16.Методика формирования геометрической модели корпуса плуга.

Робоча поверхня культурного або напівгвинтового типу для плужних корпусів будується за єдиною методикою, що полягає в побудові поверхні горизонтального цилиндроида із соответствующе обраними параметрами, та у наступному побудові робочої поверхні по її контурі в поперечно-вертикальній площині проекцій.

Вихідними даними при проектуванні таких поверхневий є: розміри перетину шару; кут нахилу лемеша до дна борозни і кут нахилу леза лемеша (початкова утворююча) до стінки борозни; закон зміни кутів утворюючих по висоті поверхні, т, е, .

Розміри перетину шару b і а визначають контур робочої поверхні корпуса в поперечно-вертикальній площині. По заданим b і а будують лобовий контур поверхні, т, е. її поперечно-вертикальну проекцію.

Кути й (рис. 3.1) визначають початковий елементарний клин робочої поверхні, що підрізає шар.

Для культурних поверхонь приймають і , для напівгвинтових і .

17.Треугольник Релло и его свойства. (Построение треугольника Релло; формирование семьи кривых постоянной ширины на основе треугольника Релло, основные свойства треугольника Релло).

Найпростішим прикладом фігури постійної ширини є коло. Ширина кола рівняється його діаметру. Проте виявляється, що й крім кола існує нескінченно багато різноманітних фігур постійної ширини. Прикладом однієї з них є трикутник Релло. Для побудови фігури трикутника Релло візьмемо рівносторонній трикутник ABC зі стороною довжини h, і кожні дві його вершини з'єднаємо дугою кола радіуса h із центром у третій вершині (мал. 19). Тоді, ця крива обмежить трикутник Релло. З кожної пари паралельних опорних прямих трикутника Релло одна проходить через якусь вершину трикутника АВС, що є кутовою крапкою фігури, а інша косается протилежної дуги окружності. Тому відстань між усякими двома паралельними опорними прямими трикутника Релло рівняється h.

Далі покажемо, як можна побудувати фігуру постійної ширини h, складену з п'яти, семи або взагалі будь-якої непарної кількості дуг окружностей радіуса h (рис. 6.4).

Трикутник Релло належить до класу опуклих фігур, які одержали назву фігури постійної ширини.

Шириною опуклої фігури в даному напрямку називається відстань між парою паралельних опорних прямих, дотичних до фігури й перпендикулярних до цього напрямку (мал.17).

Фігура називається фігурою постійної ширини, якщо ширина цієї фігури у всіх напрямках та сама (мал. 18).

Для такої фігури замість ширини в даному напрямку можна говорити просто про ширину фігури. Контур фігури постійної ширини називають кривої постійної ширини.

18.Принцип работы газотурбинного двигателя.

Стисле атмосферне повітря з компресора надходить у камеру згоряння, де змішується з паливом і відбувається загоряння суміші. У результаті згоряння зростає температура, швидкість і обсяг потоку газу. Далі енергія гарячого газу перетвориться в роботу. При вході в соплову частину турбіни гарячі гази розширюються, і їхня теплова енергія перетвориться в кінетичну. Потім, у роторній частині турбіни, кінетична енергія газів змушує обертатися ротор турбіни. Частина потужності турбіни витрачається на роботу компресора, а частина, що залишилася, є корисною вихідною потужністю. Газотурбінний двигун приводить в обертання високошвидкісний генератор, що перебуває з ним на одному валу. Робота, споживана цим агрегатом, є корисною роботою ГТД.

Як і у всіх циклічних теплових двигунах, чим вище температура згоряння, тим вище ККД. Стримуючим фактором є здатність сталі, нікелю, кераміки, або інших матеріалів, з яких складається двигун, витримувати температуру й тиск. Значна частина інженерних розробок спрямована на те, щоб відводити тепло від частин турбіни. Більшість турбін також намагаються рекуперирувати тепло вихлопних газів, які, у противному випадку, губиться впусту. Рекуператори - це теплообмінники, які передають тепло вихлопних газів стисненому повітрю перед згорянням. При комбінованому циклі тепло передається системам парових турбін. І при комбінованому виробництві тепла й електроенергії (когенерація) відпрацьоване тепло використається для виробництва гарячої води.

Механічно, газові турбіни можуть бути значно простіше, ніж поршневі двигуни внутрішнього згоряння. Прості турбіни можуть мати одну частину, що рухається: вал / компресор / турбіна / альтернативний ротор у зборі (див. зображення вище), не з огляду на паливну систему.

Більш складні турбіни (ті, які використаються в сучасних реактивних двигунах), можуть мати кілька валів (котушок), сотні турбінних лопаток, що рухаються статорних лез, а також велику систему складних трубопроводів, камер згоряння й теплообмінників.

Швидкість турбінних лопаток визначає тиск, що може бути досягнуто, що приводить до одержання максимальної потужності. Як правило, чим менше двигун, тим вище повинна бути частота обертання вала(ів) необхідна для підтримки максимальної швидкості. Реактивний двигун обертається із частотою близько 10000 про/хв і мікро-турбіна - із частотою близько 100000 про/хв.

Упорні підшипники й радіальні підшипники є критичними елементом розробки. Традиційно вони були гідродинамічні, або охолоджувані маслом шарикопідшипники. Їх перевершили повітряні підшипники, які успішно використаються в мікротурбінах і допоміжних силових установках.

Газові турбіни використаються в кораблях, локомотивах, вертольотах і танках. Безліч експериментів проводилося з автомобілями, оснащеними газовими турбінами. Стаціонарні газові турбіни використаються для генерації електрики.