Динаміка професійних учасників ринку цінних паперів [11]

№ п/п	Найменування професійних учасників	Кількість професійних учасників
		Станом на 01.01.2005	Станом на 01.01.2006	Станом на 01.01.2007	Станом на 01.01.2008	Станом на 01.01.2009	Станом на 01.01.2010
1	Торговці цінними паперами	780	795	805	779	815	737
2	Зберігачі	140	161	180	214	256	297
3	Реєстратори	371	361	354	372	380	367
4	Компанії з управління активами	91	159	224	326	411	389
5	Депозитарії	1	1	2	2	2	3
6	Кліринговий депозитарій	1	1	1	1	2	3
7	Організатори торгівлі на ринку ЦП	10	10	10	9	11	10
	Усього	1394	1488	1576	1703	1877	1806

Основними методами державного регулювання діяльності фінансових посередників на ринку цінних паперів, які застосовує національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, є:

1) ведення державного реєстру фінансових установ;

2) підготовка та атестація фахівців з питань фондового ринку;

3) ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;

4) нормативно-правове регулювання діяльності фінансових установ;

5) нагляд та контроль за діяльністю фінансових установ;

6) застосування заходів впливу до порушників законодавства щодо діяльності на ринку фінансових послуг;

7) інші.

Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Нацфінпослуг) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Нацфінпослуг є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. У своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням [19].

Основними завданнями Нацфінпослуг є:

1. участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері надання фінансових послуг;

2. розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг та вирішення системних питань їх функціонування;

3. забезпечення розроблення та координації єдиної державної політики щодо функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування;

4. здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері;

5. захист відповідно до законодавства прав споживачів фінансових послуг;

6. сприяння інтеграції ринків фінансових послуг в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

Основною місією Нацфінпослуг є створення, шляхом реалізації своїх регуляторних і наглядових функцій, умов для належного та ефективного функціонування ринків фінансових послуг, запобігання виникнення системних криз на ринку небанківських фінансових послуг та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг [20].

Місія реалізується шляхом:

• участі у формуванні та реалізації державної політики у сфері надання фінансових послуг;

• розроблення і реалізація стратегій розвитку ринку фінансових послуг та вирішення системних питань та їх функціонування;

• забезпечення розроблення та координації єдиної державної політики щодо функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування;

• здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері;

• сприянні інтеграції ринків фінансових послуг у європейський та світовий ринки фінансових послуг.

Отже, основною метою державного регулювання є узгодження інтересів усіх суб'єктів фондового ринку шляхом впровадження необхідних обмежень і заборон у їхніх взаємовідносинах, а також непрямим втручанням у їхню діяльність.

Хоча в процесі регулювання ринку цінних паперів державою реалізуються різні підходи до регулювання професійних та інших учасників ринку - емітентів та інвесторів, державне регулювання повинне забезпечити рівні права і однаковий доступ до ринку всіх його суб'єктів, максимальну прозорість ринку, конкурентне середовище, не допускати монополізації ринку.

1ЦПФРчені власником облігації. я у двох видах: єю по цінних паперах розглядається протягом:

3.Особливості оподаткування доходів від цінних паперів.

Згідно із законодавством України підприємство, яке виплачує дивіденди своїм акціонерам (власникам), нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі 30 % нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат, незалежно від того, чи є емітент платником податку на прибуток. Отже, ставка оподаткування розподіленого прибутку (як і нерозподіленого) становить 30 %, безпосереднім платником податку на дивіденди є суб’єкт підприємницької діяльності — емітент корпоративних прав; об’єкт оподаткування — сума дивідендів; строк сплати — до/або одночасно з виплатою дивідендів [29].

Згідно листа ДПА «Щодо оподаткування доходів громадян, отриманих від продажу цінних паперів» доходи, отримані громадянами, які мають постійне місце проживання в Україні, від реалізації належних їм акцій за інших умов, оподатковуються протягом року на загальних підставах, тобто, отримані за основним місцем роботи - підлягають оподаткуванню у складі сукупного оподатковуваного доходу як різниця між їх курсовою та номінальною вартістю. Якщо зазначені доходи виплачуються громадянами не за місцем основної роботи, а також у разі, коли громадяни, що їх одержують, не мають постійного місця проживання в Україні, прибутковий податок з таких доходів утримується у джерела виплати за ставкою 20 відсотків [18].

Важливим є те, що емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди. Якщо сума сплаченого податку на дивіденди перевищує суму податкових зобов’язань підприємства-емітента за податком на прибуток звітного періоду, різниця переноситься на зменшення зобов’язань за податком на прибуток такого підприємства у майбутніх податкових періодах.

За прийняття рішення про спрямування чистого прибутку на збільшення статутного капіталу та виплату дивідендів у формі корпоративних прав (акцій, часток, паїв), податок на дивіденди не застосовується за умови, що така виплата жодним чином не змінює пропорцій участі власників у статутному капіталі підприємства-емітента. При цьому слід враховувати, що держава у будь-якому разі отримує всю суму податку. В останньому випадку не сплачується податок на дивіденди, однак на всю суму оподатковуваного прибутку нараховується податок на прибуток.

Якщо одержувачем дивідендів є юридична особа, то цей вид доходів не включається до складу валового доходу такого підприємства для цілей оподаткування за умови, що з дивідендів утримано податок на рівні емітента корпоративних прав. Аналогічний порядок встановлений для одержувачів дивідендів — фізичних осіб: до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами, не включаються суми дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати [18].

Дивіденди, що виплачуються в грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав), не оподатковуються також податком на додану вартість.

На суми виплачених дивідендів не нараховуються збори на:

• обов’язкове пенсійне страхування;

• обов’язкове соціальне страхування (в т. ч. на випадок безробіття) тощо, оскільки дивіденди не є платежем у рамках оплати праці.

Отже, в Україні передбачено оподатування доходів, які отримують власники цінних паперів, як резиденти так і нерезиденти. Організаційно-правові засади даного оподаткування визначають чинним законодавством.