6.5. Штучні вили пам'яті

Матеріальні носії пам'яті. Винайдення матеріальних носіїв па­м'яті (у першу чергу писемності, а потім книгодрукування) ві­діграло колосальну роль у процесі розвитку цивілізації. До цього системі суспільної пам'яті вдавалося вирішувати завдан­ня інформаційної інтеграції суспільства в просторі. Інформація хоча й передавалася від покоління до покоління, але головним чином серед сучасників, тобто людей найближчих поколінь. Відсутність надійної фіксації інформації приводила до того, що поступово частина знань і навичок могла спотворюватися, роз­сіюватися, втрачатися. Багато дуже важливих відкриттів і ви­находів доводилося здійснювати заново. На це витрачалися час і енергія суспільства.

Поява матеріальних носіїв інформації заклала основу для суспільної інформаційної інтеграції людства в часі. У принципі

157

функцію матеріальної фіксації інформації виконували будь-які об'єкти людської культури (знаряддя праці, одяг, будівлі, тво­ри мистецтв). Адже вже саме їх довгострокове використання давало уявлення про їхні функції, будову, методи застосування. І все-таки знаковою подією стало винайдення писемності. З по­явою книгодрукування з'явилися об'єктивні передумови, з од­ного боку, для масового поширення знань, з іншого - для під­ключення кожного члена суспільства до колективних банків інформації. Це одразу ж позначилося на темпах суспільного прогресу, підготовляючи ґрунт для індустріальної революції. Поява нових форм фіксації інформації і комунікаційного обмі­ну (фотографія, кіно, радіо, телебачення) стала потужним по­штовхом соціального розвитку, значною мірою сприяючи його прискоренню.

Соціальна пам'ять (що охоплює, природно, і автономні па­м'яті всіх членів суспільства), озброєна сучасними матеріальни­ми носіями інформації, - це вже потужна інформаційна систе­ма, яка має колосальний потенціал і чинить величезний вплив на соціально-економічний розвиток.

Якщо соціальна пам'ять, як і пам'ять генетична, є цільною інформаційною системою, у ній, напевно, мають існувати і певні носії та одиниці пам'яті за аналогією з геном. Сучасний англій­ський біолог Р. Доукінс увів поняття «мем». Мем є продуктом інтегральної інформаційної системи соціальної пам'яті, що охо­плює підсистеми мозку кожного члена суспільства і підсистеми матеріальних носіїв інформації. Мем являє собою стійкий еле­мент людської культури, який транслюється каналом лінгвіс­тичної інформації. Якщо гени локалізовані в хромосомах, то меми — у людській пам'яті (звідси і транскрибування мем від англ. memory) і передаються від покоління до покоління за до­помогою слів. Мем - це реплікатор; одиниця трансляції куль­турної спадщини, він передається від одного мозку до іншого за допомогою процесу імітації.

Подробиці

У якості мема можуть виступати: мелодії, ідеї, модні слівця і вислови, теорії Ч. Дарвіна, А. Енштейна та інших учених, релігії з усіма їх обрядами і моли­твами, філософські вчення, переконання, забобони, жести, пози й ін. Ро­динні меми як цеглинки культури групуються у вищі категорії - теми, що кожним із видів культур формуються в сцени, які групуються, у свою чергу,

158

у вищу категорію - драми, мри чи ритуали, що детермінують світогляд видів культур. У кожної культури є своя мрія - модель природної і соціальної реальності, природа якої гіпотетична й складає певну систему переконань і упереджень. Фактично мрії, теми і меми - це свого роду ілюзії, які визнача­ють поведінку людини і функціонування соціальних систем, і мають не тільки культурні, але й біологічні основи (Волков и др.₍ 1999).

Комп'ютер. Комп'ютер (у широкому розумінні, тобто разом з усіма його інформаційними системами) здійснив революцію насамперед у збільшенні індивідуального інформаційного потен­ціалу людини. Маючи на увазі класичну тріаду пам'яті (нако­пичувати, закріплювати і відтворювати інформацію), можна сказати, що комп'ютер на кілька порядків збільшив її парамет­ри. Ємність комп'ютерних інформаційних систем, тобто їх здат­ність накопичувати інформацію, практично безмежна (у всяко­му разі, стосовно реальних потреб людини), не обмежені (у реа­льному масштабі часу) і характеристики закріплення інформації, тобто час її збереження, і нарешті, безпрецедентні показники, що характеризують темпи відтворення інформації. Саме цей показник є результуючим у тріаді пам'яті (який сенс накопичу­вати і зберігати (закріплювати) інформацію, якщо немає мож­ливості її відтворення або ж це потребує багато часу).

Примітка

У сучасному суспільстві, що нагромадило величезні обсяги інформації, саме проблема відтворення інформації стала найбільш «вузькою ланкою». Досить згадати, скільки часу іде на пошук архівної довідки чи потрібної книги (не кажучи вже про потрібну фразу чи термін у ній), скільки сил витрачається на оформлення в «ручному режимі» квитка на будь-який вид транспорту, як довго обробляються результати дослідів і аналізів, і, нарешті, на скільки затя­гується обрахування й обґрунтування різних варіантів проектних рішень.

Задачі, на які йшли дні, місяці і роки, комп'ютер зміг вирі­шувати за лічені хвилини. Більш того, він зміг моделювати (а отже, відтворювати за заданою програмою інформацію, що збе­рігається) такі процеси, які в принципі не здатна контролювати людина з її власним потенціалом мозку. Ці процеси протікають або в нескінченно великих, або в нескінченно малих масштабах часу. Мозок людини виявився значно більш вразливим порівня­но зі штучними інформаційними системами, створеними на ос­нові комп'ютера. Людина на порядки гірше накопичує

159

(запам'ятовує) інформацію, гірше її фіксує (при легкому роз­ладі чи перевантаженнях може взагалі все забути чи переплута­ти) і, нарешті, на кілька порядків програє у швидкодії відтво­рення накопиченої інформації, яка в людини обмежена швидкі­стю нормальних фізіологічних реакцій.

Саме ця обставина привела до чергової революції в розвитку інформаційних систем природи. Людина змушена була довіри­ти комп'ютерам прийняття кінцевих рішень щодо забезпечен­ня власної безпеки.

Примітка

Людина може ще самовпевнено тішитися, що в її* руках залишається пульт управління штучними інформаційними системами. Згадаємо принципи «не-завдання шкоди людині», якими, за задумом А. Азімова, людство має намір наділяти самокерованих роботів у майбутньому.

Уже сьогодні практично всі найважливіші вузли життєзабезпечення люд­ства виявляються контрольованими штучними інформаційними системами. Відключення їх може привести до справжнього пекла на Землі. У цьому переконали цілком реальна ситуація Чорнобильської катастрофи і гіпотетич­на ситуація комп'ютерної проблеми при переході до 2000 року.

Щоб улаштувати на Землі апокаліпсис, роботам не обов'язково заподі­ювати пряму шкоду людству - досить забути змінити кілька цифр у потріб­ний час у потрібному місці чи зробити дію на одну мільйонну секунди пізні­ше, ніж це має відбутися...

XX століття підбило своєрідний підсумок еволюційного роз­витку природи. Участь на перших ролях людини в цьому про­цесі займає за історичними масштабами лічені секунди, однак роль її в прискоренні розвитку природи колосальна.

Факти публікацій___________________________________________

Швейцарський інженер і філософ Г. Ейхельберг дуже образно описує темпи прогресу людства:

«Передбачається, що вік людства 600 тис. років. Уявимо собі рух людс­тва, як марафонський біг на 60 км.

Велика частина 60-кілометрової відстані проходить дуже важким шля­хом - через незаймані ліси. Ми мало знаємо цю частину, тому що лише наприкінці, на 58-59-му км бігу зустрічаємо разом з первісними знаряддями малюнки печерних людей як перші ознаки культури і тільки на останньому кілометрі шляху з'являється все більше ознак землеробства.

За двісті метрів до фінішу покрита кам'яними плитами дорога веде повз римські укріплення.

160

За сто метрів до фінішу бігун пробігає через середньовічні міста.

До фінішу залишається ще 50 метрів; там стоїть людина, розумними і розуміючими очима стежить за бігуном, — це Леонардо да Вінчі.

Залишається тільки 10 метрів! Вони починаються при світлі смолоскипів і при вбогому освітленні масляних світильників.

Але при стрімкому ривку на останніх п'яти метрах відбувається приголо­мшливе диво: світло заливає нічну дорогу, машини гудуть на землі й у по­вітрі, і вражений бігун осліплюється прожекторами фото- і телекореспонде-нтів» (Мангутов, 1973).

Але ж на момент написання цих рядків учений ще не був свідком останніх декількох сантиметрів шляху, коли з'явилися ксерокс, факс і Інтернет. Коли комп'ютер увійшов невід'ємним елементом у виробництво, побут і сервіс. Коли, не виходячи з власної квартири, людина могла побачити по телевізору зустріч нового тисячоріччя на всіх континентах Землі.

Цифри і факти

Створені людством технічні системи дозволили в 100 разів прискорити пере­сування, у 1000 разів збільшити енергооснащеність людини, у 1 000 000 разів підвищити швидкість запису інформації, у 10 000 000 разів - швидкість зв'я­зку (Петрянов-Соколов, 1984).

Це безпрецедентне збільшення темпів еволюції природи в умовах Землі, при якому постійно наростали не тільки швид­кість, але й прискорення розвитку, стали можливі завдяки унікальній здатності людини постійно удосконалювати інфор­маційні системи накопичення, закріплення і відтворення інформації.

Інтернет. Початок нового тисячоріччя фактично є почат­ком нового етапу розвитку інформаційних систем і еволюції природи. До цього етапу людство встигло підготуватися в останнє десятиліття минулого століття. Інтернет означає, що всі існуючі на Землі інформаційні системи (індивідуальні й асоціативні) об'єднуються в єдину інформаційну мережу. Єди­ний всепланетний розум, про який говорили у своїх футурис­тичних прогнозах учені (напр., думаючий океан - Солярис С. Лема), став реальністю.

Штучні інформаційні системи, що саморозвиваються. Ці системи є неминучим породженням комп'ютерної цивілізації, яку людина створила в останню чверть XX століття. Фактично

161

це буде четверта ера еволюції природи в такій послідовності: нежива природа, жива природа, суспільство, штучні інформа­ційні системи... Однак до цієї ери людству ще потрібно дожити. У попередніх главах ми ознайомилися з механізмами, що забезпечують процеси розвитку відкритих стаціонарних систем. У наступній частині книги ми розглянемо глибинну сутність процесів, що лежать в основі феномену розвитку.

162

Розділ 7

Енергетичний базис розвитку

7.1 • Поняття про енергію та її вили

Поняття про енергію. Енергія є рушійною силою будь-яких змін, а отже, і рушійною силою процесів розвитку.

Енергія (від грец. energeia - діяльність, сила) - загальна кількісна міра різних форм руху матерії (Политехнический, 1998). У деяких енциклопедіях до вже наведеного визначення подаються додаткові ознаки енергії, що передбачають також міру «взаємодії усіх видів матерії» (Физический, 1995) або міру, «що об'єднує воєдино всі явища природи» (Новьій, 1998). Ці допов­нення, як видно, варто визнати істотними, хоча вони розкрива­ють уже окремі аспекти (наслідки) тієї сутності явища, що міс­титься в базовому визначенні.

Відповідно до різних форм руху матерії розглядаються різні форми енергії: механічна, внутрішня, електромагнітна, хіміч­на, ядерна та ін.

Примітка__________________________________________________

Зазначений подіп до певної міри умовний. Так, хімічна енергія складається з кінетичної енергії руху електронів, а також епектричної енергії взаємодії епек-тронів один з одним і з атомними ядрами. Внутрішня енергія дорівнює сумі руху мопекул щодо центра мас тіл і потенційної енергії взаємодії молекул. Теорія відносності показала, що енергія тіла нерозривно пов'язана з його масою т співвідношенням Е = тс² (де с - швидкість світпа). Будь-яке тіло має енергію, кількість якої можна визначити за даною формулою. Ця енер­гія може переходити в інші види енергії при перетвореннях енергії (розладах, ядерних реакціях і т.д.) (Физический, 1995).

163

Для будь-якої замкнутої системи справедливий закон збере­ження енергії, відповідно до якого енергія не зникає і не виникає «з нічого»: вона лише переходить з одного виду в іншій. Якщо система не замкнута, то її енергія може змінюватися за рахунок одержання енергії ззовні чи передачі системою енергії навколи­шньому середовищу у вигляді роботи чи теплоти (Новьій, 1998).

Набагато складніше сформулювати поняття руху, на яке спирається визначення енергії. Згідно з існуючими визначення­ми, рух є універсальним способом існування матерії, її загаль­ним атрибутом (Философский, 1983).

У найбільш загальному вигляді, рух - це зміна взагалі, будь-яка взаємодія матеріальних об'єктів (Философский, 1983).

Таким чином, у результаті енергія може бути визначена як загальна кількісна міра різних форм зміни матерії чи взаємодії матеріальних об'єктів.

Відступ

Для філософів цілком звичними, напевно, є фрази: «рух - універсальна вла­стивість матерії» чи «без руху матерія існувати не може». Ми сприймаємо ці постулати як аксіоми, рідко замислюючись над причинами такого нерозрив­ного зв'язку руху і матерії.

Теорія самоорганізації систем вносить ясність у зміст звичних істин, до­зволяючи по-новому поглянути на взаємозалежність і взаємозумовленість двох ключових філософських категорій.

Матерія починається з виникнення перших відкритих стаціонарних сис­тем. Утім, можна сказати й інакше: історія перших відкритих стаціонарних систем починає відлік з виникнення матери. Саме основи функціонування подібних систем наочно ілюструють нерозривний зв'язок матерії і руху. Справа в тім, що відкриті стаціонарні системи можуть існувати, лише підтримуючи рівень гомеостазу (певну різницю потенціалів) і здійснюючи метаболізм (об­мінні процеси системи із середовищем та всередині самої системи). Обидві ці функції нерозривні з рухом, тому що пов'язані з процесами переміщення речовин, енергії та інформації.

Існування матерії означає не просто рух - це рух до саморозвитку мате­ріальних систем. Зазначене дозволяє говорити про спеціальне призначення руху в процесі еволюції природи.

Відповідь на питання, у чому призначення руху, можна знай­ти в самому його визначенні. «Рух - це зміна». Отже, для від­творення змін стану системи необхідний рух.

Причиною, що викликає рух якого-небудь тіла, є енергети­чний вплив.

164

Рух характеризують дві основні величини: вихідна і резуль­туюча. Вихідною величиною є сила; результуючою величиною є робота.

Робота - величина, що характеризує кількісні і якісні змі­ни, які відбулися в системі під дією сили (енергетичного впли­ву). Якісні перетворення в системі пов'язані з перетворенням енергії з однієї форми в іншу.

Сила - це величина, що характеризує здатність енергетич­ного впливу виконати певний обсяг роботи. Сила визначається інтенсивністю і напрямком впливу. З видів впливу можна виді­лити: теплове, механічне, променеве, світлове, електричне, аку­стичне та ін.

Потужність - це величина, що характеризує обсяг роботи, вироблений за одиницю часу.

Будь-які зміни в системі можуть пояснюватися двома осно­вними причинами. Одна з них пов'язана з природними процеса­ми дисипації (необоротного розсіювання) енергії. У результаті цих процесів енергія марно втрачається, і зростає ентропія сис­теми. Іншими словами, знижується упорядкованість системи, у ній відбуваються процеси руйнування.

Інша причина змін пов'язана з корисною витратою енергії. Подібні процеси, навпаки, ведуть до зменшення ентропії систе­ми. Такий процес, у якому збільшується упорядкованість сис­теми, і можна вважати здійсненням роботи.

Примітка

Тут слід зробити застереження. Не завжди кінцевим підсумком здійснення роботи однозначно є підвищення упорядкованості системи. Енергетичний імпульс, зокрема, може стати «останньою краплею», що викликала лавино­подібний процес руйнування системи. Такі явища можна спостерігати в при­роді, техніці, суспільних системах.

Але от про що можна говорити з певністю: будь-яке підвищення упоря­дкованості системи пов'язане з виконанням роботи

Отже, робота пов'язана зі змінами! що збільшують упорядкованість системи. Для того щоб уявити конкретно ці зміни, потрібно згадати, з чим пов'язаний узагалі процес упорядкованості системи, чи перехід її зі стану хаосу в стан порядку.

Як було показано раніше, порядок системи обумовлений двома основними факторами: 1) наявністю енергетичного потен­ціалу; 2) інформаційною упорядкованістю системи.

165

Таким чином, виконання роботи, пов'язане з підвищенням упорядкованості системи, обумовлене здійсненням двох видів діяльності:

- збільшенням енергетичного потенціалу системи;

- удосконаленням її інформаційної організованості. Збільшення енергетичного потенціалу передбачає посилен­ня поляризації системи, тобто збільшення різниці енергетич­них потенціалів: або між системою і середовищем, або між окре­мими частинами усередині самої системи. Прямо чи побічно це пов'язано з різними видами переміщень: елементарних части­нок (фізичні види руху, наприклад: тепловий, електричний, елек­тромагнітний, ін.), молекул і атомів (хімічний рух), твердих, рідких і газоподібних тіл (механічний рух), товарно-грошових потоків (економічний рух).

Удосконалення інформаційної упорядкованості системи обу­мовлює зміну просторової структури системи та інформаційної програми функціонування в часі окремих частин системи. Інши­ми словами, це пов'язано зі зміною системи в просторі і часі.

Питання інформаційної перебудови системи будуть доклад­но розглянуті в наступних главах. Тут лише відзначимо, що подібна перебудова пов'язана зі зміною рівня гомеостазу систе­ми, зміною ступеня різноманіття і складності системи. Так чи інакше інформаційне удосконалення також пов'язане з різними видами руху, а це потребує здійснення роботи.

Види енергії. Якісна характеристика одержуваних системою енергетичних потоків пов'язана з тією часткою енергетичного імпульсу, що може бути використана на здійснення корисної роботи. Це, у свою чергу, залежить від двох факторів: по-перше, від особливостей того чи іншого виду енергії; по-друге, від здат­ності системи «розпорядитися» енергією, що надходить у неї.

Подробиці

І

Г. Алексєєв класифікує види енергії, узявши за основу класифікації комплек­сний критерій, що охоплює види матерії, форми її руху і види взаємодії.

1. Анігіляційна енергія - повна енергія системи «речовина - антиречовина», що звільняється в процесі їх сполучення та анігіляції (взаємного знищен­ня, тобто злиття і «зникнення») у різних видах.

2. Ядерна енергія — енергія зв'язку нейтронів і протонів у ядрі, що звільня­ється в різних видах при розподілі важких і синтезі легких ядер; в остан­ньому випадку ЇЇ називають «термоядерною».

ібб

3. Хімічна (логічніше - атомна) енергія - енергія системи з двох чи більше реагуючих між собою речовин. Ця енергія звільняється в результаті пе­ребудови електронних оболонок атомів і молекул при хімічних реакціях.

4. Гравістатична енергія — потенційна енергія ультраслабкої взаємодії всіх тіл, пропорційна їхнім масам. Практичне значення має енергія тіла, яку воно накопичує, переборюючи силу земного тяжіння.

5. Електростатична енергія - потенційна енергія взаємодії електричних за­рядів, тобто запас енергії електрично зарядженого тіла, що накопичу­ється в процесі подолання ним сил електричного поля.

6. Магнітостатична енергія — потенційна енергія взаємодії «магнітних заря­дів», або запас енергії, що накопичується тілом, здатним переборювати сили магнітного поля в процесі переміщення проти напрямку ДІЇ цих сил. Джерелом магнітного поля може бути постійний магніт, електричний струм.

7. Нейтриностатична енергія - потенційна енергія слабкої взаємодії «нейт­ринних зарядів», або запас енергії, що накопичується в процесі подолан­ня сил р-поля - «нейтринного поля». Унаслідок величезної проникної здатності нейтрино накопичувати енергію таким способом практично не­можливо.

8. Пружнісна енергія - потенційна енергія механічно пружно зміненого тіла (стиснута пружина, газ), що звільняється при знятті навантаження найчастіше у вигляді механічної енергії.

9. Теплова енергія - частина енергії теплового руху частинок тіл, яка звіль­няється при наявності різниці температур між даним тілом і тілами на­вколишнього середовища.

10. Механічна енергія - кінетична енергія тіл і окремих частинок, що вільно рухаються.

11. Електрична (електродинамічна) енергія - енергія електричного струму у всіх його формах.

12. Електромагнітна (фотонна) енергія - енергія руху фотонів електромаг­нітного поля.

13. Мезонна (мезонодинамічна) енергія - енергія руху мезонів (піонів) -квантів ядерного поля, шляхом обміну якими взаємодіють нуклони (тео­рія Юкави, 1935 p.).

14. Гравідинамічна (гравітонна) енергія - енергія руху гіпотетичних квантів гравітаційного поля - гравітонів.

15. Нейтринодинамічна енергія - енергія руху всепроникних частинок р-поля - нейтрино (Алексеев, 1983).

Необхідно відзначити важливий момент: розглянуті форми енергії відрізняються своєю ефективністю при здійсненні оди­ниці роботи. Це дає підставу говорити про різну якість різних форм енергїі. Найменш якісною в цьому відношенні вважається теплова енергія - виконання одиниці роботи нею спричиняє найбільші необоротні втрати енергії, так звану дисипацію енергії.

167

Інтегральна величина, що характеризує здатність системи до виконання роботи, дістала назву вільної енергії.

Поняття про вільну енергію. Поняття вільної енергії прохо­дить «червоною ниткою» через усю теорію розвитку.

Вільна енергія ~ це енергетичний потенціал системи, що характеризує її здатність виконувати роботу. У загальному ви­гляді вільна енергія може бути представлена різницею внутрі­шньої енергії системи та енергією, що необоротно втрачається. Здійснена системою в якому-небудь процесі робота визначаєть­ся втратою вільної енергії.

Подробиці_________________________________________

Поняття вільної енергії було вперше введене в термодинаміку німецьким фізиком Г. Гельмгольцем (Н. Helmholtz, 1882), використовується також тер­мін «енергія Гельмгольца». Визначається через внутрішню енергію U, ент­ропію S і абсолютну температуру Г рівнянням: F — U - Т * S (у даному виразі F — вільна енергія).

Внутрішня енергія включає енергію хаотичного (теплового) руху всіх мікрочастинок системи (молекул, атомів, іонів і т.д.) та енергію взаємодії цих частинок. Кінетична енергія руху системи як цілого та ЇЇ потенційна ене­ргія в зовнішніх силових полях до внутрішньої енергії не входять.

Величину Г • S у фізиці іноді називають зв'язаною енергією. Складова даного виразу S є мірою необоротного розсіювання енергії.

Таким чином, у поняття вільної енергії включається лише та кількість внутрішньої енергії, яку система може мобілізува­ти (звільнити) для виконання роботи. Можливо, саме тому цей вид енергії і називається вільною енергією. А не може бути мо­білізована дисипативна енергія, яка необоротно розсіюється си­стемою в зовнішньому середовищі.

Вільна енергія в системі звичайно акумулюється в енергоєм­них речовинах.

Подробиш

У біологічних організмах енергія утримується за рахунок потенційної енергії хімічних зв'язків складних органічних молекул. У результаті хімічних пере­творень енергія може переходити в інші види енергії, що використовується на синтез нових сполук, для підтримання структури і функцій клітин, темпе­ратури тіла, здійснення роботи.

Вихідними процесами нагромадження вільної енергії в довгих ланцюжках екосистемних перетворень енергії є процеси фотосинтезу (використання

168

сонячної енергії рослинами) і хемосинтезу (використання хімічної енергії бактеріями).

Виділення накопиченої енергії відбувається в результаті розщеплення ве­ликих органічних молекул до простих сполук.

Практично вся еволюція природи - це процес накопичення вільної енергії на планеті. Вже саме утворення речовини перед­бачає процес «упакування» колосальної енергії в атомі. Утво­рення хімічних сполук пов'язане з новим етапом компресації енергії в молекулах. Саме ця хімічна енергія, поряд із соняч­ною, послужила енергетичним джерелом (хемосинтез і фотосин­тез), яке привело в дію інкубатор життя на нашій планеті. Роз­виток життя на Землі знаменувався потужним якісним стриб­ком процесів накопичення вільної енергії на планеті. За допо­могою живих організмів природа удосконалює технологічний процес акумулювання вільної енергії. Конвеєр починають авто­трофи. Одні з них уловлюють енергію сонця (фототрофи), інші - утилізують енергію розпаду хімічних сполук (хемотрофи). Ес­тафету переробки і «упакування» вільної енергії підхоплю­ють гетеротрофи. У результаті вільна енергія виявляється «упа­кованою» в доступні для швидкого засвоєння енергоємні висо-комолекулярні органічні сполуки. Таким чином, еволюція при­роди не тільки збільшувала загальну кількість накопиченої ві­льної енергії, удосконалювалися в якісному відношенні і форми акумулювання енергії.

Вся еволюція природи - це процес накопичення вільної енергії.

Поява на Землі людини ознаменувала новий етап розвитку тех­нологій нагромадження вільної енергії природними системами пла­нети. Одним із перших, кому вдалося розглянути цей феномен, був український учений Сергій Андрійович Подолинський.

Подробиці_________________________________________________

У працях С. Подолинського не зустрінеш терміна «вільна енергія». Він був введений фізиком Гельмгольцем лише в 1882 році, тобто в тому році, коли Сергій Андрійович уже важко занедужав. Однак зміст цього поняття про­ступає через усю канву наукової спадщини вченого. Ще в 1880 році Подо­линський говорив про дві енергетичні компоненти: «накопичувану» і «розсію­вану», — які, зрештою, і складають зміст вільної енергії (Подолинський, 2000).

169

Подолинський фактично зробив відкриття про підвищення інформаційної цінності енергії, хоча, природно, у той час він не міг користатися такою термінологією. «...Звичайно праця, -писав учений, - не створює речовину, і тому вся продуктивність її може полягати лише в приєднанні чогось, також не створено­го працею людини, до речовини. Це «щось» є, на нашу думку, перетворена енергія» (Подолинський, 2000). До цього питання ми ще повернемося в наступних главах.

Ідеї С.А. Подолинського більш ніж на сторіччя випередили час. Його геніальні здогади заклали ту наукову основу, з пози­цій якої ми можемо сьогодні підійти до аналізу енергетики будь-якої відкритої стаціонарної системи.