28. Безготівкові розрахунки, їх суть, значення, класифікація, принципи організації.

За складом учасників:

- міжгосподарські (між клієнтами банків),

- міжбанківські (між КБ).

Залежно від призначення платежу:

- розрахунки за товарними операціями — платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги та виконані роботи;

- розрахунки за нетоварними операціями — сплата податків та перерахування ін. платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позик,

Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

- внутрішньодержавні (внутрішньоміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські — за межами цього пункту);

- міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

Організація безготівкових розрахунків здійснюється на основі таких принципів:

1. Грошові кошти всіх господарських суб'єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов'язковому зберіганню на поточних та інших рахунках в установах банків.

2. Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів із поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

3. Розрахунки з постачальниками за товарно-матеріальні цінності та послуги проводяться, як правило, після надання послуг. На практиці застосовують також попередню оплату.

4. Банки списують кошти з рахунків тільки за розпорядженнями їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання (стягнення) коштів передбачене законом України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та виконавчими приписами нотаріусів.

5. Доручення підприємств на перерахування коштів приймаються банками до виконання тільки в межах наявних коштів на їх рахунках або за рахунок платіжного кредиту банку.

6. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум із рахунків платника.

7. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів із рахунків.

8. Підприємства самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні між собою договорів.

9. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.

Способи платежу у системі безготівкових розрахунків:

 перерахування коштів з осн. поточного рах. платника,

 надання позики банком шляхом прерах. коштів з позичкового рах. платника на банківський рах. одержувача,

 гарантована оплата позичальнику – це попереднє депонування коштів на окремих банківських рах. за місцем знаходження платника, з наступним їх списанням з цього рах. одержувача,

 розрах. шляхом заліку взаємної заборгованості платників (бартерні угоди), кожна з сторін сплачує чи одержує лише різницю платіжної суми, яка не покривається зарахуванням.

Черговість платежів: предметна і пріоритетна черговість:

● пріоритетними платниками є всі розрах. за платежами в бюджет, виплати з/п та погашення дебыторськоъ заборгованості;

● при предметній послідовності платежі здійснюються у хронологічному порядку у міру поступлення документів до банку.

Основні форми платіжних інструментів і форми розрахунків:

— платіжними дорученнями;

— платіжними вимогами-дорученнями;

— чеками;

— акредитивами;

— векселями;

— платіжними вимогами;

— меморіальними ордерами;

— банківськими платіжними картками.

Платіжне доручення – це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючого банку про списання зі свого рах. коштів та їх перерах. на рах. отримувача.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

1) верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

2) нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму постачальнику.

Чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітента), яка веде його рахунок, списати чекотримачеві зазначену в чеку суму коштів.

При розрахунках чеками в економічні відносини між собою вступають такі суб'єкти:

— чекодавець — юридична або фізична особа, яка здійснює оплату за допомогою чеку та підписує його;

— чекотримач — підприємство, яке є одержувачем коштів за чеком;

— банк-емітент — банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі.

Акредитив — це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний:

— виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи й надані послуги;

— надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цю оплату.

Вексель — безумовне грошове зобов'язання, за яким одна особа зобов'язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, правовий статус якого регулюється законодавством про вексельний обіг.

Платіжна вимога — розрахунковий документ, за яким кошти списуються з рахунку без згоди його власника; це наказ одержувача коштів (постачальника) про переведення йому коштів з рахунку платника.

Інкасове доручення — це розрахунковий документ, який складають фінансові органи, банки, інші підприємства та організації у тих випадках, коли їм надане право безспірного (безакцептного) стягування коштів.