46.Тестування лідерських властивостей у стратегічному управлінні.

Лідерство відображає тип управлінської взаємодії, заснований на ефективному поєднанні різних джерел влади і спрямований на спонукання людей до досягнення загальних цілей організації.Здатність людини бути лідером багато в чому залежить від розвиненості організаторських і комунікативних якостей. Лідер повинен бути терплячим, ініціативним, самокритичним, вимогливим до себе та інших, надійним, витривалим, сприйнятливим до нового, стресостійким, оптимістичним, рішучим, вольовим, наполегливим, вміти долати перешкоди і розумно ризикувати. Для тестування лідерських властивостей використовують різні методики – у більшості випадків – тести-опитувальники, які містять готові висловлювання, що потребують від учасника підтвердження чи відмови.

Особливо широко застосовуються методики тестування у процесі виявлення та відбору претендентів на керівні посади. Орієнтація на осіб з вже наявними лідерськими властивостями знаходить своє вираження в тому, що система підготовки керівних кадрів середньої та вищої ланки сприймає осіб, що вже довели свої лідерські здібності більшою мірою на низових, первинних керівних посадах.

Лідери традиційно дотримуються загального комплексу цінностей, до якого входять справедливість, рівність, неупередженість, цілісність, чесність, довіра. Тестування здійснюється на основі встановлення факту придатності до лідерства зазвичай за допомогою наступних восьми критеріїв:1) безперервне самовдосконалення;2) орієнтація на служіння іншим;3) випромінювання позитивної енергії, доброзичливість і ухилення від сприйняття негативної енергії і конфліктів,4) віра в інших;5) раціональний розподіл часу і зусиль; 6) внутрішня впевненість, оптимізм, свіжий погляд на дії, сприйняття життя як пригоди; 7) самокритичність, толерантність (терпимість), визнання нагород інших і їх рівного права на самовираження;8) турбота про фізичне здоров'я, інтелектуальному і духовному розвитку.

47.Команда і командоутворення у стратегічному управлінні.

Команда - це автономний самоврядний колектив професіоналів, здатний оперативно, ефективно і якісно вирішувати поставлені перед ним завдання. Основними ознаками команди є: Ефективне конструктивне міжособистісне взаємодія; Професіоналізм кожного з членів; Позитивне мислення - орієнтація на загальний успіх; Здатність злагоджено працювати на загальний результат;«Нефіксоване», гнучке і мобільне розподіл функцій між членами команди.

Відомо, що добре спрацьована команда надзвичайно ефективна і «практично непереможна». «Ефект команди» досягається за рахунок: Необмеженої інтенсифікації праці: для членів команди не існує нормованого робочого дня; команда унормовує свій робочий день сама в залежності від темпів досягнення поставленої мети. Скорочення втрат робочого часу шляхом досягнення високого рівня організації праці всередині команди: взаємозамінність, підвищена особиста ініціатива, конструктивна комунікація, раціональний розподіл ролей, робота на випередження. Використання корпоративних форм прийняття рішень, що ще більше підвищує мотивацію і самовіддачу всіх членів команди. В основі «ефекту команди» лежить висока мотивація її членів працювати разом на спільний результат.

Командоутворення, або тімбілдінг охоплює комплекс дій щодо створення і підвищення ефективності роботи команди. Складові процесу командоутворення: 1. Формування і розвиток навичок командної роботи (team skills), які є основою системи впровадження командного менеджменту (гармонізація спільної мети з цілями персональними;прийняття відповідальності за результат команди; ситуаційне лідерство);2. Формування командного духу (посилення почуття згуртованості, формування стійкого почуття «ми»;розвиток довіри між співробітниками, розуміння і прийняття індивідуальних особливостей одне одного, розвиток лояльності учасників програми по відношенню до організації; 3. Формування команди (підбір, оптимізація структури команди і функціонально-рольового розподілу,ефективне використання сильних сторін складу Команди; розподіл ролей у команді для оптимального досягнення результатів;налагодження горизонтальних зв'язків усередині колективу, регіональних підрозділів).

48.Стадїї розвитку команди та оцінка їїготовності до стратегічних змін. Можна виділити чотири етапи розвитку команди. 1-й і 2-й етапи: адаптація, групування і кооперація З точки зору ділової активності перший етап - адаптація характеризується як етап взаємного інформування та аналізу завдань. Відбувається пошук членами групи оптимального способу вирішення завдання. Міжособистісні взаємодії обережні і ведуть до утворення міжособистісного діалогу, наступає стадія перевірки і залежності, що передбачає орієнтування членів групи щодо характеру дій один одного, і пошук взаємоприйнятного типу поведінки в групі. Члени команди збираються разом з почуттям настороженості і примушення. Результативність команди на даному етапі низька, оскільки члени її ще не знайомі і не впевнені один в одному.

Другий етап - групування і кооперація - характеризується створенням об'єднань (підгруп) за симпатіями та інтересами. Інструментальний зміст його полягає у протидії членів групи вимогам, які пред'являються їм змістом завдання, внаслідок виявлення розбіжності особистої мотивації індивідів до цілей групової діяльності. Виявляється емоційна відповідь членів групи на вимоги задачі, що призводить до утворення підгруп. При групуванні починає складатися групова самосвідомість на рівні окремих підгруп, які формують інтергрупові норми. Однак окремі підгрупи швидко розуміють неможливість ефективного вирішення завдання без комунікації та взаємодії з іншими підгрупами, що призводить до формування схем спілкування і інтергруппових норм, спільних для групи в цілому. Тут вперше виникає сформована група з чітко вираженим почуттям «Ми».

3-й і 4-й етапи: нормування діяльності та функціонування

На третьому етапі розробляються принципи групового взаємодії та нормується або область внутрішньогрупової комунікації, або область колективної діяльності. Характерна риса розвитку групи на цій стадії - відсутність інтергрупової активності.

З точки зору ділової активності четвертий етап можна розглядати як стадію прийняття рішень конструктивними спробами успішного рішення задачі. Функціонально-рольова співвіднесеність пов'язана з утворенням рольової структури команди, яка є своєрідним резонатором, за допомогою якого вирішується групове завдання. Група відкрита для прояву і вирішення конфлікту. Наявна різноманітність стилів і підходів до вирішення завдання. На цьому етапі група досягає вищого рівня соціально-психологічної зрілості, відрізняючись високим рівнем підготовленості, організаційних і психологічним єдністю, характерними для командного субкультури.

Команда готова до стратегічних змін за наступних умов: всі працівники виконують роботу якісно, виявляють турботу один про одного, у них загальні колективні цілі і інтереси, бути членом команди приємно, люди одержують задоволення просто від самого факту приналежності до неї. Команда націлена на продуктивність і ефективність праці, розкриття потенційних можливостей кожної людини, високу продуктивність праці