41.Обгрунтування відповідності стану та перспектив розвитку людських ресурсів організації стратегічним цілям та завданням її розвитку.

Так як політика управління персоналом є похідною від реалізованої загальної стратегії розвитку підприємства, обгрунтованість її вибору залежить від того, наскільки якісно були проведені маркетингові дослідження підприємством (фірмою) можливого збуту продукції, робота з формування попиту на неї з боку споживачів, чи вдасться витримати конкуренцію виробників. Необхідне опрацювання сильних і слабких сторін діяльності підприємства щодо можливої конкурентної боротьби за залучення кваліфікованої робочої сили, фінансових можливостей підприємства (фірми) щодо забезпечення певного рівня заробітної плати та надання інших пільг, іміджу підприємства. Важливо враховувати оточення підприємства, територіальну близькість споріднених за профілем виробництв, що володіють тими чи іншими перевагами (наприклад, в розвиненості соціально-побутової інфраструктури) і т.д.

42.Поняття стратегічного лідерства.

Роль лідера в управлінні персоналом визначається його зусиллями з відбору гідних претендентів на членство в робочій групі, він повинен спрямовувати групову енергію на вирішення організаційних цілей. Лідерство також знаходить вираз у впливі на членів групи, спонукає їх проявляти свої сильні особистісні якості і стримувати прояв слабких рис характеру.

Стратегія розвитку організації та ефективність лідерства пов'язані з об'єктивними і суб'єктивними можливостями лідера, його здатністю, по-перше, керувати коаліціями, по-друге, створювати і зміцнювати відносини співпраці і партнерства з організаціями, взаємодія з якими стає суттєвим чинником ефективної діяльності організації.

Формування і реалізація стратегічного лідерства відбувається під впливом факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. З огляду на ці фактори виділяють такі основні тренди лідерства: 1) збільшення рівня складності таких завдань; 2) інноваційна революція; 3)співпраця націй; 4)мистецтво віртуального лідерства; 5)вдосконалення time-менеджементу; 6) фізичне здоровя лідерів.

Стратегічне лідерство має свої відмінності: 1) в його основі лежить неформальна влада, що заснована на особистісних здатностях та профзнаннях; 2) за умов стратегічного підходу лідерства не є монопольною функцією окремого кола людей, тому що стратегічний лідер допомагає людям зростати та реалізувати себе як творчу особистість; 3) стратегічне лідерство є трансформаційним, тобто таким, яке мотивує працівників до досягнення найвищих цілей.

Стратегічне лідерство, це перш за все, не тільки делегування повноважень, вміння широко дивитися в майбутнє та планувати майбутній розвиток, а і вміння пристосовуватися до різних ситуацій сучасного ринку.

43.Типи лідерства у стратегічному управлінні.

Лідерство – здатність впливати на працівників, скеровуючи їхні зусилля на досягнення цілей організації.

Лідерство поділ. на :

- трансформаційне – лідери, які викликають радикальні зміни, ведуть до досягнення стр. цілей через трансформацію орг-ї: 1) структури; 2) сам персонал через його якісне оновлення ,навчання розвиток якихось компетенцій; 3) культури. Трансформаційні лідери мотивують працівників до досягнення найвищий цілей, очолюють розробку і реалізацій стратегічної фірми

- трансакційне – лідери, які займаються вирішенням повсякденних проблем. Трансакційні лідери вирішують тактичні проблеми, тобто вони створюють мережу взаємодій працівників, але вони не здатні запропонувати бачення майбутнього компанії, її стратегію.

Типи лідерів:

1) лідер – диктатор – («Промінвестбанк») - гасло: «роби, як я сказав»;

2) авторитетний лідер – має дуже високий авторитет, він не вчить і не наказує, його гасло: «всі за мною»;

3) лідер – партнер – для нього головне – люди, він поводить себе так, що всі є партнерами (дружні стосунки в орг-ї);

4) демократичний лідер – для нього важливо вислухати думку інших. Гасло: «а що ви скажете?»;

5) лідер зразкового стилю – хоче давати людям зразки. Гасло: «роби як я». Він показує як треба зробити (творчі колективи);

6)лідери – наставники – вони ніколи не примушують. Не наполягають, дають можливість кожному виявити своє ставлення і зробити по-свожму. Гасло: «спробуйте це».

Проблеми лідерства є ключовими для досягнення організаційної ефективності. З одного боку, лідерство розглядається як наявність певного набору якостей, що приписуються тим, хто успішно впливає або впливає на інших, з іншого, лідерство – це процес переважно не силового впливу у напрямку досягнення групою або організацією своїх цілей. Лідерство є специфічний тип управлінської взаємодії, заснований на найбільш ефективному поєднанні різних джерел влади і спрямований на спонукання людей до досягнення загальних цілей.