- •2. Исходные данные для проектирования корпуса плуга.
- •Кривые линии, используемые при формообразовании деталей планетарно-роторных машин. (Циклоидальные кривые, трохоидные кривые, схема образования, аналитическое представление, свойства).
- •4.Методика формирования поверхности культурного типа для плужного корпуса.
- •5. Принцип работы планетарно-роторных машин. (Планетарное движение; соотношение радиусов центроид; механизм образования рабочих камер планетарно-роторных машин).
- •6.Методика формирования поверхности полувинтового типа для плужного корпуса.
- •8.Построение направляющей кривой поверхности корпуса плуга.
- •10.Закон изменения наклона образующих поверхности плуга культурного типа.
- •12.Закон изменения наклона образующих поверхности плуга полувинтового типа.
- •14.Построение фронтальной проекции рабочей поверхности плуга.
- •16.Методика формирования геометрической модели корпуса плуга.
- •17.Треугольник Релло и его свойства. (Построение треугольника Релло; формирование семьи кривых постоянной ширины на основе треугольника Релло, основные свойства треугольника Релло).
- •18.Принцип работы газотурбинного двигателя.
- •19.Использование треугольника Релло в различных механизмах.
- •20.Область применения газотурбинного двигателя.
- •21.Обкатка треугольника Релло по эпитрохоидному закону. (Схема обкатки; критерии, опредиляющие форму обводящей; практическое применение).
- •22.Преимущества и недостатки газотурбинного двигателя.
- •23.Обкатка треугольника Релло по гипотрохоидному закону. (Схема обкатки; критерии, опредиляющие форму обводящей; практическое применение).
- •24.Классификация турбин.
- •25.Обкатка треугольника Релло по закону вращающегося переноса. (Схема обкатки; критерии, опредиляющие форму обводящей; практическое применение).
- •26.Конструкция решетки турбины.
- •27.Конструкция роторно-поршневого двигателя Ванкеля. (Основные детали, принцип действия, конструкция уплотнений).
- •28.Потери энергии потока в турбине.
- •29.Рабочий цикл четырехтактного роторно-поршневого двигателя Ванкеля.
- •30.Методы формирования поверхностей лопаток турбины.
- •31.История и перспективы использования роторного двигателя.
- •32.Классификация рабочих колес турбины.
- •33.Преимущества и недостатки роторно-поршневого двигателя Ванкеля.
- •34.Формирование поперечных сечений лопатки рабочего колеса осевого типа.
- •35.Конструкция и принцип работы гидромашины Бирюкова. (Основные детали; принцип действия; рабочий цикл).
- •36.Формирование пространственной модели лопатки рабочего колеса осевого типа.
- •37.Область применения трохоидных компрессоров и гидромашин.
- •38.Кривые поверхности. (Определение; способы задания; касательные и нормали к поверхности; особые точки поверхности; кривизна поверхности).
- •2. Локальні характеристики поверхонь
- •2. А) Дотична пряма поверхні
- •39.Преимущества и недостатки трохоидных гидромашин.
- •40.Кинематические поверхности. (Определение; классификация; определитель кинематической поверхности; отличия от каркасных поверхностей).
- •3. А) Визначник кінематичної поверхні
- •41.Пути повышения эффективности планетарно-роторных машин.
- •46.Дискретная сеть каркасной поверхности. (Определение; элементы сети; плоская сеть; построение касательных и нормалей поверхности по дискретной сети).
- •47.Исходные данные при моделировании каналов двигателя внутреннего сгорания. (Элементы, определяющие геометрическую модель проточной части канала; требования к элементам геометрической модели).
28.Потери энергии потока в турбине.
Аеродинамічна
характеристика каналів визначається
рядом показників, а саме коефіцієнтом
втрат
,
коефіцієнтом витрати
та видатковою характеристикою каналу.
Остання дорівнює секундній витраті
газу, через канал для заданого перепаду
тиску в каналі при його випробуванні
на стенді стаціонарної продувки.
— коефіцієнт втрат енергії в каналі, обумовлений, як відношення загубленої енергії у всьому каналі до кінематичної енергії потоку на виході із клапанної щілини. Величина коефіцієнта залежить від геометрії проточної частини каналу та від в'язкості потоку.
Втрати в каналах складаються із втрат, обумовлених відривними явищами та тертям, і втрат з вихідною швидкістю, що залежать від ступеня нерівномірності потоку на виході з каналу. Втрати на тертя становлять не більше 3.. .5 % загальних втрат і тому ними можна зневажити.
Втрати енергії в каналах двигуна визначаються головним чином відривними явищами та викликаним ними віхреобразованіем.
Шлях, пройдений частками газу по криволінійних траєкторіях, усередині каналу, виявляється різним. Тиск на ввігнутій і опуклій стінках каналу також по-різному.
Під
дією відцентрових сил ядро потоку
відтискується до зовнішнього (увігнутої)
стінці. Тому до повороту каналу уздовж
увігнутої стінки тиск зростає
,
а уздовж опуклої стінки каналу -
зменшується
.
Навпаки, за поворотом тиск на ввігнутій
стінці знижується, а на опуклій зростає.
У зв'язку із цим у перетинах
криволінійного каналу виникають
поперечні градієнти тиску. У результаті
в каналі утворяться вторинні плини,
які накладають на основний потік.
Вторинний потік є
симетрично-гвинтовим. Він складається
із двох потоків: у центрі вони спрямовані
до ввігнутої поверхні, а біля
стінок - до опуклого. У поперечному
перерізі каналу лінії струму
вторинного плину
є
замкнутими.
Вторинні плини в криволінійному каналі викликають додаткові втрати енергії, тому що на їхнє утворення затрачається частина кінетичної енергії потоку.
Турбулентне перемішування відбувається по-різному поблизу плоских, увігнутих і опуклих поверхонь. Це є наслідком того, що дія відцентрових сил приводить до посилення турбулентного обміну поблизу ввігнутої стінки також до ослаблення поблизу опуклої.
У криволінійних каналах, і особливо диффузорных, втрати істотно вище, ніж у прямолінійних каналах. Зі зміною кута повороту каналу змінюється інтенсивність вторинних плинів і, отже, величина втрат.
Зменшення втрат енергії в процесі впуску можливо за рахунок відшукання такої форми каналу, при якій відривні явища відсутні зовсім, або зводяться до мінімуму.
Результати
досліджень свідчать про залежності
втрат енергії в
криволінійному
каналі від кривизни ввігнутої
та опуклої
утворюючих.
При малих значеннях
,
де
й
відповідно радіуси ввігнутої й опуклої
стінок, відбувається гальмування потоку
ввігнутою поверхнею каналу, що сприяє
відриву
потоку в зоні повороту каналу. Зі
збільшенням відносини
помітно збільшується нерівномірність
поля швидкостей на криволінійній
ділянці,
що приводить до збільшення втрат.
Оптимальне значення
лежить у межах 0,7...1,1.
При виникненні відриву форма поперечного переріза каналу впливає на величину втрат. Так, для дифузорів круглого та квадратного перетинів, при безвідривному плині, розбіжність між втратами енергії не перевищує 4 %, а при виникненні відриву, втрати в дифузорі із квадратним поперечним перерізом приблизно у два рази більше, ніж у конічному.
Досвіди показали, що перехід від прямокутного поперечного переріза до овального (еліпсоподібної) приводить до поліпшення аеродинамічних показників каналу. Шляхом закруглення кутів можна підвищити якісні показники каналу із прямокутним перетином і наблизити його характеристики до аеродинамічних характеристик каналу, з овальним (еліптичним) поперечним перерізом.
