44.Трансформаційні та трансакційні лідери.

Лідерство – здатність впливати на працівників, скеровуючи їхні зусилля на досягнення цілей організації.

Лідерство поділ. на : трансформаційне і трансакційне

Трансформаційне лідерство – тип лідерства, який змінює і трансформує індивідів, цей тип лідерства використовує специфічну форму впливу, яка штовхає послідовників досягати більшого, ніж від них очикувалось.Трансформаційне – лідери, які викликають радикальні зміни, ведуть до досягнення стр. цілей через трансформацію орг-ї: 1) структури; 2) сам персонал через його якісне оновлення ,навчання розвиток якихось компетенцій; 3) культури. Трансформаційні лідери мотивують працівників до досягнення найвищий цілей, очолюють розробку і реалізацій стратегічної фірми.

Трансакційне лідерство здебільшого спрямоване на технічні аспекти роботи. Трансформаційний лідер зосереджує свої зусилля на постановці завдань перед своїми працівниками, залучаючи їх до цього процесу, покращуючи їхні методи роботи.

Цілі розвитку організації для такого лідера лежать у двох площинах: галузевій та організаційній. Вони досягаються ним у співпраці з командою: лідер стимулює працівників визначати та вирішувати проблеми; допомагає в розвитку спільного бачення, визначенні цілей, сфер для покращення, формулюванні власних професійних питань. Усе це сприяє розвитку діалогу стосовно бачення, власної думки, потреб.

Трансакційні лідери – лідери, які займаються вирішенням повсякденних проблем. Трансакційні лідери вирішують тактичні проблеми, тобто вони створюють мережу взаємодій працівників, але вони не здатні запропонувати бачення майбутнього компанії, її стратегію.

Дії трансак-ційних керівників полягають у роз'ясненні підлеглим поставлених завдань, створенні відповідних структур для їх виконання. Як правило, трансакційні керівники працелюбні, спираються на безособові аспекти процесу праці — плани, графіки, бюджет. У них високо розвинуте почуття обов'язку перед організацією і необхідністю дотримуватись установлених норм і правил. Керівництво, орієнтоване на співробітників, передбачає створення найсприятливіших умов для творчої праці і використовує методи делегування, тісних контактів і взаємозв'язків, спільних зусиль персоналу в процесі розробки та виконання інноваційних проектів і програм.

45.Стилі керівництва та їх характеристика.

Стиль керівн́ицтва — сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед підприємством, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу.

Стиль лідера — манера поводження керівника до підлеглих. Розрізняють кілька манер:

— Автократичний стиль (особистої влади). Заснований на примусі, погрозі, страху, твердій регламентації правил поведінки співробітників, персоналу. Заснований на тім, що людина ледачий, його треба поганяти. Основними позитивними характеристиками керівника-автократа є: відданість, ризикованість, оперативність, настирливість тощо. Негативним у керівника-автократа є: надмірна централізація влади, свідоме обмеження контактів з підлеглими, нетерпімість до заперечень, формальне проведення нарад, перевищення меж законів, часте застосування адміністративних стягнень тощо.

— Демократичний стиль. Спирається на концепцію В, тобто людина — істота

свідоме, любить працювати. Характерна децентралізація повноважень, активна участь усіх у прийнятті управлінських рішень, широка воля дій при виконанні завдань, відкритість і довіра. сновними позитивними характеристиками керівника-демократа є справедливість, повага до підлеглих, турбота про них, делегування другорядних питань підлеглим, прислуховування до думок підлеглих, доведення вказівок підлеглим у вигляді пропозицій, порад і навіть прохань, інформування колективу про стан справ та перспективи розвитку організації тощо.

— Ліберальний стиль. Максимальна воля виконавців, їхній самоконтроль, мінімальна участь керівника в діяльності виконавця. Основними позитивними характеристиками керівника-ліберала є: ввічливість, добродушність до підлеглих, готовність вислуховувати пропозиції і навіть критику підлеглих тощо. Негативним у керівника-ліберала є: відсутність ініціативи, очікування вказівок зверху, невпевненість, легкість впливу оточуючих, невимогливість до підлеглих, легко роздає нереальні обіцянки, безконтрольність, якщо вказівка не виконується підлеглим, може виконувати її сам тощо.

Розрізняють ще також наступні види стилів:

— експлуататорсько-експлуатаційний стиль (спрямований на роботу);

— прихильний-автократичний;

— консультаційно-демократичний (повна довіра до підлеглих) і ін.