1. Первинні фундаментальні сутності, які визначають організа­ційну першооснову матеріальної субстанції у Всесвіті і на Землі (інформаційні сутності першого рівня):

• фундаментальні фізичні закони природи;

• причинно-наслідкові зв'язки;

• закономірності взаємодії між об'єктами матеріального світу (наприклад, космічними об'єктами у Всесвіті);

• просторовий порядок розташування тіл і явищ;

• часовий порядок перебігу подій;

• інформаційні коди елементарних частинок з нульовою ма­сою (носіїв властивостей енергії);

• інформаційні коди елементарних частинок з ненульовою масою (носіїв властивостей речовини предметів і явищ при­роди;

• інформаційні коди атомів і молекул (носіїв властивостей хі­мічних елементів і сполук);

• відображення предметів і явищ природи;

• програми саморегуляції неживої природи.

2. Вторинні інформаційні сутності, які виникли в результаті саморегуляції природи (інформаційні сутності другого роду):

• генетичні програми (генетичний код, геном), які визнача­ють самоорганізацію живих організмів і біологічних видів;

196

s

о

3

Продукти систем, що самоорганізуються

s н о;

Продукти продуктів інтелекту і суспільства

• продукти комп'ютера

F(x№nx?*23x_ cosarctg у/ = ^4

•+JT

• продукти штучно виведених біологічних видів

>s

н а. <и m

н <u

т

Продукти інтелекту і суспільства

• знання

• комп ютер, ін.

н а.

Сутності інтелекту і суспільства

• особистість

• суспільні об'єднання

S

І—

>»

CL

Сутності живої природи

з»

• біологічні види

• екосистеми

Первинні фундаментальні сутності

З а. <и

С

• закони природи

• причинно-наслідкові зв'язки, ін.

Рис. 8.1. Рівні інформаційної сутності

• закріплені зв'язки, які визначають функціонування біологі­чних співтовариств (біоценозів) і екосистем.

3. Інформаційні сутності, які виникли в результаті розвитку живої природи (інформаційні сутності третього рівня):

• інформаційний код мозку людини;

• нервові відчуття живих організмів;

• інтелект (мисляча і чуттєва сутність) людини і вищих тва­рин (душа, думка, дух, особистість, «соціо-»);

• суспільні сутності (економічні і соціальні відносини, ін.).

4. Інформаційні продукти інтелекту і суспільства (інформаційні сутності четвертого рівня):

• емоції;

• види комунікаційної взаємодії (мова, повідомлення, зобра-

лСЄННЯ, 1Н.^,

• види мотиваційного впливу (залякування, приваблювання, натхнення);

• знання;

• чуттєві образи (інформаційні рефлекторні моделі) реальної картини матеріального світу;

• план дій;

• навички виконання фізичної роботи;

• здатність опрацьовувати інформацію (виконувати розумову роботу);

• устої (закони, правила, традиції, стандарти, інструкції, за­борони);

• штучно виведені види тварин і сорти рослин;

• технології (включаючи управлінські);

• соціальні цінності;

• продукція культури, мистецтва, спорту;

• комп'ютерні програми, програми для роботів і штучний інте­лект;

• структури управління суспільством;

• інформаційні зміни, внесені людиною в ландшафти, біоце­нози, екосистеми.

5. Вторинні інформаційні продукти інтелекту і суспільства (інформаційні сутності п'ятого рівня):

• похідна генетична інформація від виведених людиною біо­логічних видів;

• інформаційна продукція, вироблена за допомогою комп'ю­терних програм;

198

• результати дії комп'ютерних «вірусів»;

• штучні системи, які самоорганізуються.

6. Продукти діяльності систем, що самоорганізуються.

Цим ми обмежемо список - тому що далі лежить лінія гори­зонту, за якою вже сьогодні легко вгадуються нові простори...

Таким чином, інформаційна реальність, яка має у своїй ос­нові, цілком імовірно, єдину сутнісну природу, розвинулася в масштабах нашої Землі в складний різноманітний світ, де про­відним виконавцем є людина, що діє в рамках суспільства.

8.3. Функції інформаційної реальності

Інформаційна реальність виконує широкий спектр різних фун­кцій, які забезпечують існування, взаємозв'язок і розвиток різ­них сутностей (об'єктів) матеріального світу.

Примітка

Визнаючи єдність природи всіх проявів інформаційного начапа, ми й надалі будемо вдаватися до певної умовної диференціації термінології. Там, де мається на увазі використання окремих функцій даної категорії, застосовува­тимемо просто термін «інформація». У тих же випадках, де мова йде про фундаментальні функції або властивості, будемо вживати терміни «інфор­маційні сутнісні начапа», «інформаційна реальність».

Оперуючи звичними поняттями й аналогіями матеріального світу, спробуємо систематизувати основні функції інформацій­них сутностей (рис. 8.2).

Першооснова формування і структуризації матеріального світу. Інформаційна сутність є фактично тією основою, яка до­зволила сформуватися матеріальному світу. За рядом припу­щень інформаційне начало у взаємодії з вихідною потенцією природи до руху в рамках синергетичного феномену утворюють спочатку необхідні умови існування матеріального світу, вклю­чаючи простір, час, фізичні закони світобудови, а потім й інші необхідні атрибути матеріальної природи: мікрочастинки, мак­роскопічні матеріальні об'єкти та інші структури.

Засіб регулювання в просторі й часі матеріально-енергети-чно-інформаційних систем. Інформація є тим провідним факто­ром, який визначає стан будь-якої системи, включаючи стан її

799

Комунікативний засіб (інтеграція і дезінтеграція)

Ресурс

інтелектуальної діяльності

Мотиваційний

(енергетичний)

вплив

Культурний

(соціальний) ко

ФУНКЦІЇ ІНФОРМАЦІЇ

Програма

саморозвитку матерії

Формування особистості і суспільства

Рис. 8.2. Природні і соціально-економічні функції

динамічної рівноваги (гомеостаз) чи вихід з даного стану. У ре­гулюванні будь-яких матеріально-енергетичних потоків важли­ва не тільки маса матеріальних факторів, які беруть участь, але й їх інформаційний зміст. Зокрема, стан екосистеми залежить не просто від обсягу «прокачуваної» через неї біомаси (енергії), але й від співвідношення певних біологічних видів.

Більш того, велику роль відіграє генетична якість (тобто інформаційні властивості) біологічних ресурсів.

Чим складніша фізична чи біологічна система, тим більший запас інформаційного різноманіття вона повинна мати для за­безпечення стійкого, керованого стану.

Програма(и) саморозвитку матерії (засіб упорядкування ма­теріальних систем у часі). Це той Зміст, Ідея, Порядок (послідо­вність подій), Креслення світобудови, Код, за якими розвива­ється природа: рухаються і змінюються космічні об'єкти, рос­туть і розвиваються живі організми, людина і суспільство. У багатьох джерелах автори відзначають наявність у споконвіч­ній природі не тільки Першопричини, але й Змісту, Мети роз­витку. У християнстві Бог - також і мета буття (Христианство, т. З, 1995).

З появою на Землі людини природі планети була дарована можливість самій робити інформаційні програми-коди, які ста­ють основою цілеспрямованого управління діяльністю. Подібні програми подолали надзвичайно довгий шлях від примітивних планів, які регламентують перші трудові акти людини, до най­складніших автоматизованих програм, що керують унікальни­ми технічними комплексами, які реалізують процеси життєза­безпечення всієї людської цивілізації.

Подробиці

«Проблема 2000 року» наочно продемонструвала ту роль, яку відіграють комп'ютерні програми в сучасному суспільстві. Збій тільки однієї цифри (!) може паралізувати життєво важливі вузпи цілих країн: постачання водою, продуктами харчування, електроенергією; транспорт; зв'язок, банківську си­стему тощо.

Роль програм у сучасному суспільстві величезна. Розробка і реалізація будь-якого проекту починається з його планування (до речі, самі проекти часто називаються програмами). Програми-плани пронизують діяльність будь-якого економічного суб'єкта: від маленького підприємства і родини - до національної економіки. Фактично будь-який техпроцес є насамперед інфор­маційною програмою. У більшості сучасних технічних пристроїв найважливішим

201

блоком (і часто найбільш дорогим) є блок управління, тобто знову-таки програма. До речі, у сучасних пральних машинах-автоматах ціна маленько­го електронного бпочка керування складає більше половини вартості всієї машини.

На початку XXI століття програмний продукт перетворився в один із найбільш вигідних товарів, приносячи виробникам мільярдні прибутки. Споживачі платять ці гроші, розуміючи, що тільки освоївши найбільш прогресивні засоби виробництва, вони зможуть різко підвищити ефективність, що, у свою чергу, економічно надзвичайно вигідно.

А на порозі - вже технічна здійсненність створення штучно­го інтелекту і самовідтворення програмами своїх аналогів, і на­віть створення більш досконалих систем...

Інформаційні сутності, які складають автономні системи самоврядування і самовідтворення (біологічних організмів), а також їх співтовариства (біоценози, екосистеми). Саме інфор­маційні системи поєднують матеріально-енергетичну субстанцію в матеріально-інформаційну сутність, що діє, реагує та відчуває себе як єдиний організм. Ген, генетичний код, геном - ось ті інформаційні одиниці, що визначають, зрештою, характер біо­логічного виду. Як відомо, ні окремий живий організм, ні на­віть цілий біологічний вид не здатний жити ізольовано від інших біологічних видів. Разом вони утворюють своєрідні інформаційні системні одиниці (біоценози, екосистеми), що виникали і розви­валися паралельно з розвитком самих біологічних видів.

Інформаційні сутності, що складають особистісне начало людини, а також формують суспільні об'єднання. Якщо біоло­гічний організм є матеріально-інформаційною істотою, то осо­бистість (людина «соціо-»), хоч і живе в матеріальному тілі, становить собою вже цілком інформаційну систему, що живиться виключно інформаційними ресурсами (фактами, відчуттями). Продукти його діяльності також виключно інформаційні: ре­акції, емоції, знання, художні образи, ідеї, прийняті рішення, команди до дії тощо. Як біоорганізми не можуть існувати обо-собленно поза екосистемними співтовариствами, так і людська особистість не може сформуватися ізольовано від суспільних утворень: соціальних (родини, асоціації, партії, країни тощо) і соціально-економічних (підприємства, корпорації, консорціуми, галузі, різні об'єднання виробників і споживачів). Реальна лю-

202

дина являє собою симбіоз матеріальної (людина «біо-») та інфор­маційної (людина «соціо-») сутностей. За влучним висловом Декарта, це - «єднання душі й тіла». Відповідно, матеріально-інформаційну природу мають і всі зазначені суспільні утворен­ня. Відповідно, провідним організаційним фактором, що їх фор­мує, є інформація.

Факти публікацій

• Доукінс (Dawkins, 1989) називає тонку структуру інформації, засновану на пам'яті людини, «мемом» (тете, від memory - пам'ять). «Своєрід­ний бульйон людської культури» («The Soup of human culture») «зваре­ний» з «мемів» («memes»). Подібно до генів, «меми» різняться своїми властивостями: довговічністю, продуктивністю, точністю відтворення при копіюванні, ін. Еволюція гена, створення мозку забезпечили середови­ще, у якому з'явилися перші «меми». Виникнувши один раз завдяки зда­тності до самовідтворення, меми сформували свій власний, більш швид­кий вид еволюції.

• Фабер і Прупс (Faber and Proops, 1991) пішли ще далі. Вони описали формування своєрідних аналогів генотипів для фізичних систем, висунули постулат про «унікальний генотип» природної системи при розвитку в її лоні економічної системи, що має власний аналог геномів. Дійсно, будь-якій економічній системі властиві такі характеристики, як: переваги форм власності, розміри і структури економічних суб'єктів, технології, правова система, існуючі економічні та соціальні інститути тощо. За висловом Й. Кена (КбЬп, 1996), ці системи економічних характеристик є «сховищем інфор­мації» («генологією» людського процесу). Таким чином, використовуючи вищенаведену термінологію Доукінса, аналог «економічного генотипу» можна назвати «мемоном» (memone). Економічні «мемони», — робить висновок Й. Кен, - здатні пристосовуватися до конкретних економічних умов (використовувані технології, наявні ресурси, споживчий капітал на одиницю продукції, ціни на товари, структури ринку тощо) подібно до того, як біологічні види пристосовуються (використовуючи свій потенціал) до місцевих біогеографічних умов шляхом часткового проникнення і на­громадження додаткової (найчастіше невикористовуваної) інформації.

Первинний ресурс інтелектуальної діяльності біологічних організмів і людини. Діяльність вищих живих організмів буду­ється на випереджальному принципі. Скануючи інформацію (факти) із зовнішнього середовища своїми органами чуттів, біо­логічні організми прогнозують можливу картину подій, вихо­дячи з якої будують свою поведінку.

Чим вище рівень організації біологічного виду, тим глибша і різноманітніша роль первинної інформації в його життєдіяльності.

203

Для людини «соціо-» це фактор формування особистісних хара­ктеристик, її духовного, естетичного і морального розвитку. Для економіки первинна інформація є ресурсом одержання необхід­них знань, джерелом ідей і принципів проектування виробни­чих технологій і конструйованих виробів.

Продукт інформаційної діяльності вищих біологічних орга­нізмів і людини. Інформаційна продукція біологічних організ­мів і людини надзвичайно різноманітна. У тварин, включаючи людину, вона починається з реакцій та емоцій, що обслугову­ють процеси життєдіяльності організму і забезпечують стан го­меостазу (рівноваги) і метаболізму (обмінних процесів).

Людина набуває здатність до абстрактного мислення (ре­флексії). Це означає, що вона може формувати інформаційні образи, відносно відірвані від реальної дійсності, тобто створю­вати «віртуальну реальність». Продуковані інформаційні обра­зи виконують соціальні й економічні функції та характеризу­ються великим різноманіттям. Назвемо тільки деякі з них:

• емоції;

• знання;

• художні образи;

• ідеї;

• конструктивні принципи;

• технологічні рішення;

• прийняті рішення;

• команди до дії.

Таким чином, використовуючи термінологію матеріального виробництва, можна сказати, що інформаційна продукція може виступати у формі заготовок (наприклад, зібраних і проаналізо­ваних фактів), напівфабрикатів (ідей), готових виробів (інфор­маційних послуг, наприклад, консультацій) або «інформацій­них вузлів» (художніх зразків) і складних систем (технологіч­них рішень).

І інформаційні ресурси, і інформаційні продукти можуть розглядатися як самостійні функції інформаційного начала. У деяких джерелах (Иноземцев, 1999; Белл, 1999) ці дві інформа­ційні сутності розділяються термінологічно: перша називається інформацією, друга - знаннями.

Згадані раніше програми (включаючи плани розробок і комп'ютерних програм) також є різновидами інформаційної продукції. У розвинених економічних системах будь-який про-

204

дукт стає об'єктом купівлі-продажу. Інформаційна продукція тут не становить винятку.

Комунікаційний засіб та інструмент інтеграції і дезінтеграції об'єктів існуючого світу. Здійснення чотирьох попередніх фун­кцій стало реальним завдяки ще одній функції інформації -комунікаційній. Об'єкти і суб'єкти підтримують один з одним інформаційний зв'язок. Інформація поєднує. Але вона ж за пе­вних обставин може роз'єднувати, створюючи нездоланні бар'є­ри страху, відчуженості, неприйняття.

Подробиці_________________________________________________

Навряд чи можна заперечити той факт, що для передачі будь-якої Інфор­мації тварини і пюди використовують матеріальні носІЇ: предмети і явища природи (воду, повітря, акустичні чи електромагнітні коливання, ін.). Однак безперечно й інше: щоб це відбулося і звичайний об'єкт матеріального світу перетворився в носій інформації, необхідна наявність мінімум двох живих істот, які б вступили в інформаційний контакт. І тоді з будь-яким речовинним предметом чи енергетичним імпульсом може статися диво: безмовна і без­пристрасна матерія перетвориться в лавину інформації... і розповість, засте­реже, заспокоїть! Усе існуюче на Землі: світло, колір, запахи, звуки, квіти, дерева, камені, хмари — здатне нести інформацію... і бути абеткою чиєїсь мови.

Практично всі тварини тією чи іншою мірою використовують інформа­ційні символи: одні з них приваблюють (як яскраві кольори метеликів, стро­кате оперення птахів тощо), інші відлякують (ікпа, жести, рухи), треті — про­сто повідомляють щось (запахи, мітки, ін.). Але, звичайно, неперевершеною залишається людина: вона не тільки навчилася говорити, писати, читати (при­чому навіть між рядків), але й здатна використовувати як абетку практично будь-який натільний чи підручний предмет або явище: кивок голови, жест, погляд, звуки і навіть... квітку у вікні другого поверху, яку так трагічно не помітив професор Ппейшнер.

Інформація поєднує, інформація ж і роз'єднує. Однак най­частіше інформація, роз'єднуючи, поєднує. Адже дивовижна єдність навколишнього світу можлива завдяки колосальній від­мінності та різноманітності складових його частин.

Засіб мотиваційного (енергетичного) впливу. Навіть з тих прикладів, що ми навели з приводу попередньої функції, очеви­дно, що інформація є ефективним засобом впливу на поведінку живих істот. Цікаво інше: за силою впливу, що проникає через тисячі кілометрів і сотні років, слово може бути порівняне з потужним енергетичним імпульсом.

205

Слово (одна лише звісточка!) надихає, воскрешає, але воно ж здатне «отруїти», роздавити, скалічити. Любов, почуття обо­в'язку, гордість, страх здатні немічну істоту перетворити на каз­кового богатиря, а «атланта» - на тендітну билинку. Відомі ви­падки, коли в стані інформаційного збудження люди здійснюва­ли вчинки (піднімали величезну вагу, робили рекордні стриб­ки, забіги, ін.), що, здавалося б, порушували фізичні закони матеріального світу.

Аргументи вченого

• Л.В. Гнатюк, називаючи інформацію «знаком енергетичного впливу», говорить про певне «гравітаційне поле» упредметненої мови, «енергію притягання», про і-попе в людському суспільстві, яке «притягує до себе ті змістові структури, для яких інформація даного поля має значення». Втім, і сама назва книги, звідки узяті ці терміни, символічна - «Свідо­мість як енергетична сила» (Гнатюк, 1999). А ось і цитата з цієї книги: «Що таке наше духовне життя, якщо не постійне використання тієї енергії, яку приховують у собі думки? Я, одержавши у своє володіння думку, користуюся її ритмікою, способом структурувзння, тобто тими енерге­тичними можливостями, яких у мене самого не було доти, поки я не почав користуватися новою думкою як завершеним енергетичним утво­ренням».

• Л.М. Гумільов висловив гіпотезу «пасіонарності етносу» (від латинського слова pass/o — страсть). Суть ЇЇ в тім, що деякі етноси на певний період часу (200-300 років) входять у турбулентний (енергетично збуджений) стан, у якому підвищується їхнє прагнення діяльності. Причина цього яви­ща полягає в підвищенні потенціалу біохімічної енергії на даній території (можливо, під впливом випадкових енергетичних «підхльостувань» із ко­смосу). Носіями і генераторами пасіонарності в народі є пасюнаріТ(«оде-ржимІ»), тобто активні особистості, лідери нації, що, у кінцевому раху­нку, є носіями змін, які відбуваються в суспільстві. Свій підвищений енер­гетичний імпульс пасіонврії передають іншим співгромадянам через інформаційні контакти (Гумільов навіть використовував поняття «зараз­ливість пасіонарності»; на його думку, вона відбувається завдяки особли­вому енергетичному полю, яке має кожний організм; Гумільов називав його «етнічним полем»). Ось тільки два приклади на цю тему. Генерал Барклай де Толлі-Реймар був надзвичайно кмітливою, хороб­рою і розумною людиною. Саме його переможний план реалізував Кутузов у війні з Наполеоном. Однак, будучи за національністю німцем, Барклай де Толлі не мав того інформаційного контакту з російськими солдатами, що був у Кутузова. Кутузов же, який використовував план свого колеги, зміг передати свою власну пасіонарність солдатам, зумів вдихнути в них той са­мий дух непримиренності до ворога, дух стійкості, що потрібний для будь-якої армії (Гумілев, 1990).

206

Чи Інший приклад. В Італії Суворов здобув три блискучі перемоги за допомогою невеликого російського корпусу і допоміжних австрійських диві­зій проти стійких французьких військ, якими командували кращі французькі генерали — Макдональд, Моро, Жубер. Причому в усі перемоги Суворова основний внесок зробили російські солдати. За словами ГумІльова, «Суво­ров не зміг провести жодного свого починання серед австрійців і німців», хоча ті були теж хоробрі та вмілі солдати. На попередньому прикладі ми переконалися, що німець Барклай де Толлі не зміг реалізувати свої дуже розумні починання серед росіян. «Очевидно, — робить висновок Гумільов, -«індукція пасІонарності» пов'язана з якимось настроєм, що є об'єднуючим етнос началом. Саме в цьому секрет успіхів Суворова: росіяни були Суво-рову зрозумілі, і він був їм зрозумілий...» (там же).

Додамо, що енергетичний імпульс інформації здатний пронизувати простір і час. Саме його ми відчуваємо, одер­жуючи звістку від близьких за тисячі кілометрів від рідної землі, або читаючи слово, написане сотні років тому дале­ким предком.

І все-таки уточнимо. Про «енергетичний імпульс» інфор­мації можна говорити лише умовно. Сама інформація не несе ніякої енергії, але вона здатна колосально підвищити ефекти­вність процесів, що протікають у системі. Завдяки цьому виві­льняється енергія, яка може бути мобілізована системою для виконання кожної з її функцій, і створюється ілюзія додатко­вої енергії.

Формування організаційного потенціалу упорядкованості суспільних структур. Дана функція співзвучна з програмною функцією. Однак на відміну від неї вона не передає імпульс розвитку, а тільки створює для нього необхідний інформацій­ний ґрунт (умови).

Можливими елементами формування організаційного поте­нціалу впорядкованості можуть служити; етичні норми, устої, традиції, вірування, звичаї, звички, смаки, заборони, стандар­ти, закони - усе те, що, зрештою, формує стереотип поведінки даної соціальної групи, чи її культурний (соціальний) інформа­ційний код.

Так, інформація відіграє величезну роль у регулюванні по­ведінки будь-якої матеріально-інформаційної системи. Однак (можливо, в цьому полягає мудрість природи!) вона не дозво­ляє вийти системі за відведені їй природою цілком матеріальні межі, завдяки чому вона і залишається завжди матеріально-

207

інформаційною системою. Скажімо, на Землі завжди існувати­муть обмеження невтримній технічній фантазії людини і її не­вгамовному бажанню змінити природу. Ці обмеження людина завжди носить із собою (!) - адже її тіло здатне існувати тіль­ки в дуже вузьких інтервалах властивостей цілком матеріаль­ного середовища.

208

Розділ 9

Інформатика процесів розвитку

9.1. Імовірнісна і випадкова основа свободи як передумова розвитку систем

Роль імовірності в процесах розвитку. Говорячи про процеси самоорганізації систем і умови виникнення порядку, ми озна­йомилися з тією роллю, які відіграють у процесах розвитку енер­гія та інформація. Енергія обумовлює рушійну силу змін (різ­ницю потенціалів), інформація формує організаційну упоряд­кованість процесів, що протікають.

Уважне вивчення процесів розвитку дозволяє побачити ди­вовижний факт. Енергія й інформація не тільки взаємодіють одна з одною - вони взаємообумовлюють одна одну. Дещо спро­щуючи, можна сказати, що енергія створює інформацію, а інфор­мація - енергію. Для початку спробуємо розглянути зв'язок між цими двома сутнісними основами. Цей зв'язок виявився мож­ливим завдяки імовірнісному характеру процесів, що відбува­ються в природі.

Імовірнісність - властивість параметрів системи залежати від випадкових факторів, що можуть виникати з різною мірою імовірності. У свою чергу, імовірність - це міра можливості ви­никнення яких-небудь випадкових подій за тих чи інших умов, здатних повторюватися безліч разів. І нарешті, випадковим на­зивають такий причинно-наслідковии зв'язок, що допускає при одній причині реалізацію кожного з безлічі можливих альтер­нативних наслідків, які залежать від невимовно великої кіль­кості різноманітних умов, що не підлягають урахуванню і пе­редбаченню.

209

Таким чином, імовірність у природі нерозривно пов'язана з випадковістю. Імовірність — породження випадкових явищ. Але звідки в природі береться випадковість?

Випадковість — це наслідок свободи, яку Природа (або Тво­рець) надає своїм творінням.

Історія розвитку природи - це одночасно і історія еманси­пації (звільнення) предметів і явищ природи від пут жорсткого детермінізму.

Як ми переконаємося далі, еволюція природи - не що інше, як нарощування (виробництво) природою інформації. З ураху­ванням розглянутих положень теорії інформації можна окрес­лити такі логічні зв'язки:

• нарощування інформації може відбуватися лише за допомо­гою збільшення імовірності явищ природи. Тільки за таких умов створюються передумови зменшення імовірності реалі­зованих подій, що є «живильним середовищем» для росту інформації;

• імовірність може проявлятися лише у світі випадкового;

• випадковість - наслідок свободи.

До найбільш значних віх формування явища випадковості можна віднести:

• свободу мимовільного хаотичного коливання (руху) частинок;

• свободу взаємодії частинок;

• свободу синергетичного об'єднання частинок у системне ціле;

• свободу відкритих стаціонарних систем реагувати на зміну умов зовнішнього середовища (здійснювати механізми зво­ротного зв'язку);

• свободу систем змінюватися самим і змінювати зовнішнє середовище;

• свободу біфуркаційних трансформацій системи;

• свободу природи здійснювати добір найбільш ефективних станів системи.

Імовірність з найбільшою очевидністю розкрилася в термо­динаміці. Тут на перше місце виходить не енергія, а ентропія.

Примітка

Саме в термодинаміці, що змогла побачити в процесах розсіювання тепла необоротність природних явищ, могла виникнути теорія, заснована не на

210

детерміністичних законах механіки, а на законах статистики, У механіці немає місця випадковості: одна причина - один наслідок. Статистика має справу з випадками, з імовірнісним світом. Подія може відбутися, а може і не відбу­тися. Закономірність імовірнісних процесів проявляється у світі великих чи­сел, де тільки і може виявлятися тенденція більшої імовірності стосовно імо­вірності меншої.

Відкриття термодинаміки ознаменували революцію в при­родознавстві. Вони немов звільнили природні явища від пут детермінізму класичної механіки. Якщо перше начало термоди­наміки (закон збереження енергії) ще належало до абсолютно строгих законів, то друге начало будувалося винятково на ста­тистичному обліку імовірних величин. Нагадаємо, у ньому йдеть­ся про неминучість безповоротних втрат (розсіювання) енергії, тобто про більш імовірний перехід тепла від нагрітого тіла до більш холодного, ніж у зворотному напрямку.

Імовірнісна природа будови світу. Відкриття термодинаміки показали, що світ імовірнісний. Події залежать від збігу випад­кових невизначених обставин. До цих відкриттів світ видавався грандіозним годинниковим механізмом, що одного разу був заве­дений і тепер керується порівняно простими законами. Після відкриття другого начала термодинаміки явищам природи була дарована свобода імовірнісності. Події можуть збуватися чи не збуватися. Правда, перший і другий наслідки, як правило, ма­ють різний ступінь імовірності. Вони і визначають ту залізну закономірність, що виявляється через ряд випадковостей.

З відкриттям другого начала термодинаміки природі була «подарована» свобода імовірнісності.