1. Методологія та методика стратегічного управління людськими ресурсами

За сучасних умов змінюються підходи до ролі і місця людини в організації, стають більш бурхливими і несподіваними збурення в зовнішньому середовищі, набуває нових форм конкурентна боротьба на локальних, регіональних та глобальних ринках. Адекватним до цих тенденцій став перехід від управління персоналом до СУЛР , як складової менеджменту організацій 21 століття. Саме від уміння грамотно розробляти та послідовно втілювати в життя СУЛР залежить ефективність функціонування організації в цілому, той синергетичний ефект, який дозволяє гармонізувати інтереси індивіда, команд, організацій.

СУЛР – комплексний підхід до УЛР, спрямований на розвиток та реалізацію компетенцій, необхідних для забезпечення стійких конкурентних переваг та досягнення стратегічних цілей компанії.

Методологічними основами СУЛР виступають: визначення сутності управління людськими ресурсами, обґрунтування концепції: персонал – головне надбання організації, підходи до СУЛР, еволюція СУЛР, а також розгляд СУЛР як навчальної дисципліни.

Методика СУЛР складається з багатьох етапів, серед головних слід виділити наступні:

• планування людських ресурсів;

• набір кандидатів та відбір кандидатів;

• призначення на посаду та орієнтація;

• навчання і розвиток;

• оцінка показників діяльності.

2. Методи стратегічного управління людськими ресурсами

СУЛР – комплексний підхід до УЛР, спрямований на розвиток та реалізацію компетенцій, необхідних для забезпечення стійких конкурентних переваг та досягнення стратегічних цілей компанії.

СУЛР як навчальна дисципліна вивчає сукупність методів, форм та способів, за допомогою яких досягається раціональне використання людських ресурсів для досягнення стратегічних цілей розвитку організації. Отже, предметом СУЛР є складний, багатогранний та багаторівневий процес відтворення й ефективного використання персоналу організації, який відбувається в просторі та часі.

Найчастіше використовуються такі методи СУЛР:

1.Адміністративні (організаційно-розпорядчі) - засновані на владних, розпорядчих, наказових способах впливу на персонал. Основними засобами такого управління є організаційно-розпорядчі документи: накази, розпорядження, інструкції, положення, стандарти, правила.

2. Економічні методи управління засновані на врахуванні й використанні економічних інтересів індивідуальних, групових, колективних. Основні засоби економічного управління такі: плани та графі¬ки виконання робіт, нормативи, норми й ліміти витрачання ресурсів, калькуляції та ціни, кошториси витрат, економічні стимули й санкції.

3. Правові методи управління базуються на розподілі, регламентуванні та використанні прав, обов'язків і відповідальності структурних підрозділів організації та посадових осіб. Вони спираються на чинні нормативно-правові акти держави та керівництва організації: закони, постанови, укази, накази, статути, угоди, положення про структурні підрозділи, посадові інструкції та регламенти.

Правові методи управління особливо ефективні, якщо вони використовуються в поєднанні з економічними й адміністративними.

4. Соціально-психологічкі методи управління ґрунтуються на врахуванні та використанні соціальних потреб та інтересів індивідів і колективів; вони спираються на поведінкову психологію людей у сфері спільної праці (навчання та виховання, соціальне планування, моральне заохочення, соціальне страхування, соціальний захист персоналу).