку системи, збільшення рівня її впорядкованості та інформатив­ності. Таким чином, можна вже говорити про руйнування май­бутнього стану соціально-економічної системи.

262

Підводячи підсумок вищесказаному, можна констатувати, що необхідною передумовою прогресивного розвитку системи є її здатність до інформаційного контролю стану гомеостазу системи.

Інформаційним контролем гомеостазу можна вважати про­цес підтримання стану стійкої рівноваги на основі ідеї чи прові­дного інформаційного принципу, що дозволяють досягати мети з витратами речовини й енергії, непорівнянно (на кілька поряд­ків) меншими від рівня метаболізму системи, тобто її матері­ально-енергетичного обміну з навколишнім середовищем.

Подробиці_________________________________________________

Історія розвитку людства дає чимало прикладів інформаційного контролю гомеостазу системи. До їх числа можна віднести:

• дитячу іграшку «дзиґа», де легкі осьові рухи рукоятки зверху вниз до­зволяють підтримувати високу швидкість обертання системи;

• будь-які види важелів і домкратів;

• системи рульового управління автомобілем і літаком, що дозволяють людині керувати транспортними засобами з мінімальними витратами енергії;

• підтримання курсу валют додатковим продажем (інтервенцією) на рин­ку валюти, курс якої зростає;

• реапізація цілей стримування потенційного супротивника (у військовій справі чи в політиці) за допомогою дезінформації; існує думка, що цей метод удався М.С. Хрущову, який для досягнення своїх цілей у взаєми­нах із США протягом багатьох років демонстрував на військових пара­дах дерев'яні макети неіснуючої в ті роки балістичної міжконтиненталь­ної ракети;

• колесо і т.ін.

Підтримувати гомеостаз необхідно за рахунок інформації.

Основна мета застосування керівного інформаційного прин­ципу - визначити таке сполучення в просторі і часі високоякіс­них і низькоякісних енергетичних потоків (інформації, фінан­сових коштів, матеріально-енергетичних ресурсів), яке б забез­печило мінімальні витрати системи на підтримання стану стій­кої рівноваги і здійснення механізмів негативного зворотного зв'язку.

Щоб реалізувати механізм інформаційного контролю гомео­стазу системи, необхідно мати «спектральний збір», що дозволяє

263

розрізняти інформаційні «відтінки» (ступінь інформаційності) різних елементів соціально-економічної системи: матеріально-енергетичних потоків, фінансових коштів, видів інформацій­ної сутності. Ці «відтінки» зазначених матеріально-інформа­ційних активів визначаються їхнім місцем у виробничому про­цесі, сферою соціально-економічної діяльності, фактором часу. Особливо важливо, щоб «спектральний збір» мали керівники всіх рівнів і фахівці, що приймають рішення. Зокрема, спроба нашої країни «заробити» на дорогих візах приводила і приво­дить до колосальних збитків, тому що фактично унеможлив­лює експорт туристичних послуг. Тільки викорінювання інфо­рмаційного «дальтонізму» залишає країні шанс на швидкий підйом економіки і досягнення стійких темпів соціально-еко­номічного розвитку.

Механізм позитивного зворотного зв'язку обумовлений впливом енергетичних потоків низької якості на потоки висо­коякісної енергії. Мова йде про можливість ініціювання за до­помогою низькоякісних (дешевих) потоків енергії процесів роз­витку соціально-економічної системи, віднесених у майбутнє. Нагадаємо, що сам механізм позитивного зворотного зв'язку передбачає цілеспрямовану трансформацію існуючого рівня го­меостазу для знаходження системою нового стійкого стану, за­снованого на новому рівні гомеостазу.

Примітка

Найбільш яскравим прикладом використання низькоякісної дешевої енергії для одержання результату більш високого творчого рівня, причому незрів­нянно більш вагомого за масштабами результуючої роботи, є метод спря­мованого вибуху. Робота, яку сотні землекопів чи кілька екскаваторів вико­нували б протягом тижнів, може бути за допомогою вибуху виконана (вклю­чаючи підготовчу роботу) за кілька годин. Безумовно, за однієї умови, якщо вибух дійсно спрямований, тобто керується інформацією (направляється ма­лими імпульсами енергії високої якості).

Часто подібним методом користуються політики, які досягають своїх ці­лей, використовуючи енергію вибуху обуреної юрби для розчищення поля діяльності від своїх опонентів.

За допомогою імпульсів енергії «низької якості» у природі, технічних системах чи суспільстві можуть бути запущені про­цеси, що належать до класу лавиноподібних. Причому це може бути зроблено усвідомлено чи ненавмисно. Достатньо, напри-

264

клад, не вгадати з яким-небудь податком чи ціною на певний товар (зокрема, бензин), як по країні прокотиться хвиля банк­рутств дрібних і великих підприємців.

Методи цілеспрямованого вибуху та імпульсу лавиноподіб­них процесів є дуже ефективним засобом управління процесами розвитку. Разом з тим це дуже ризиковані методи, що потребу­ють ретельного прогнозного опрацювання можливих інформа­ційних каналів розвитку майбутніх процесів.

Крім зазначених екстремальних методів існує широкий спектр інших форм здійснення механізму позитивного зворот­ного зв'язку, які є менш руйнівними за своєю суттю, але мають значний потенціал підвищення ефективності процесів розвит­ку. До речі, ці ж методи широко використовуються і як захисні засоби. Адже збереження системи може ґрунтуватися не тільки на підтриманні її працездатності (гомеостазу) за будь-яку ціну, але й превентивному руйнуванні системи (а частіше найбільш слабких її ланок), якщо навантаження на систему перевищують критичні значення. Саме на цьому принципі заснована дія за­побіжників і аварійних відключень системи. Цей же метод ви­користовують залізничники, коли, простукуючи важкою кува-лдою ланки ходової частини вагонів, зондують можливі «тонкі» порушення структури металу.

Загальним же для всіх методів реалізації механізмів позити­вного зворотного зв'язку є прагнення максимального викорис­тання енергії природних процесів, що відбуваються в природі і суспільстві.

Висловлені міркування наводять ще на одну думку. Стосов­но економічної системи вихідні ресурси можна розглядати як енергію більш низької якості. Тоді як вироблена продукція є аналогом енергії більш високої якості. У цьому підвищенні інфо­рмаційного статусу предметів праці можна помітити багато ас­пектів. Досить порівняти властивості, які мають на виході з конвеєра новенькі автомобілі, телевізори чи комп'ютери, з вла­стивостями тієї купи матеріалів, з яких ці вироби виготовлені. У даному випадку читач оцінюватиме еволюцію інформаційно­го статусу предметів праці з погляду споживача.

Економісти, які представляють інтереси підприємства-ви-готівника, мають інший погляд. Для них збільшення інформа­ційного статусу виробничих ресурсів відбито в тій додатковій вартості, що упредметнюється у виробленій продукції.

265

Зростання інформативності предметів праці для підприємства -виготівника може бути виміряне одержуваним додатковим прибутком.

У будь-якому випадку вихідні ресурси - це продукти більш низької інформаційної якості, що дозволяють одержати проду­кти з більш високим інформаційним статусом. З економічної точки зору, це, крім усього іншого, можливість із більш деше­вих і менш цінних ресурсів одержати більш дорогі і більш цінні товари.

Зниження кількості менш цінних ресурсів «на вході» під­приємства означає зниження випуску більш цінних продуктів «на виході» підприємства. У цьому зв'язку керівникам і фахів­цям підприємства потрібно дуже обережно ставитися до так зва­ної економії сировини. Існує небезпека разом із водою виплес­нути й дитину. Іншими словами, при боротьбі за економію ре­сурсів можуть бути зменшені продуктивні витрати виробничого призначення, що визначають вихід готової продукції.

Подробиці

У світлі сказаного видається доречним ще раз розглянути ентропійну діяль­ність підприємства, тобто його витрати. Раніше ми вже говорили про дві ключові причини ентропійної діяльності системи.

Одна з них полягає в недосконалості організації функціонування систе­ми. На підприємстві дана причина обумовлює рівень непродуктивних втрат. Саме ці втрати формують різного роду збитки і відходи, що ведуть до зни­ження ефективності виробництва. З подібного роду втратами можна і потрі­бно боротися для підвищення ефективності.

Іншою причиною ентропійної діяльності є необхідність здійснення витрат виробничого призначення. Без них не відбудеться виробничий процес, а отже, не буде і готової продукції. Якщо виробництво налагоджене і ресурси вико­ристовуються раціонально, то будь-які спроби економії на виробничих витра­тах неминуче призведуть до перебоїв у виробничому процесі або взагалі до його зриву. Результатом буде втрата готової продукції.

Прагнення скоротити непродуктивні витрати таке ж природне, як і ба­жання збільшити обсяг виробництва з його неминучими виробничими витра­тами. Проблема полягає в тім, що найчастіше дуже важко буває (навіть досвідченому виробничнику) відрізнити власне продуктивні витрати від не­продуктивних. Крім того, стануть будь-які витрати продуктивними (тобто ко­рисними) чи ні, можна побачити пише через деякий час — коли завершиться виробничий цикл.

Однак буває, що кричущу безгосподарність видно неозброєним оком. Йдеться про ті випадки, коли під виглядом економії ресурсів завдається удар

266

по продуктивному капіталу. Найбільш наочним прикладом може служити відключення електроенергії на підприємствах країни. Це може відбуватися як з волі «вищого рівня», так і з ініціативи керівників самих підприємств. Зокре­ма, ректори деяких вузів, виконуючи команду про енергозбереження, ско­ротили кіпькість занять. Подібним керівникам залишається лише порадити також інші резерви економ»: зарплата працюючим, витрати на опалення в зимовий час, ін. А ще краще — зупинити підприємство взагапі, щоб цілком скоротити будь-які види витрат. Економія буде тим більшою, чим більший період зупинки підприємства. Правда, усю суму економії багатократно пе­рекриє збиток від упущеної вигоди. Вигоди, які могло б принести перерване виробництво. Щоб цього не сталося, необхідно розвивати навички спектра­льного економічного зору.

Спроба економити на продуктивному капіталі може оберну­тися колосальними втратами.

Аналізуючи особливості реалізації механізмів негативного і позитивного зворотного зв'язку, можна зробити такий висно­вок: мистецтво стійкого управління розвитком - це майстер­ність здійснення інформаційного контролю гомеостазу системи і здатність створювати умови для майбутніх трансформацій си­стеми, направляючи матеріально-енергетичні потоки по найбільш ефективних інформаційних каналах.

З позицій багатоспектрального бачення енергетичних пото­ків (як і інших видів ресурсів) по-новому сприймається універ­сальний критерій добору. Два вже згадувані формулювання критерію добору, а саме: мінімізація розсіювання {дисипації) енергії та мінімізація ентропії тільки на перший погляд зда­ються ідентичними. Насправді друге формулювання набагато глибше і повніше. Адже, як ми вже переконалися, енергія від енергії може дуже різнитися. Термін «ентропія» дозволяє охо­пити не тільки енергетичний, але й інформаційний підтекст. Завдяки цій обставині поняття «мінімізація ентропії» здатне відбити не тільки наслідок (мінімізацію розсіювання енергії), але й причину (завдяки максимальному закріпленню інформації, чи максимальному підвищенню рівня організованості системи).

Мінімізація ентропії - це максимізація інформації та міні­мізація розсіювання енергії. Саме своєю ємністю це формулю­вання критерію є надзвичайно вдалим. Крім уже згаданого при-чинно-наслідкового зв'язку воно відбиває широке різноманіття

267

характеристик системи: максимум упорядкованості, максимум ефективності, мінімум відходів та ін. Оцінити цю ємність і різ­номаніття запропонованого формулювання можна лише з пози­цій багатоспектрального бачення енергоінформаціиних потоків (так само, як і інших видів капіталу: речовинних, фінансових, людських).

268

Частина II

основи

ЕКОЛОГІЧНО

ЗБАЛАНСОВАНОГО

УПРАВЛІННЯ

СОШАЛЬНО-

ЕКОНОМІЧНИМ

РОЗВИТКОМ

Розділ 12

Теоретичні основи екології

12.1. Становлення біосфери та її характеристика

Біосфера (грец. bios - життя, sphaira - куля) - оболонка Землі, в якій існує життя. Цей термін вперше запропонував австрійський геолог Едвард Зюсс у 1873 році. Цілісне вчення про біосферу було створене видатним вітчизняним ученим В.І. Вернадським. До складу біосфери входять таки частини геосфери:

• нижня частина атмосфери - від поверхні Землі до озонової оболонки, тобто до висоти близько 25-30 км. Атмосфера складається із суміші газів (азот - 78%, кисень - 21%, ар­гон - 0,93%, діоксид вуглецю - 0,03%, інші гази - менше 0,005% за об'ємом) та колоїдних домішок (пил, краплі води, кристали тощо);

• вся гідросфера - водна оболонка, яка покриває 2/3 поверхні планети (до найбільшої глибини - Маріанської впадини в Тихому океані - 11 030 м). Більше 40% води міститься в земних надрах (у літосфері). Об'єм гідросфери складає бли­зько 137 • 10⁷ км³, а хімічний склад наближається в серед­ньому до складу морської води. Із загальної маси води бли­зько 98% знаходиться в океанах і морях, 2% її загальної кількості складають прісні води;

• верхня частина літосфери - верхня «тверда» оболонка Землі, яку складають земна кора та верхня частина мантії Землі. Товща літосфери становить 50-200 км, у тому числі земної кори - до 75 км на континентах і 10 км під дном океану. Між літосферою, гідросферою і атмосферою постійно відбу­вається речовинний і енергетичний взаємообмін, проявом якого є, зокрема, землетруси і виверження вулканів.

271

Усі ці сфери є складовими середовища, в якому існують всі живі організми планети. Ці організми, у свою чергу, не лише існують у біосфері, а й є її творцями. За В. Вернадським, жива речовина - це біогеохімічний фактор планетарного масштабу, під дією якого відбуваються перерозподіл, міграція і розсіюван­ня хімічних елементів.

Між живим і неживим непереборної межі не існує. Живою називають динамічну систему, яка активно сприймає і перетво­рює молекулярну інформацію з метою самозбереження.

Основна функція живої системи - самозбереження шляхом випереджального реагування. Для відновлення і збереження енергії в системі необхідне надходження енергії ззовні, з навко­лишнього середовища, та обмін речовин і енергії - метаболізм. У метаболізмі поєднані процеси асиміляції і дисиміляції (синте­зу і розпаду) речовин. Наявність програми відтворення у ви­гляді дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) та її висока стабі­льність порівняно з іншими структурами біологічної системи зумовлюють спадковість. Під впливом змін екологічних чинни­ків спадковість може змінюватися, відбуваються мутації - інду­ковані зміни в генетичному апараті.

Успадковані зміни та їх відбір під впливом екологічних чин­ників зумовлюють видоутворення і збільшення біологічного рі­зноманіття. Різноманіття видів забезпечує більшу ймовірність збереження життя завдяки існуванню найкраще пристосованих до змін довкілля форм, тобто відбувається біологічна еволюція.

Нині виділяють шість основних рівнів організації живої матерії:

• молекулярно-генетичний - редуплікація генів, формування ідентичних молекул на основі матеріалів, що забезпечують спадковість і мінливість;

• організмений - цілісність функцій, ріст, онтогенетичний розвиток;

• клітинний;

• популяційно-видовий - еволюція, тривале існування, таксо­номічні характеристики;

• біоценотичний - трофічні, хімічні, енергетичні зв'язки, кру­гообіг хімічних елементів, перетворення енергії;

• біосферний - форма життя, яка поза біосферою не існує. Кожний з цих рівнів має особливості, але всі вони тісно по­в'язані між собою, взаємно впливають один на одного, створю-

272

ючи єдине ціле - живу речовину. На всіх структурних рівнях організації матерії реалізована лише дуже незначна частка мо­жливих комбінацій молекул. Це означає, що кожний біологіч­ний вид, кожна жива істота є унікальними, оскільки вони ма­ють набір властивостей, за допомогою яких ефективно адапту­ються до навколишнього середовища та його змін.

Біосфера є відкритою термодинамічною системою. Енергію вона одержує від Сонця і з надр Землі. Отримана ззовні енергія трансформується і розсіюється, підпорядковуючись двом фун­даментальним законам термодинаміки. Перший закон термо­динаміки - це закон збереження енергії (енергія не може ні з'явитися, ні зникнути, вона лише трансформується з однієї форми в іншу). Другий закон термодинаміки вивчає напрямок якісних змін енергії в процесі її трансформації з однієї форми в іншу (закон описує співвідношення корисної та марної роботи під час трансформацій форм енергії). За другим законом термо­динаміки будь-яка робота супроводжується трансформацією високоякісної енергії в енергію нижчої та найнижчої якості -теплоту - і призводить до зростання ентропії (збільшення енергії найнижчої якості, не придатної до корисної роботи, тобто розсі­ювання енергії).

Вважають, що еволюція біосфери відбувалась у напрямку зменшення ентропії. Чим довшими є ланцюги живлення, тим вони енергетично досконаліші. Саме завдяки ланцюгам жив­лення в біосфері постійно відбувається не лише кругообіг води та обмін енергії, а й кругообіг речовин, які живі організми ви­користовують для побудови і підтримання життєдіяльності сво­їх тіл та забезпечення процесів розмноження.

Примітка

Всього відомо близько 80 хімічних елементів, необхідних біоті. З продуктами життєдіяльності або після смерті ці елементи повторно потрапляють у довкіл­ля і знову використовуються іншими організмами (постійний кругообіг речо­вин). Хімічні елементи, які зазвичай використовуються у великих кількостях (не менш як 0,01% загальної маси організму), - це макроелементи: С, Н, N, О, Ha, P, 5, К, Мд, Са. Вони вилучаються організмами з довкілля, погли­наються і концентруються в клітинах. Елементи, потрібні організмам у мен­ших кількостях (до 0,01%), називають м/кроелеменгами; Cr, Mn, Fe, Cu, Mo, Zn, В, I, F, Se та ін. Отже, до біогенних елементів (їх 22) відносять хімічні елементи, що постійно присутні в складі всіх організмів. Деякі з біогенних елементів входять до складу організмів як мікроелементи (Fe, I, F). В організмі

273

біогенні елементи утворюють біомолекули, що ускладнюються в процесі обміну речовин (метаболізму). Нестача біогенних елементів в організмі при­зводить до порушення певних функцій організму.

Великий і малий кругообіг речовин (насамперед води, вуг­лецю, азоту, фосфору, сірки, калію, магнію, кальцію) - життє­во важливі процеси біосфери, вони мільйони років не порушу­валися, поки діяльність людини не набула планетарного харак­теру. За минуле століття, особливо в останні його десятиріччя, антропогенна діяльність призвела до значних порушень круго­обігу речовин у біосфері, розвитку глобальної екологічної кри­зи. Саме діяльність людини значно прискорила процеси вивіт­рювання гірських порід, зумовила накопичення в атмосфері такої кількості газів, яка спричинила розвиток негативних кліматич­них змін (парниковий ефект), появу озонових дір та кислотних дощів, деградацію ґрунтів через надмірне накопичення в них токсичних хімічних сполук. Внаслідок збільшення в природ­них водах, повітрі і ґрунтах концентрації важких металів, наф­топродуктів, пестицидів деградують і гинуть екосистеми, уповіль­нюються процеси кругообігу речовин у біологічному циклі, ча­стішають спалахи «цвітіння» вод внаслідок масового розмно­ження мікроскопічних водоростей не тільки ставків, водосхо­вищ, а й Світового океану, що обумовлює порушення функціо­нування екосистем. Людина також створює у величезних кіль­костях речовини, які не можуть бути залучені до біологічного кругообігу (пластмаси, поліетилен тощо), оскільки останні не розкладаються в біосфері.

Накопичення в атмосфері вуглекислого газу, спричинене людською діяльністю, може призвести у найближчий час до потепління, танення льодовиків і підйому рівня води в океанах більш ніж на 100 м, тобто до порушення стійкості біосфери.

В житті і діяльності людини стійкість біосфери має надзви­чайне значення:

• біосфера є не просто джерелом ресурсів для людини, а й приймачем відходів її виробництва та життєдіяльності. Це складна система (фундамент життя), у якій біота сама забез­печує стабільність навколишнього середовища;

• біосфера має граничну господарську ємність, перевищення якої порушує стійкість біоти і довкілля;

274

• у межах господарської ємності біосфера і екосистеми функ­ціонують згідно з принципом Ле Шательє, швидко відновлюють усі порушення рівноваги в довкіллі, залишаю­чи його стійким. Здатність відновлення в абсолютних вели­чинах, як і межа господарської ємності, змінюються від ланд­шафту до ландшафту залежно від продуктивності біоти: в пустелях вона найменша, у лісах - найбільша. Перевищення господарської ємності зумовлює порушення біо­логічного кругообігу речовин, деградацію екосистем, забруднення довкілля. У свою чергу, забруднення і руйнування навколишньо­го середовища призводить до загибелі багатьох видів організмів.

Головне завдання людини - збереження і відновлення при­родних угруповань організмів у таких масштабах, які забезпе­чать господарську ємність біосфери в цілому. Межу зростання людства визначає господарська ємність біосфери, верхнім поро­гом якої є переведення в антропогенний канал понад 1% чистої первинної продукції біоти (фотосинтезу); перевищення цього порогу призведе до глобальної екологічної катастрофи і розпаду геному людини, наслідком чого буде зникнення її як виду.

Таким чином, найважливішими рисами біосфери є існуван­ня в її межах живої речовини і постійний матеріально-енерге­тичний обмін з космосом. Наявність життя - це головне, чим відрізняється Земля від інших планет Сонячної системи.