ПЛАН:

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. БІОГРАФІЯ МАРТІНА ХАЙДЕГГЕРА

1.1. Дитинство Мартіна Хайдеггера

1.2. Юність Мартіна Хайдеггера

1.3. Ідеї Мартіна Хайдеггера

РОЗДІЛ 2. ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ МАРТІНА ХАЙДЕГГЕРА

2.1. Загальне поняття філософії екзистенціалізму

2.2. Ідеї екзистенціалізму у творчості філософів: С.Кьеркегора,

М. Хайдеггера, К. Ясперса, А.Камю

2.3. Філософія екзистенціоналізму Мартіна Хайдеггера.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Актуальність теми. Екзистенціалізм (лат. existetia - існування), або філософія існування, - одне з найбільш впливових і розповсюджених напрямків сучасної філософії. З'явився він період між двома світовими війнами (1918 - 1939), що охопили велика частина Старого і Нового Світла. Це був час осмислення пережитих втрат і розчарувань, час передчуття нових, ще більш страшних потрясінь, час кардинальних переоцінок колишніх ідеалів і формування нових. Якщо атмосфера початку ХХ століття ще залишав місце для вишуканих почуттів, перейнятих світлим сумом, за яких криється надія на краще, то війна 1914-1918 років показала людству реальність кінця цивілізації.

Немов із глибин первісної свідомості назовні вирвалися самі темні сторони людської натури: жорстокість, прагнення до переваги, знищенню. Були відкинуті християнські цінності, що культивувалися протягом багатьох тисячоріч. У Німеччині, Італії й Іспанії зароджувалися і стрімко йшли до влади фашистські режими, що спираються на низинні і тваринні інстинкти людей. Самітність, індивідуалізм, утрата почуття причетності що відбуває, неприкаяність - от головні риси менталітету тієї епохи. Саме в цей час формується екзистенціалізм - одне із самих ірраціональних і песимістичних філософських плинів, у якому, як у дзеркалі, відбилося загальне світовідчування людей тієї епохи.

Об’єкт дослідження – німецький філософ Мартін Хайдеггер.

Предмет дослідження – теорія екзистенціалізму М.Хайдеггера.

Мета дослідження – розглянути езистенціалізм М.Хейдеггера.

Завдання дослідження:

• вивчити біографію М.Хейдеггера;

• розглянути загальне поняття філософії екзистенціалізму;

• розглянути філософію екзистенціоналізму Мартіна Хайдеггера.

Розділ 1. Біографія мартіна хайдеггера

1.1. Дитинство Мартіна Хайдеггера

Мартін Хайдеггер народився 26 вересня 1889 року в Мескірху, провінційному містечку Верхньої Швабії на півдні нинішньої федеральної землі Баден-Вюртемберг. Там само він і помер 30 років тому, 26 травня 1976 року. У наш час серед великих та, втім, і просто талантів, які «вибилися в люди», помирати у провінції якось не заведено. Особливо коли ця провінція не якийсь престижний швейцарський чи французький курорт, а просто твоя батьківщина. Мартін Хайдеггер вибивається тут із загального ряду, суперечить духові часу або ж, навпаки, занадто добре й віддано йде за голосом потаємної глибини цього духу. Він упевнено простує своїм шляхом, який, чи то випадково, чи то закономірно, оминає світові й національні столиці й неминуче приводить до простих і очевидних істин, одна з яких — прив’язаність до рідної домівки. Пригадується Конфуцій, що одного разу на запитання учнів, як він може жити у провінції, серед диких і неосвічених людей, лаконічно відповів: «Якщо в цьому місці оселилася достойна людина, то яка ж це провінція?» Тим паче провінціал Хайдеггер і його мала батьківщина щодо славетних земляків може дати фору будь-якому культурному центру — адже швабами були Альберт Великий і Фома Аквінський, Гегель і Шеллінг, Шиллер і Гельдерлін, Вільгельм Гауф і нобелівський лауреат Герман Гессе.

Народився ж майбутній філософ у простій родині. Його батько, Фрідріх Хайдеггер, займався бондарним ремеслом і водночас був дзвонарем католицького храму святого Мартіна в Мескірху. Мати, Іоганна Кемпф, походила з селянської родини, яка володіла в сусідньому селі невеликою ділянкою землі з прилеглим до неї лісом. Всесвітньо відомий філософ зберіг вірність цим невибагливим витокам; його найкращі думки завжди відштовхуються від рідної землі, розгортаються в просторі неспішного селянського світу, не зраджують провінційний творчий ландшафт і рідну мову — адже і в зеніті слави мислитель розмовляв швабським діалектом. Можливо, тому він зумів так проникливо й водночас поетично роздивитися цей світ на картині Ван Гога, яка зображує селянські черевики: «Із темного витоптаного нутра цих черевиків нерухомо дивиться на нас уперта праця ніг, що важко ступають під час роботи в полі. Важка і груба міцність черевиків увібрала в себе всю упертість неспішних кроків уздовж широких і завжди однакових борозен, над якими віє пронизливий вітер. На цій шкірі залишилася сита вогкість ґрунту. Самотність забилася під підошви цих черевиків. Поклик німотної землі відлунює в цих черевиках, землі, яка щедро дарує зрілість зерна, землі з незрозумілою самовідданістю її перелогових полів у глухий зимовий час. Тривожна турбота про майбутній хліб насущний прозирає в цих черевиках, турбота, що не знає скарг, і радість, що не шукає слів, коли пережито важкі дні, трепетний страх у очікуванні пологів і страх у передчутті наближення смерті. Землі належать ці черевики, ця поважність. У світі селянки — їхній притулок»[11;7].

1.2. Юність Мартіна Хайдеггера

Мартін закінчує реальну школу в Мескірху, а потім католицькі гімназії в Констанці та Фрейбурзі. Він посилено займається спортом, і, мабуть, уперше «смак слави» Хайдеггер відчув, коли був крайнім нападаючим місцевої футбольної команди. 1909 року він вступає на теологічний факультет Фрейбурзького університету, а 1915-го захищає дисертацію «Учення Дунса Скотта про категорії та значення» і стає приват-доцентом. Викладацьку кар’єру розпочинає лекційним курсом «Основні лінії античної та схоластичної філософії». 1916 рік ознаменований появою першої помітної роботи Хайдеггера, присвяченої його вічній і улюбленій темі — проблемі часу, — «Поняття часу в історичній науці». «Він вводить час як принцип інтерпретації й характеризує його як обрій будь-якого розуміння буття, а водночас і розуміння людини», — зазначає з приводу цієї роботи З.Зайцева. Прикметно, що після виходу цього твору Хайдеггер протягом майже дванадцяти років нічого не публікує — мислитель начебто робить ключове зітхання перед виходом «Буття і часу», головної книжки свого життя.

Солдатський лист, відісланий призваним 1918 року на військову службу Хайдеггером засновникові феноменологічної школи Едмунду Гуссерлю, поклав початок дружбі двох філософів. «Едмунду Гуссерлю з дружнім захопленням» — ці слова до вже написаної книжки «Буття і час» Хайдеггер придумає 8 квітня 1926 року, а вже 1927-го книжка побачить світ у восьмому томі «Щорічника філософських і феноменологічних досліджень», що його видавав Гуссерль. Ця титанічна праця змінила шлях європейської думки, досі вона не осмислена до кінця. Суб’єкт, об’єкт, свідомість, пізнання, антропологія, історизм, культурологія — всі ці звичні орієнтири, без яких, здавалося, сучасний розум не може ступити ані кроку, були тут облишені. Цій головній праці Хайдеггера спроба дати невизначеній людській істоті визначення, яке б не заподіяло їй шкоди, не випустило б з уваги її просту цілісність, надавала зібраної енергії[10;43].