6.4. Соціальна пам'ять

На думку академіка М.М. Моїсеєва, саме соціальна форма па­м'яті стала відігравати провідну роль в еволюції природи з мо­менту виникнення перших людських співтовариств.

Аргументи вченого

«Уповільнення швидкості еволюційного розвитку людини, яке відбулося на заключній стадії антропогенезу, означає тільки одне: у сипу якихось причин активність внутрішньовидового добору - основного рушія процесу біологіч­ної еволюції — почала поступово згасати. 1 морфологічне удосконалення людини практично припинилося в останню міжльодовикову епоху.

Отже, закінчення періоду антропогенезу пов'язане з новою якісною зміною всього процесу розвитку — морфологічне удосконалення Людини закінчилося: еволюція, у тому числі і розвиток мозку, припинилася. Меха­нізм генетичного розвитку Людини на основі внутрішньовидового добору практично перестав функціонувати. Для відмови від використання цього ме­ханізму, якому Людина була зобов'язана своїм затвердженням на вершині біологічної піраміди, та й усім своїм життям, мали бути вагомі причини.

155

Я думаю, що причина настільки різкої зміни характеру розвитку Людини як біологічного виду і справді мапа суто кібернетичний чи, краще сказати, інформаційний характер: на певному етапі еволюційної історії співтовариств неоантропів для їхнього подальшого удосконалення потрібна бупа (і виникла) нова форма пам'яті» (Моисеев, 1990).

Поява на еволюційній сцені «людини думаючої» із принци­пово новим інформаційним потенціалом мозку здійснила рево­люцію й у формуванні колективної пам'яті, що почала склада­тися з появою на Землі тварин, наділених зачатками інтелекту.

Вже в кооперативних структурах тварин, особливо тих, що ведуть стадний спосіб життя, з'являється спадкоємна негенети-чна форма пам'яті, яка сприяє розвитку цих структур. Меха­нізм передачі поведінкової інформації ґрунтується на навчанні: старші навчають молодших за принципом «роби, як я!». Зви­чайно, кожна особина, маючи мозок, певні знання може отри­мувати і з власного досвіду. Однак сповнене небезпек життя, на жаль, швидкоплинне і змушує вчитися не тільки на своїх, але і на чужих помилках. Виникає потреба в системі колективного навчання і виховання. Механізм колективної пам'яті виробив своєрідну і дуже ефективну мову, у якій використовуються не тільки приклади, але й заохочення і покарання.

Колективна пам'ять людських стад спочатку формувалася за тими ж принципами, найважливішим з яких був «роби, як я!». Виділення зі світу тварин «людини думаючої» принципово трансформувало і її колективну пам'ять. З розвитком інтелекту все більше ускладнюються процеси добування їжі, основою яких стають знання і праця. Нагромадження і збереження трудових навичок стали життєвою основою популяції. Для їх передачі від покоління до покоління генетична пам'ять була непридат­на. Стандартної пам'яті було недостатньо. За її допомогою в пам'яті популяції могли закріпитися лише найпростіші навич­ки. Складні ж знання, наприклад, про властивості вихідних матеріалів для готування знарядь праці, місця їх видобутку і способи обробки, техніку використання сокир і організацію по­лювання - потребують багаторічного навчання. Крім суто про­фесійних навичок, життя в суспільстві диктувало виконання певних соціальних правил.

156

Аргументи вченого

«...Багато... принципів поведінки в суспільстві, як і взагалі принципи людської моралі, пов'язані насамперед із трудовою діяльністю, з необхідністю закрі­плювати трудові навички, зі створенням спеціальної форми пам'яті, здатної забезпечити будь-який тип спадковості, що дозволив би не тільки зберігати і накопичувати ці навички і набуті знання, але й розвивати їх.

Ця необхідність привела згодом до виникнення ще одного нового фено­мену, ще однієї системи (інституту) пам'яті, яку я називатиму системою «Учитель». Я гадаю, що першим кроком до її створення було утвердження заборони «не убий!». Така гіпотеза має під собою певні підстави. Справді, зазначена заборона сприяє виживанню тих умільців, що були здатні не тільки зберігати потрібні знання і навички, але і народжувати нову майстерність, здобувати нові знання і, що найголовніше, передавати їх іншим поколінням. Принцип «не убий!» розв'язував суперечність між сильним і розумним на користь останнього» (Моисеев, 1990).

Формуванню суспільної пам'яті сприяли розвиток усного мов­лення та інших форм мови (жестів, символів, знаків і т.д.), а та­кож засобів комунікаційних зв'язків між членами співтовариств.

Соціальною пам'яттю можна вважати систему інформацій­них механізмів спадкування і закріплення соціальних змін, що забезпечують відтворення організаційних основ, суспільних відно­син, процесів регламентації і навчання в суспільних структурах.