- •Оcобливості волонтерства в умовах навчально-реабілітаційного центру
- •1.1 Поняття та розвиток волонтерства як явища в Україні та світі
- •1.2. Зміст, напрями та форми роботи добровільних помічників
- •1.3 Правові основи діяльності волонтерства в Україні
- •Висновок до розділу 1
- •Розділ 2. Специфіка роботи волонтерів в умовах навчально-реабілітаційного центру
- •2.1 Шляхи залучення добровільних помічників до соціальної діяльності
- •2.2 Особливості роботи волонтерів та їх роль у реалізації соціальних проектів
- •2.3 Ризики волонтерської діяльності, шляхи їх попередження та подолання
- •Висновок до розділу 2
- •Розділ 3. Дослідження чинників, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити емоційне вигорання волонтерів(на базі навчально-реабілітаційного центру «Джерело»)
- •3.1 Діяльність Львівського міського центру реабілітації «Джерело» у напрямку попередження емоційного вигорання у волонтерів
- •3.2 Чинники, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити емоційне вигоряння волонтерів.
- •Висновки до розділу 3
- •Список використаної літератури
- •Гайд-інтерв'ю для колишніх волонтерів
3.2 Чинники, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити емоційне вигоряння волонтерів.
Поняття «емоційне вигорання» є доволі поширеним в наш час.
Емоційне вигорання – це синдром, що розвивається на основі постійного впливу на людину стресових ситуацій і сприяє інтелектуальному, фізичному і душевному виснаженню, перевтомі. Найчастіше з цим зустрічаються люди, котрі працюють у сфері людина-людина. Та зрештою, немає асоціальних робіт, оскільки усі ми існуємо поряд один із одним, користуємося громадським транспортом, ходимо в магазини [41, c. 37].
Волонтери, котрі працюють із людьми з обмеженими функціональними можливостями досить часто зазнають емоційного вигоряння. Оскільки волонтер у цій співпраці є так званим емоційним донором, тому може зазнавати певного виснаження, стресу, яке згодом має здатність переростати у емоційне вигорання.
Добровільні помічники стикаються з такими чинники, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити вигоряння як:
недостатня професійна підготовка;
брак практичного досвіду;
невизначеність/неадекватність очікувань;
невизначеність/неадекватність професійних ролей та меж;
обмеженість ресурсів;
недостатній рівень емоційної та соціальної підтримки з боку колег, керівників та підлеглих;
недостатність/відсутність супервізії;
недосконалість організаційних структур та процесу роботи;
брак заохочення, визнання успіхів;
недостатня участь у прийнятті рішень та відповідальність без повноважень;
негативний вплив роботи на сімейне життя;
особистісні якості (наприклад, сором'язливість, невпевненість у собі, труднощі в управлінні іншими) та молодий вік;
специфічні фактори, наприклад, етичні дилеми, необхідність стикатися зі смертю, горем, небезпечними ситуаціями [24, c. 23].
Саме тому, узагальнюючи все вище сказане, ми вважаємо, що волонтери, які працюють з людьми з обмеженими функціональними можливостями зазнають неабиякого психологічного навантаження.
Програма дослідження «Чинники, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити вигоряння волонтерів у навчально-реабілітаційному центрі «Джерело».
Для дослідження чинників, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити вигоряння, нами у вересні 2012р. було проведено гайд-інтерв'ю з колишніми волонтерами, які зазнали вигорання під час волонтерської діяльності у Львівському навчально-реабілітаційному центрі «Джерело».
Об’єктом нашого дослідження є особи, які були залучені до волонтерства у навчально-реабілітаційному центрі «Джерело», і як наслідок зазнали емоційного вигорання.
Предмет дослідження – чинники, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити вигоряння волонтерів у навчально-реабілітаційному центрі «Джерело»
Мета ̶ дослідити чинники, які зумовлюють вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити вигоряння у волонтерів навчально-реабілітаційного центру.
Завдання дослідження:
Вияснити, які проблеми виникали найчастіше під час діяльності.
Визначити чинники, які перешкоджали здійсненню волонтерської діяльності і призвели до професійного вигорання.
З’ясувати, чи проводили спеціалісти центру тренінги чи бесіди щодо попередження стресу та професійного втручання.
Час опитування: вересень 2012 рік.
Метод дослідження. Це дослідження проводиться методом опитування – напівструктурованого інтерв’ю. Цей метод обраний через те, що нам потрібно зібрати первинну вербальну інформацію під час безпосереднього спілкування з респондентом, а також чіткі відповіді на конкретні запитання.
Аналіз дослідження. Дослідження проводилось із дотриманням конфіденційності та етики. Було опитано сім колишніх волонтерів Львівського міського навчально-реабілітаційного центру «Джерело».
Оброблення інтерв’ю складається із:
розшифрування інтерв’ю,
структурування відповідей респондентів відповідно до поставлених завдань.
Ми опитали сім колишніх волонтерів навчально-реабілітаційного центру «Джерело» з Клубу Активної Молоді, в результаті ми отримали такі відповіді:
Отже, на питання «Як довго, Ви були залучені у волонтерську діяльність»? респонденти дали нам такі відповіді: Ірина – чотири місяці, Олена – п’ять місяців, Андрій, Іванна, Борис, Христина – по шість місяців, Надія – сім місяців.
На питання про те, скільки часу приділяли на волонтерство, респонденти відповіли, що зазвичай відвідували центр в середньому 1-2 рази на тиждень, здебільшого по 2 години на день.
З питання про те, «У які соціальні програми Ви були залучені?», колишні волонтери зазначили, що брали участь у різного роду соціальних програмах. Це насамперед соціально-побутова адаптація, мистецька програма, соціальне підприємство та багато інших. Волонтери залучались до організації свят, а саме: свято матері, день вчителя, день молоді, Великдень, Різдвяні свята і багато ін. Також Борис, Христина та Ірина брали участь у поїздці в літній табір в Тухлю, на футбольний матч у м. Київ. Тобто, як ми бачимо, всі респонденти брали активну участь у діяльності КАМу.
З питання про те, коли волонтери зрозуміли, що потрібно зробити «вихід», ми дізнались, що це відбувалось поступово. Спочатку коли вони прийшли вперше в центр, то їм здавалось, що вони спроможні досягнути певних змін, тобто мали від процесу нереальні очікування. Та на протязі певного часу, коли ситуація все-таки непорушно стояла на місці, в молоді не спостерігалось ніяких змін у волонтерів відбулось певне нехтування своїми обов’язками, згодом з’явився свого роду негативізм, цинізм, фаталізм. Саме тоді, коли професійна діяльність почала впливати на сімейне життя і руйнувати його, то це поставило хрест на волонтерській діяльності.
На питання, «Які чинники зумовили ваше професійне вигорання?», респонденти зазначили, що недостатня професійна підготовка; брак практичного досвіду; невизначеність/неадекватність професійних очікувань (щодо результатів роботи, критеріїв успішності); недостатній рівень емоційної та соціальної підтримки з боку колег, керівників та підлеглих; недостатність супервізії;брак заохочення, визнання успіхів; недостатня участь у прийнятті рішень та відповідальність без повноважень; негативний вплив роботи на сімейне життя; особистісні якості (наприклад, сором'язливість, невпевненість у собі, труднощі в управлінні іншими) та молодий вік; специфічні фактори, наприклад, етичні дилеми, необхідність стикатися зі смертю, горем, небезпечними ситуаціями.
На питання, «Які проблеми виникали найчастіше під час волонтерської діяльності?», респонденти були одностайні у відповіді. Дуже часто волонтери покладають великі надії та мають нереальні очікування щодо конкретного клієнта і коли, ці очікування не здійснюються, то це впливає на особистість волонтера значною мірою. Також волонтери зазначили, що їм бракувало ефективного керівника-координатора, який зумів би влучно направити у потрібне русло.
На питання про зіткнення з етичною дилемою, то всі опитані респонденти відповіли, що за весь період волонтерської діяльності, їм часто доводилось стикатись з етичною дилемою.
На питання про те, чи проводили спеціалісти центру «Джерело» тренінги чи бесіди щодо попередження стресу та професійного вигорання, то респонденти запевнили, що ні тренінгів, ні бесід ніхто з ними не проводив. Як нам, вдалось з’ясувати, волонтери приходять у заклад, але ні чітких обов’язків, ні підтримки вони не знаходять у закладі. Можна сказати, що волонтери як певний осередок, яким по суті ніхто не цікавиться, а спеціалісти центру лише зацікавлені у послугах, які можуть вони надати.
На питання «Чи плануєте Ви ще коли небудь повернутись у добровільну діяльність?», троє з опитаних респондентів планують повернутись у волонтерську сферу, але тільки коли в них буде вільний час, бо на цей час не спроможні поєднувати основне місце роботи і волонтерську діяльність. Ще двоє навідріз відмовляються від цього, мовляв ті наслідки, котрих вони зазнали після вигорання дозволили змінити своє бачення щодо добровільної діяльності. Ірина планує повернутись у волонтерську сферу, але займатись з маленькими неповносправними дітками. Борис не проти брати участь у епізодичній волонтерській діяльності, тобто під час конкретної події, свята чи виїзду.
