
- •1 Інтелектуальні продукти, інтелектуальна власність та інтелектуальний капітал
- •1.1 Поняття про інтелектуальні продукти, власність та капітал
- •Об`єкти інтелектуальної власності
- •Об’єкти авторського та суміжного прав:
- •1.3 Еволюція правової охорони інтелектуальної власності
- •Національна система охорони інтелектуальної власності
- •2.1 Органи Державної охорони інтелектуальної власності в Україні
- •2.2 Законодавчі акти і міжнародні угоди, що регулюють правовідносини у сфері інтелектуальної власності
- •2.3 Інститути авторського, суміжних та патентного прав
- •3 Твори науки, літератури і мистецтва Названі в заголовку категорії творів охороняються нормами авторського права, а їх виконання – нормами суміжного права.
- •3.1 Виникнення I здійснення авторського права
- •Грошові знаки.
- •3.2 Реєстрація творів авторського права і авторських договорів
- •Заяву встановленої форми, викладену українською мовою;
- •3.4 Суміжні права виконавців
- •4 Винаходи та корисні моделі
- •4.1 Поняття винаходу та корисної моделі
- •4.2 Критерії патентоспроможності винаходу
- •4.3 Об’єкти винаходів
- •4.4 Заявка на винахід
- •4.5 Проведення державної експертизи заявок на винаходи
- •4.6 Патентна інформація і патентні дослідження
- •4.7 Приклад складання навчальної заявки на винахід
- •Джерела інформації
- •Реферат
- •4.8 Про деякі успішні винаходи людства
- •5 Промислові зразки
- •5.1 Промислові зразки
- •6 Знаки індивідуалізації товарів і послуг
- •6.1 Товарні знаки
- •7 Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності
- •7.1 Наукові відкриття
- •7.2 Раціоналізаторські пропозиції
- •7.3 Секрети виробництва
- •7.4 Інжиніринг
- •7.5 Інші нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності
- •8 Права та обов’язки авторів (правоволодільців) інтелектуальних продуктів
- •8.1 Охоронні документи на об'єкти інтелектуальної власності
- •8.2 Форми передачі прав на об'єкти промислової власності
- •9 Засоби успішного ведення бізнесу
- •9.1 Гудвіл
- •9.2 Франчайзинг
- •10 Методи активізації творчої діяльності
- •10.1 Евристика та теорія розв’язування винахідницьких завдань
- •10.2 Метод спроб та помилок
- •10.3 Метод мозкового штурму
- •3 Підготовка та проведення мозкового штурму:
- •10.4 Метод гірлянд асоціацій
- •10.5 Морфологічний аналіз
- •10.6 Синектика
- •10.7 Функціонально-вартісний аналіз
- •10.8 Метод контрольних питань
- •11 Захист прав власників об'єктів інтелектуальної власності
- •11.1 Недобросовісна конкуренція
- •11.2 Проблеми піратства щодо інтелектуальних продуктів
- •11.3 Промислове шпигунство
- •11.4 Форми та способи захисту прав об'єктів інтелектуальної власності
- •Використана література
7.2 Раціоналізаторські пропозиції
Варто згадати ще один вид технічної творчості – раціоналізацію, яка за часів СРСР була дуже поширеною і давала можливість інженерно-технічним працівникам, зарплати яких були не вельми високими, отримувати вагомі надбавки до них у вигляді винагород за розробку та впровадження у виробництво раціоналізаторських пропозицій, а також премій за сприяння раціоналізації.
Термін “раціоналізація” означає удосконалення, покращення певного об'єкту за рахунок використання розуму (лат. rationalis – розумний). При цьому, кожна раціоналізаторська пропозиція вирішує для підприємства, на якому вона подана і впроваджена, можливо невеличке, але конкретне виробниче завдання (“вузьке місце”), яке виникає у процесі виробничої діяльності. Раціоналізаторські пропозиції спрямовані на поліпшення характеристик інструментів, машин, матеріалів, усунення окремих похибок та помилок проектувальників, конструкторів і технологів нової техніки і технологічних процесів, удосконалення організаційних рішень.
Закон України “Про власність” визнає раціоналізаторську пропозицію результатом інтелектуальної праці і відносить її до нетрадиційних об’єктів права інтелектуальної власності.
Раціоналізаторські пропозиції — це технічні або організаційні рішення, що є новими та корисними для підприємства, якому вони подані, і передбачають зміну існуючих конструкцій виробів, процесів і технологій виробництва, складу матеріалів тощо.
Отже, раціоналізаторська пропозиція повинна мати ознаки охороноздатності::
бути технічною або організаційною;
бути новою для підприємства, якому вона подана;
бути корисною, тобто при впровадженні давати економічний або інший позитивний ефект.
Від винаходу раціоналізаторська пропозиція відрізняється не технічною складністю (винахідницьким рівнем), можливістю впровадження чи меншим економічним ефектом, а тільки новизною (у винаходу вона є світовою і діє по відношенню до всіх країн, у рацпропозиції – локальна, тільки для даного підприємства).
Мета правової охорони раціоналізаторських пропозицій – встановлення таких відносин між раціоналізатором і підприємством, які б максимально сприяли масовій технічній творчості, скерованій на удосконалення виробництв на кожному підприємстві.
Технічний аспект раціоналізації полягає у постійному вдосконаленні виробництва, що дозволяє на ревний час уникнути морального і фізичного старіння основних фондів, а їх поступова еволюційна модернізація дає змогу підприємству зменшувати капітальні витрати.
Соціальний аспект раціоналізації – наявність права у працівників підприємства брати особисту участь у технічному переоснащенні виробництва.
Правовий аспект раціоналізації полягає в тому, що правова охорона раціоналізаторських пропозицій надає їх авторам певні права і пільги, яких не мають інші працівники.
Раціоналізаторські пропозиції подаються керівнику підприємства і, як правило, стосуються часткових вдосконалень процесів і техніки, до яких автор має безпосереднє відношення. Законодавством передбачена також можливість подання раціоналізаторських пропозицій і сторонніми особами.
Після розгляду пропозиції відповідними службами підприємства, керівник, на основі їх висновків, приймає рішення про впровадження або відхилення пропозиції. Однак, рішення про відхилення обов’язково має бути мотивованим.
Підприємство на основі чинних стандартів підприємства самостійно визначає порядок розгляду пропозицій, черговість впровадження і виплату авторських винагород.
За впроваджену раціоналізаторську пропозицію автори мають отримати авторську винагороду, яка залежить від економічного ефекту, що приносить інновація. Якщо ефект в грошовому еквіваленті підрахувати неможливо (наприклад, раціоналізаторська пропозиція дозволила покращити умови праці робочим двох цехів), винагорода вираховується за допомогою системи коефіцієнтів.
Зазвичай, розмір авторської винагороди визначає на свій розсуд керівник підприємства, але він має бути не меншим 10% щорічного доходу, який фактично отримує підприємство від використання раціоналізаторської пропозиції, або 2% частки собівартості продукції, що припадає на цю пропозицію (якщо ефект підрахувати важко). Винагорода виплачується раціоналізатору після закінчення кожного року використання пропозиції впродовж мінімум двох років (звісно, якщо пропозиція продовжує використовуватися).
Підприємства, яким подаються раціоналізаторські пропозиції, не отримують на них монопольних прав. Тому будь-які інші підприємства і особи мають право використовувати чужі раціоналізаторські пропозиції, незалежно від того, де і ким вони створені, головне, щоб вони були новими і корисними для них. Успішні підприємства активно використовують чужі рацпропозиції, створюючи, так звані “портфелі раціоналізаторських пропозицій”, які допомагають вдосконалювати обладнання, технологічні процеси і організацію праці.
Залученням працівників до технічної творчості, створенням сприятливих умов для впровадження результатів творчої діяльності, захистом прав раціоналізаторів опікується громадська організація Товариство винахідників і раціоналізаторів України (ТВРУ). Регіональні та міські осередки ТВРУ існують в усіх великих містах, а їх первинні організації діють на великих підприємствах.
На жаль, товариство, яке було надзвичайно активним в СРСР, в незалежній Україні не стало провідним органом держави у науково-технічній творчості, не змогло вирішити безлічі правових і виробничих проблем, які притаманні всьому народному господарстві і до цього часу залишаються неврегульованими. Це при тому, що на розв’язання цих проблем чекає ціла армія як досвідчених, так і початкуючих раціоналізаторів і винахідників.
Статистика свідчить, що, навіть при далеко не ідеальній організації масової технічної творчості, цільове впровадження раціоналізаторських пропозицій в Україні може потенційно забезпечити третину загального зростання продуктивності праці, зекономити 30–40% матеріальних та сировинних ресурсів і до 60% паливно-енергетичних.