2.3) Валютний ринок

В економічній літературі відсутнє єдине поняття «валютний ринок», тому розглянемо декілька визначень в табл. 1.5.

Таблиця 1.5

Зміст поняття «валютний ринок»

Автор	Роки	Країна	Суть визначення
1	2	3	4
Савлук М.І.	2001 р.	Україна	«це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.»
Петрашко Л. П.	2003 р.	Україна	«це офіційні центри, де здійснюється купівля-продаж іноземних валют за національну, за курсом, що складається на базі попиту та пропозиції
Щетинін А.І.	2005 р.	Україна	«це ринок, на якому здійснюється купівля-продаж іноземної валюти за національну валюту країни.»
Сахаров В.Є., Будкін В., Єрохін С.	2005 р.	Україна	«це сфера економічних відносин, які виникають при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти, а також операцій щодо руху капіталу іноземних інвесторів.»
Шелудько В.М.	2008 р.	Україна	« це система економічних і правових відносин між споживачами, продавцями валюти та державою з приводу купівлі-продажу іноземних валют, банківських металів, платіжних документів та цінних паперів в іноземних валютах, а також здійснення кредитно-депозитних та інших операцій з валютою.»

Розрізняють регіональні і національні валютні ринки. На регіональних валютних ринках здійснюються операції з певним колом конвертованих валют. Сьогодні існують такі регіональні ринки: Європейський — із центрами в Лондоні, Цюріху, Франкфурті; Азіатський — із центрами в Токіо, Гонкон­гу, Сінгапурі; Американський — із центрами в Нью-Йорку, Чика­го; Лос-Анджелесі.

Суб’єктами валютного ринку є: центральні банки, комерційні банки, господарюючі суб’єкти (фірми), які здійснюють зовнішню торгівлю або капіталов­кладення за кордоном, фізичні особи, що їздять за кордон, здійснюють перекази валют, купують валюту з метою нагромадження (заощадження) та здійснюють інші неторговельні угоди. „Зведенням” покупців та продавців валюти займаються брокерські контори, які мають потрібну інформацію, пропону­ють консультаційні послуги і прогнозні оцінки. Послугами бро­керських контор користуються комерційні банки, фірми, орієнтовані на зовнішній ринок, приватні особи. Ще одним учасником є валютна біржа – організаційно-оформлений регулярний валютний ринок, на якому відбувається торгівля валютою на основі попиту і пропозиції. Крім того, на валютному ринку діють також інвестиційні банківські фірми, страхові та інвестиційні компанії, пенсійні фонди.

За суб’єктами валют­ний ринок поділяється на міжбанківський, клієнтський та біржовий ринки.

Об’єктом валютного ринку є валюта. Валюта – це грошова одиниця, що використовується для вимірювання вартості товарів та послуг. Валюта України – це грошові знаки, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, кошти на рахунках, а також у внесках у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.

Іноземна валюта – це іноземні грошові знаки, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.

Валютні цінності – національна та іноземні валюти, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, а також банківські метали (золото, срібло, платина тощо, монети, вироблені з дорогоцінних металів).

Конвертованість – це гарантована спроможність грошової одиниці вільно обмінюватись на інші валюти. Валюта буває вільноконвертована (вільно обмінюється на будь-яку іншу валюту), частково конвертована (обмінюються на обмежену кількість іноземних валют), неконвертована (не обмінюється на інші валюти і застосовується лише на території даної країни. Неконвертованими є ті валюти, на які накладаються обмеження щодо вивезення, ввезення, купівлі, продажу, до яких застосовуються різноманітні заходи валютного регулювання) та клірингова (розрахункові валютні одиниці, які існують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій за взаємними поставками товарів та наданням послуг між країнами-учасницями клірингових розрахунків). Чим нижче рівень конвертації національної валюти, тим більше валютний ринок підвласний державному регулюванню (перш за все, встановленню фіксованого курсу національної валюти щодо інших валют).

Валютний курс – визначає співвідношення між двома валютами, за допомогою якого відбувається обмін однієї валюти на іншу, тобто це ціна грошової одиниці певної країни, що виражена в грошових одиницях іншої країни і встановлена під впливом попиту і пропозиції. Крос-курс – це співвідношення між двома валютами, виходячи з їхніх курсів стосовно третьої валюти.

Котирування – це визначення офіційними державними органами (центральним банком чи іншою фінансовою установою) курсу (ціни) іноземної валюти. Буває пряме (визначає кількість національної валюти в одиниці іноземної) і непряме або зворотне (кількість іноземної валюти в одиниці національної). При котируванні валют вказується курс продавця (offer) та курс покупця (bid).

Основними інструментами валютного ринку є банківські перекази, акцепти, акредитиви, інкасо, чеки, векселі, депозитні сертифікати, ф’ючерсні та форвардні контракти, валютні опціони та свопи.

Фінансовими послугами на валютному ринку є:

• конверсійні (обмінні) операції з валютою (касова угода або угода, виконана на споті – обмінна операція, розрахунок за якою здійснюється протягом 2-х робочих днів за поточним ринковим курсом; операції на умовах “тод” – поставка валюти відбувається сьогодні; на умовах “том” – поставка валюти здійснюється наступного робочого дня);

• клієнтські депозитно-кредитні операції комерційних банків у іноземній валюті, у тому числі, операції з обслуговування власників кредитних карток (у іноземній валюті);

• встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками, іншими фінансовими інститутами (міжбанківські кредити в іноземній валюті);

• залучення і розміщення банківськими установами валютних резервів;

• операції з чеками та іншими цінними паперами (векселями, депозитними сертифікатами) в іноземній валюті;

• інвестиції в цінні папери в іноземній валюті;

• проведення розрахунків в іноземній валюті з обслуговування ЗЕД – міжнародні розрахунки за допомогою інкасо, акредитивів, розрахунки за допомогою відкритих рахунків;

• здійснення неторговельних угод (перекази, виплата пенсій, аліментів, обслуговування туристів).

Валютний ринок виконує такі функції:

1. обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг та капіталу;

2. формування валютного курсу під впливом попиту та про­позиції, а також його регулювання;

3. управління і диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держави;

4. страхування валютних ризиків (хеджування);

5. отримання прибутку учасниками валютного ринку у вигляді різниці курсів валют;

6. реалізація валютної політики, що ґрунтується на держав­ному регулюванні національної економіки та проведення по­годженої політики в межах світового господарства.