90. Поняття стратегічної мотивації.

Стратегічна мотивація (грошове стимулювання) є матеріальним мотиватором, побудованим на стратегічних цілях компанії.

Система стратегічної мотивації має "пошарову" структуру. Довгострокова мотивація включає достатньо традиційні форми стимулювання, які безпосередньо витікають із стратегічних завдань і які складають основу кадрової політики:

· виплати, пов'язані із стратегічними результатами діяльності компанії;

· виплати, пов'язані з довгостроковими результатами діяльності співробітника;

· бонуси з відстроченим платежем, опціони і пр.;

· доплати за вислугу років;

· нематеріальні форми - привласнення звання, визнання стратегічно значущих результатів, особливе положення в системі ієрархії, кар'єрне планування.

Середньострокова мотивація розрахована на період до року і включає достатньо традиційні механізми: квартальні і річні премії. Якщо довгострокова мотивація направлена на утримання співробітників в компанії, то лише деякі форми середньостроковою мають таку властивість: наприклад, відмова у виплаті річного бонуса, якщо співробітник звільняється в середині року, або право співробітника на пільги, якщо він пропрацював повний рік, і ін.

Короткострокова мотивація - щомісячна зарплата і місячний бонус. Нематеріальні форми мотивації тут не так ефективні. Перспективним напрямом можна вважати систему корпоративної "біржі праці" для співробітників, окремі компетенції яких не потрібні і не є чинниками, які компенсуються, на його посаді. За додаткову плату вони можуть брати участь в роботах, які час від часу потрібні компанії: навчання персоналу, робота як перекладач, складання проектів і звітів для інших підрозділів, експертна діяльність і ін. Короткострокова мотивація більше інших її видів направлена на спонуку до ефективної праці, і саме тут повинні працювати формули нарахування. Але тут-то і виникають складнощі через те, що формули не діють.

91. Стратегічні стимули.

Стратегічне стимулювання праці необхідно розглядати як систему економічних форм і методів спонукання людей до включення в робочий процес.

Стимул - це зовнішнє спонукання до дії, причиною якого є інтерес (матеріальний, моральний, особистий або груповий). Стимули виконують на підприємстві важливу роль дієвих мотиваторів або основних носіїв інтересів працівників. Стимулювання принципово відрізняється від мотивування. Суть цієї відмінності полягає в тому, що стимулювання - це один із засобів, за допомогою якого може здійснюватися мотивування.

Перерахуємо загальні стимули, які спонукають людину краще працювати:гроші;повага;самоствердження; почуття приналежності до організації;приємна робоча обстановка;похвала; гнучкий графік роботи; усвідомлення себе членом команди;можливість внесення ідей і пропозицій;можливість навчатися;кар'єра,товариські відносини; визнання заслуг;винагорода; можливість працювати вдома; незалежність; премії; творча атмосфера; подяка за понаднормову роботу; почуття впевненості в роботі; співпраця з іншими людьми; сталий робочий процес; довіра керівництва.

Розрізняють матеріальні і нематеріальні стимули:

Матеріальні стимули

Вибір раціональних форм і систем оплати праці персоналу має найважливіше соціально-економічне значення для кожного підприємства в умовах ринкових відносин. Форми і системи оплати праці працівників створюють на всіх рівнях господарювання матеріальну основу розвитку людського капіталу, раціонального використання робочої сили та ефективного управління персоналом всіх категорій. Також до матеріальних стимулів відносять: доплати за умови праці; надбавки, внутріфірмові пільги, участь у прибутках, преміальні виплати, бонуси.

Нематеріальні методи стимулювання праці

Нематеріальні стимули дуже різноманітні і діляться на три групи: соціальні, моральні, соціально-психологічні. Використовуючи їх в комплексі, можна домогтися високої ефективності.

Соціальні стимули пов'язані з потребою працівників у самоствердженні, з їх прагненням займати певне суспільне становище, з потребами в певному обсязі влади.

Моральні стимули до праці пов'язані з потребами людини в повазі з боку колективу, у визнанні його як працівника, як морально схвалюваної особистості. До моральних стимулів відносяться похвала і критика.

Соціально-психологічні стимули випливають з тієї особливої ролі, яку відіграє спілкування в житті людини. Тому комфортний клімат в колективі, що забезпечує нормальне спілкування, дозволяє самореалізовуватися людині, є прекрасним стимулом до відчуття задоволеності працівника в праці.

Між матеріальними та нематеріальними стимулами існує діалектичний зв'язок.

Проблема стимулів до праці дуже актуальна. Сучасний менеджер повинен постійно відзначати цінність працівника для колективу, наявність у нього творчого потенціалу, позитивних сторін, хороших якостей, досягнуті результати.