Казначейських векселів держави.
Казначейський вексель - один із видів державних цінних паперів, що засвідчує внесення їхнім власником коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими паперами.
Це короткострокові зобов'язання держави (терміном до 12 місяців). Казначейські векселі випускаються на пред'явника і обертаються на ринку цінних паперів. Випускають їх центральні банки за дорученням Міністерства фінансів (казначейства) за ціною, меншою від номіналу. Казначейські векселі можуть купувати комерційні банки, а також Центральний банк. Широка їх емісія приховує в собі загрозу інфляції, оскільки це сурогати грошей, які легко можуть перетворюватись у капітал або депозити. Для комерційних банків це високоліквідні активи, що не приносять високого прибутку; вони є соло-векселями. В Україні казначейські векселі до останнього часу не застосовувалися в обігу.
Векселедержателі мають право використовувати казначейські векселі для [17]:
погашення кредиторської заборгованості за згодою відповідних кредиторів (розрахунки казначейськими векселями здійснюються за вексельними сумами);
продажу юридичним особам, які є резидентами відповідно до законодавства України;
застави - з метою забезпечення зобов'язань перед резидентами відповідно до законодавства про заставу;
зарахування у сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) - надалі обов'язкові платежі - до державного бюджету за бажанням векселедержателя (таке зарахування може бути здійснене у будь-який момент до настання терміну платежу за казначейським векселем).
В Україні можуть випускатись такі види казначейських зобов’язань:
а) довгострокові (від 5 до 10 років);
б) середньострокові (від 1 до 5 років);
в) короткострокові (до 1 року).
Кошти від реалізації казначейських зобов’язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.
В даному питанні ми розглянули особливості, порядок випуску та обігу муніципальних цінних паперів, облігацій господарюючих суб’єктів і казначейських векселів держави. Недостатність бюджетного фінансування міст і областей України актуалізує проблему залучення необхідних ресурсів з інших джерел, зокрема, шляхом використання можливостей ринку цінних паперів. Відносно новою формою стали казначейські векселі. Започатковані урядом США у 1929 році, нині вони стали найпопулярнішими зобов'язаннями Міністерства фінансів цієї країни. За казначейськими векселями руху матеріальних цінностей немає. Це уряд для поповнення бюджетних грошових коштів на певний час виписує свої боргові зобов'язання і продає їх юридичним і фізичним особам, за що сплачує певні кошти у вигляді дисконту (зниження) ціни казначейських зобов'язань.
2. Роль нкцпфр та Держфінпослуг у регулюванні фінансового ринку
В Україні основним нормативно-правовим актом, що здійснює регламентацію сутності, форм та методів державного регулювання та саморегулювання діяльності фінансових установ, тобто фінансових посередників, є Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [15], відповідно до якого «державне регулювання ринків фінансових послуг - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам».
Регулювання діяльності фінансових посередників здійснюється такими уповноваженими державними органами та саморегулівними організаціями (рис. 2.1):
Національним Банком України – регулювання ринку банківських послуг.
Національною комісією і цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) – регулювання ринків цінних паперів та похідних цінних паперів.
Національною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) – регулювання інших ринків фінансових послуг.
Антимонопольний комітет України, Фонд Державного майна України, Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України, Державний комітет фінансового моніторингу України, Державна податкова адміністрація України, Міністерство внутрішніх справ України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб – здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку фінансових послуг у межах своїх повноважень;
саморегулівні організації професійних учасників ринку цінних паперів: Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (ПАРД), Українська асоціація інвестиційного бізнесу (УАІБ) та Асоціація «Українські фондові торговці» (АУФТ).
НКЦПФР
Антимонопольний комітет
Державні органи
Фонд Державного майна України
Державний комітет фінансового моніторингу України
