Додаткова література

1. Буднік М.М., Мартюшева Л.С., Сабіна Н.В. Фінансовий ринок: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 334 с.

2. Павлов В.І., Пилипенко І.І., Кривов’язюк І.В. Цінні папери в Україні: Навчальний посібник. – Видання 2-ге, доповнене. – К.: Кондор, 2004. – 400 с.

3. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. д.е.н., проф. А.М. Поддєрьогіна. – 7-ме вид., без змін. – К.: КНЕУ, 2008. – 552 с.

Інтернет-ресурси

1. www.bank.gov.ua – офіційний сайт Національного банку України.

2. www.dfp.gov.ua – офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

3. www.kontrakty.com.ua – журнал “Контракти”.

4. www.pfts.com – Перша фондова торговельна система.

5. www.securities.org.ua – інтернет-бібліотека “Цінні папери України”.

6. www.smida.gov.ua – система розкриття інформації на фондовому ринку України.

7. www.ssmsc.gov.ua – Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку.

Рекомендована література: 8, 19, 20, 22, 23, 28, 30, 31, 32.

1. Сутність і класифікація фінансового ринку, його роль у мобілізації та розподілі фінансових ресурсів.

Найбільш ефективною формою організації економіки є ринок, про що свідчить досвід багатьох країн. Для нормального розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних грошових коштів фізичних та юридичних осіб, їх розподіл та перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. Ці процеси мають здійснюватись на фінансовому ринку, у своєрідній сфері, де визначається попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.

Фінансовий ринок може успішно функціонувати лише в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб’єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу [22].

В економічній літературі відсутнє єдине поняття «фінансовий ринок», тому розглянемо декілька визначень табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Зміст поняття «фінансовий ринок»

Автор	Роки	Країна	Суть визначення
1	2	3	4
Ходяківська В.П., Бєляєв В.В.	2002 р.	Україна	«…це саморегулююча система ринків, де концентрується попит і пропозиція на різні фінансові активи та послуги, що пов’язані з придбанням активів; це сфера економічних відносин між суб’єктами ринку в процесі формування і реалізації попиту і пропозиції фінансових активів».
Маслова С.О., Опалов О.А.	2003 р.	Україна	«…це ринок на якому визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти».
Смолянська О.Ю.	2005 р.	Україна	«…є механізмом нагромадження та перерозподілу фінансових ресурсів країни: організованою або неформальною системою торгівлі фінансовими інструментами, основну роль в якій відіграють фінансові інститути, які направляють потоки грошових коштів від власників до позичальників».
Продовження табл. 1.1
1	2	3	4
Шморгун Н.П., Головко І.В.	2006 р.	Україна	«…це економічні відносини між підприємствами, державою, населенням з приводу перерозподілу тимчасово вільних грошових коштів на основі повної економічної самостійності та механізмі саморегуляції ринкової економіки».
Шелудько В.М.	2008 р.	Україна	«…це система економічних і правових відносин, пов’язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів».

Історично світовий фінансовий ринок з’явився на базі міжнародних фінансових операцій національних фінансових ринків, потім сформувався на основі їх інтернаціоналізації. Спочатку він розвивався повільно і переважно як світовий грошовий ринок. Сучасний світовий фінансовий ринок відродився на початку 60-х років ХХ сторіччя. Основними передумовами виникнення фінансового ринку є:

1. Виникнення фінансових грошей;

2. Розвиток світового ринку товарів;

3. Накопичення капіталу одними суб’єктами економічних відносин та формування у них надлишку коштів, а також необхідність пошуку способів їх вкладення;

4. Виникнення фіктивного капіталу (тобто ЦП, що спричинило потребу створення середовища для його реалізації та отримання додаткового доходу) [20]

Розглядаючи в історичному аспекті фінансовий ринок в Україні, слід зазначити, що він існував у дореволюційний період (до 1917 року), потім у період НЕП у в кінці 20-х рр., а також і в наступний період, але в досить звуженому й у різаному вигляді. Усі ці етапи суттєво розрізняються певною специфікою, диференціацією і глибиною категорії, що розглядається.

Серед найбільш значимих передумов формування фінансового ринку в Україні слід виділити такі [22]:

1. Формування ринкової інфраструктури;

2. Комерціалізація банківської сфери;

3. Відміна монополії зовнішньої торгівлі;

4. Пільговий порядок оподаткування доходів із цінних паперів;

5. Відсутність силового державного регулювання операцій із цінними паперами.

Сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях, основними з яких є [31]:

1. Мотивована мобілізація заощаджень основних суб'єктів ринку (приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів) і трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал за допомогою різноманітних фінансових інструментів;

2. Реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, та організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

3. Перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств з метою їх ефективнішого використання;

4. Фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

5. Вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

6. Формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

7. Страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;

8. Фінансові операції, пов’язані з експортом-імпортом фінансових активів; інші фінансові операції, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю;

9. Кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу.

В умовах ринкової економіки величина щорічних витрат домогосподарств на придбання товарів та послуг, а також сплату податків, в більшості випадків значно менша від величини доходів; різниця між цими величинами називається заощадженнями. Заощадження формуються з тієї частини доходу домогосподарств, яка не витрачається на купівлю товарів і послуг, а також на виплату податків.

Якщо ж домашні господарства витрачають протягом року менше, ніж заробляють, то виробничий сектор – фірми навпаки витрачають більше, ніж отримують від реалізації товарів і послуг, бо крім платежів за ресурси, фірми повинні інвестувати свою діяльність, спрямовуючи кошти або в основний капітал, або у товарно-матеріальні запаси. Зумовлено це, насамперед, не співпадінням у часі витрат, пов’язаних з виробництвом, і прибутку, одержаного у результаті реалізації продукції. Витрати здійснюються раніше, ніж підприємство одержить прибуток, оскільки для виробництва продукції необхідно вкласти кошти у сировину, матеріали, обладнання, обробку сировини для одержання готової продукції та організувати її продаж. Саме тому підприємства потребують авансування грошових коштів, які після реалізації продукції повинні повернутись на підприємство вже у більшому обсязі, але через деякий час. Оскільки більшість заощаджень припадає на населення, а більшість інвестицій здійснюється підприємствами і фірмами, то очевидно, що необхідний механізм, який буде переміщувати потоки грошових фондів від перших до других. Цей механізм створюється завдяки функціонуванню фінансового ринку, який допомагає переміщувати кошти від тих, хто має їх у надлишку, до тих, хто відчуває у них необхідність, потребу. Описані вище процеси можна наочно показати за допомогою моделі кругообігу (рис. 1.1) [32].

Із схеми видно, що економіка є замкненою системою, в якій доходи одних економічних агентів є витратами інших:

• споживчі витрати домогосподарств на придбання товарів є доходами фірм від реалізації готової продукції;

• витрати фірм на оплату ресурсів є доходами домогосподарств (заробітна плата, рента та інші види доходів).

Рис. 1.1 Модель кругообороту ресурсів, продуктів і доходів.

Щодо класифікації фінансового ринку, то вона представлена в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Класифікація фінансового ринку [22]

№ п\п	Ознаки класифікації	Сегменти фінансового ринку
1	2	3
1	За терміном обігу фінансових активів	ринок грошей ринок капіталів
2	За видами фінансових активів, що обертаються на ринку	ринок ЦП валютний ринок ринок фінансових послуг ринок золота та ін. дорогоцінних металів і каменів ринок нерухомості та ін.
3	За умовами обертання фінансових активів	первинний вторинний
Продовження табл. 1.2
1	2	3
4	За організаційними формами	біржовий (організований) позабіржовий (неорганізований)
5	За швидкістю реалізації угод	ринок СПОТ (з негайною реалізацією) ринок СВОП (з реалізацією угод в майбутньому)
6	За умовами передачі фінансових активів у користування	ринок позикового капіталу ринок акціонерного капіталу
7	За регіональною ознакою	місцевий регіональний національний світовий (міжнародний)

За видами фінансових активів, що обертаються на ринку:

• ринок ЦП – це частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів.

• ринок фінансових послуг – це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. Об’єктом купівлі-продажу виступає специфічний фінансовий товар – послуга, що має ціну на відповідні характеристики.

• ринок золота та інших дорогоцінних металів і каменів – це ринок, на якому фінансовими активами, що обертаються, є золото, платина, срібло, дорогоцінні камені та інші матеріальні цінності.

• ринок нерухомості – сегмент фінансового ринку, який розглядається як галузь вкладення капіталу в об’єкти нерухомості з метою отримання прибутку або ж з метою придбання нерухомості в особисту власність.

За умовами обертання фінансових активів:

• первинний - ринок перших емісій. на якому здійснюється початкове розміщення фінансових активів серед інвесторів і початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки.

• вторинний – ринок, на якому укладаються угоди щодо купівлі-продажу раніше випущених фінансових активів.

За організаційними формами:

• біржовий – найрозвиненіша форма регулярно функціонуючого ринку, який діє за визначеними правилами, встановленими спеціальними фінансовими установами: банками, ломбардами та фінансовими біржами.

• позабіржовий – ринок, на якому діють так звані торгово-інформаційні системи.

За швидкістю реалізації угод:

• ринок СПОТ – ринок, на якому угоди здійснюються за короткий термін (як правило, до 3-х днів) і потребують негайної оплати.

• ринок СВОП – це ринок, предметом обігу, на якому є фондові, валютні, товарні деривативи. (Деривативи – це договори, вартість яких залежить від вартості ЦП: опціони, варанти, ф’ючерси).

За умовами передачі фінансових активів у користування:

• ринок позикового капіталу – це ринок, ресурси якого передаються на умовах позики на визначений термін та під відсоток за допомогою боргових цінних паперів або кредитних інструментів.

• ринок акціонерного капіталу – це ринок, кошти на якому вкладаються на невизначений термін.

За регіональною ознакою:

• місцевий фінансовий ринок представлений операціями комерційних банків, страхових компаній, неорганізованих торговців цінних паперів з їх контрагентами – місцевими господарюючими суб’єктами, недержавними пенсійними фондами, населенням.

• регіональний місцевий ринок – функціонує в межах області і поряд з місцевими неорганізованими ринками включає систему регіональних фондових і валютних бірж.

• національний фінансовий ринок – включає всю систему фінансових ринків держави, їх видів і організаційних формах.

• світовий (міжнародний) – це складова частина фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економікою.