Лекція Бух. Облік грошових коштів

Згідно з П(С)БО 2 “Баланс” грошові кошти – це кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, що можуть бути використані для поточних операцій . П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів” визначає грошові кошти як готівку, кошти на рахунках у банках і депозити до запитання . Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій до складу грошових коштів включає грошові кошти в касі в національній та іноземній валютах, грошові кошти на рахунках у банках у національній та іноземній валютах, грошові документи в національній та іноземній валютах, а також грошові кошти в дорозі у національній та іноземній валютах . Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті грошові кошти – це грошова одиниця України, яка виконує функції засобу платежу та обліковується на рахунках у банках . Готівкові кошти, відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, визначаються як грошові знаки національної валюти України – банкноти і монети, у тому числі й обігові пам’ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами .

Близькими за рівнем ліквідності до грошових коштів є їх еквіваленти, до яких, згідно з П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”, належать короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, що вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості . Наведені визначення грошових коштів у сукупності досить повно характеризують їх економічну сутність. Проте кожне з них акцентує увагу на якомусь одному аспекті, залишаючи не розкритою багатосторонність поняття грошових коштів. Узагальнюючи наведені положення, можна дати наступне визначення грошових коштів як об’єкта обліку, контролю та аналізу: грошові кошти підприємства – це його найбільш ліквідний оборотний актив, що супроводжує здійснення господарських операцій, може бути швидко трансформований у інші активи та спрямований на погашення капіталу і зобов’язань, обліковується на відповідних рахунках, а його рух і залишки є одними з ключових об’єктів контролю та аналізу.

Виконання грошовими коштами функції обігу та засобу платежу можливе лише за умови їх руху. З’ясування сутності руху грошових коштів передбачає визначення поняття грошового потоку. Грошовий потік – це рух грошових коштів, ідентифікований за певними ознаками, наприклад, за формою, напрямком, валютою, економічним змістом, структурним підрозділом тощо. Тобто, рух грошових коштів конкретизується у грошовому потоці.

При визначенні економічного змісту руху грошових коштів, необхідно звернути увагу на наступні моменти:

1. Рух грошових коштів – це не просто система надходжень і витрачань грошових коштів, а безперервний процес їх кругообігу. У процесі господарської діяльності відбувається кругообіг грошових коштів з тимчасовою трансформацією їх у матеріальні і нематеріальні активи. Можна виділити короткостроковий і довгостроковий кругообіги грошових коштів. Короткостроковий кругообіг грошових коштів пов’язаний з поточною виробничо-комерційною діяльністю підприємства і являє собою фінансовий цикл підприємства. Фінансовий цикл – це період повного обороту грошових коштів підприємства, починаючи з моменту оплати рахунків постачальників за поставлені виробничі запаси і закінчуючи отриманням коштів за реалізовану продукцію, що виготовлена з зазначених виробничих запасів (рис. 1.).

На першому етапі для закупівлі виробничих запасів підприємство формує кошти у розрахунках з постачальниками. У випадку, якщо умовами контрактів передбачена відстрочка платежу, кошти у розрахунках з постачальниками набувають від’ємного значення (кредиторська заборгованість) і певна частина запасів формується за рахунок комерційного кредиту, тобто за рахунок оборотних

Кошти у розрахунках з постачальниками

Незавершене виробництво

Виробничі запаси

Виробничі та інші операційні витрати

Грошові кошти

Готова продукція

Кошти у розрахунках з покупцями

Рис. 1.. Схема короткострокового кругообігу грошових коштів підприємства

коштів постачальників. Якщо виробничі запаси купуються на умовах попередньої оплати, підприємство відволікає частину своїх оборотних коштів на формування дебіторської заборгованості постачальників, тобто кредитує їх. Якщо розрахунки відбуваються в день поставки, оборотні кошти у формі розрахунків з постачальниками набувають нульового значення.

У процесі господарської діяльності виробничі запаси трансформуються в готову продукцію, вартість якої порівняно з виробничими запасами збільшується на суму виробничих витрат. Таким чином, грошові кошти авансуються у запаси сировини і матеріалів, незавершеного виробництва та готової продукції. Під час реалізації готової продукції формуються кошти в розрахунках з покупцями. У випадку відстрочки платежу підприємство фінансує своїх покупців і формує дебіторську заборгованість. За умови попередньої оплати покупці фінансують підприємство і кошти в розрахунках з останніми набувають від’ємного значення.

Тривалість фінансового циклу характеризує ефективність та інтенсивність руху грошових коштів. Чим коротший фінансовий цикл підприємства, тим менше грошових коштів необхідно йому для здійснення господарської діяльності. Варто відмітити, що підприємства важкої промисловості мають довший фінансовий цикл порівняно з підприємствами легкої промисловості, торгівлі та сфери обслуговування, що пояснюється різною тривалістю виробничого циклу та умовами розрахунків з постачальниками сировини.

Довгостроковий кругообіг грошових коштів характеризує інвестиційний цикл діяльності підприємства (рис. 2). Він тісно пов’язаний з операційним циклом і

Кошти у розрахунках з постачальниками необоротних активів

Необоротні активи

Грошові кошти

Перенесення вартості необоротних активі на готову продукцію шляхом амортизації

Кошти у розрахунках з покупцями

Готова продукція

Рис. .2. Схема довгострокового кругообігу грошових коштів підприємства

частково здійснюється через операційну діяльність підприємства. Під час інвестиційного циклу грошові кошти інвестуються в необоротні активи підприємства. У процесі господарської діяльності необоротні активи зношуються і частково переносять свою вартість на виготовлену продукцію шляхом амортизації. Частина виручки від реалізації готової продукції спрямовується на поповнення і відновлення необоротних активів. Процес перенесення вартості необоротних активів на готову продукцію здійснюється протягом кількох операційних циклів. Тобто, надходження і витрачання грошових коштів підприємства тісно між собою пов’язані, утворюють цілісну складну систему кругообігів, кожен з яких має різну швидкість обертання.

Для обліку руху грошових коштів ключовими є: принцип автономності, що передбачає відображення в обліку і звітності грошових коштів підприємства відокремлено від грошових коштів його власників; принцип безперервності діяльності стосовно обліку руху грошових коштів, що виникає внаслідок реалізації проектів розвитку підприємства; принцип періодичності відображення руху грошових коштів у фінансовій та управлінській звітності; принцип повного висвітлення всієї інформації щодо руху грошових коштів, необхідної користувачам для обґрунтування відповідних рішень; принцип превалювання економічного змісту над юридичною формою, який передбачає відображення руху грошових коштів відповідно до економічного змісту господарських операцій, що його обумовлюють; принцип єдиного грошового вимірника передбачає відображення руху і залишків грошових коштів в різних валютах у єдиному гривневому еквіваленті.

Виконання перелічених вище завдань можливе лише за умови застосування відповідних методичних прийомів обліку руху грошових коштів (рис. 3).

Методичні прийоми обліку руху грошових коштів

Звітність

Документування

Інвентаризація

Балансове узагальнення

Подвійний запис

Система рахунків

Грошова оцінка

Рис. 3. Методичні прийоми обліку руху грошових коштів підприємства

Методичний прийом документування передбачає відображення руху грошових коштів у відповідних первинних документах, що надає даним бухгалтерського обліку юридичної сили. Документ підтверджує надходження та витрачання грошових коштів і є основою для відображення їх в обліку.

Методичний прийом інвентаризації застосовується для перевірки збереження грошових коштів у касі та для звірки взаєморозрахунків підприємства з дебіторами та кредиторами. Облік надходження та витрачання готівкових грошових коштів призводить до формування облікового залишку готівки, проте, зважаючи на високу ліквідність грошових коштів, необхідно регулярно перевіряти їх фактичну наявність у місцях зберігання та коригувати облікові дані. Результати інвентаризації готівки в касі оформлюються актом, який підписується відповідними особами і є первинним документом для коригування облікових залишків готівкових грошових коштів.

Система рахунків обліку руху грошових коштів призначена для накопичення в обліку інформації про рух та залишки грошових коштів підприємства. Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій рух та залишки грошових коштів підприємства фіксується на рахунках третього класу “Кошти, розрахунки та інші активи”. На рахунку 30 “Каса” підприємство обліковує надходження, витрачання та залишки готівкових коштів у процесі здійснення господарської діяльності. Для обліку безготівкових розрахунків підприємство використовує рахунок 31 “Рахунки в банках”. Облік грошових документів та коштів у дорозі здійснюється на окремому рахунку 33 “Інші кошти”. ланом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій рух та залишки грошових коштів підприємства фіксується на рахунках третього класу “Кошти, розрахунки та інші активи”. На рахунку 30 “Каса” підприємство обліковує надходження, витрачання та залишки готівкових коштів у процесі здійснення господарської діяльності. Для обліку безготівкових розрахунків підприємство використовує рахунок 31 “Рахунки в банках”. Облік грошових документів та коштів у дорозі здійснюється на окремому рахунку 33 “Інші кошти”.

Подвійний запис в обліку руху грошових коштів передбачає одночасну зміну інших рахунків активів, капіталу чи зобов’язань під час відображення надходжень та витрачань грошових коштів

Питання 1.

Підприємства зобов’язані зберігати свої грошові кошти в установах банку, проте в певних випадках їм необхідна готівка, яка зберігається в касі підприємства та формує готівковий обіг.

Основним нормативним документом, який регламентує здійснення підприємствами операцій з готівкою в національній валюті є «Положення про введення касових операцій в національній валюті в Україні», затверджене постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Касові операції – це операції підприємств (підприємців) між собою і з фізичними особами, пов’язані з прийманням та видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Для приймання, зберігання і витрачання готівки, підприємство має касу.

Готівка до каси підприємств може надходити:

- з поточного рахунку із банку;

- від працівників підприємства (повернення невикористаної підзвітної суми, зайво виплаченої з/п, відшкодування нанесених збитків тощо);

- виручка від реалізації;

- внесок до статутного капіталу тощо.

Готівка з каси підприємств може бути витрачена на:

- виплату з/п;

- виплату авансів на відрядження;

- господарські потреби та закупівлю с/г продукції;

- розрахунки з іншими підприємствами;

- розрахунки за спожиту електроенергію;

- здача готівки до банку тощо.

Під час розрахунків підприємства з іншими підприємствами (підприємцями) готівкою сума платежу не повинна перевищувати протягом одного дня за одним або декількома платіжними документами розміру 10 тис. грн.

Підприємства мають права використовувати свою виручку від реалізації на:

- виплату з/п за умов відсутності податкового боргу;

- забезпечення потреб, що виникли в процесі функціонування;

- розрахунки з бюджетом та державними цільовими фондами щодо обов’язкових платежів.

Для підприємств, які мають в установах банків рахунки та здійснюють операції з готівкою, встановлюється ліміт залишку готівки в касі – це граничний розмір суми готівки, яка може залишатися в касі у неробочій час.

Встановлення ліміту в касі проводиться підприємством самостійно, на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, який підписуються керівником і головним бухгалтером. Встановлений ліміт каси затверджується внутрішнім наказом підприємства. Коли у підприємства відсутні які-небудь інші надходження до каси, крім надходжень з банку, то надходження прирівнюються до нуля, а ліміт каси визначається рівним нулю.

Готівка, яка перевищує встановлений ліміт каси, обов’язково здається до банку для її зарахування на банківські рахунки.

Банкам і підприємцям ліміт каси не встановлюється.

Готівка, отримана з каси банку, не вважається понадлімітною в день її надходження до каси підприємства, якщо вона буде використана підприємством або здана ним до банку не пізніше наступного дня.

Підприємство має право зберігати в касі готівку понад ліміт, коли кошти отримані на виплату з/п (протягом трьох робочих днів. включаючи день надходження).

Строки здачі підприємствами готівки до банку визначаються підприємством та погоджуються з банком (щоденно або на наступний день за днем надходження готівки). Здача готівки до банку здійснюється самостійно (касир) або через відповідні служби, яким надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Підприємства (підприємці), які мають рахунки в установах банку, одержують готівку з цих рахунків за грошовими чеками в межах грошових коштів на рахунку і витрачають їх тільки на цілі, вказані у чекові та які не суперечать чинному законодавству.

Чекові книжки придбаваються підприємствами в установах банків на підставі поданої заяви про видачу чекової книжки. Грошові чеки дійсні протягом 10 днів від дня їх виписки.

Здача готівки до банку особисто представником підприємства супроводжується заповненням заяви на переказ готівки, яка складається безпосередньо із заяви і квитанції. Касир банку, приймаючи готівку, підписує заяву і квитанцію, ставить на квитанції печатку і передає її особі, що внесла готівку. Зазначена квитанція є підтверджуючим документом про внесення готівки до банку.

Здача готівки підприємствами у денні та вечірні каси установ банків може здійснюватись також через службу інкасації і має назву інкасація. Для цього укладається угода між підприємством і банком. Уповноважена особа підприємства, яка здає готівку на інкасацію до банку, під час здачі інкасаторської сумки оформлює супровідну відомість, яка виписується в трьох примірниках. Після прийняття інкасатором сумки з готівкою, інкасатор передає касиру пусту інкасаторські сумку, розписується на копії супровідної відомості, вказує на ній дату, ставить відтиск печатки. Для касира підприємства документом, який свідчить про здачу виручки інкасатору, є копія супровідної відомості за підписом інкасатора (третій примірник).

Вся готівка, яка надходить до каси, повинна бути вчасно та в повній сумі оприбуткована – здійснення обліку готівки в повній сумі її надходження у касовій книзі на підставі прибуткових косових ордерів, а при використанні РРО (реєстратори розрахункових операцій) – фіскальних звітних чеків РРО.

Приймання готівки по касовим ордерам може відбуватися тільки в день їх складання. Приймання до каси грошових коштів оформлюється прибутковим касовим ордером (ПКО) типової форми № КО-1 (термін зберігання 3 роки), який підписується головним бухгалтером. В ПКО вказується документ, на підставі якого зроблений запис (чек, угода, накладна тощо), ПКО виписується в одному примірнику.

Особі, яка здає готівку до каси, видається квитанція, завірена підписом головного бухгалтера і касира та печаткою.

Видача готівки з каси здійснюється на підставі видаткового касового ордера (ВКО) № КО-2. ВКО обов’язково підписує керівник і головний бухгалтер. Видача готівки по ВКО здійснюється на підставі пред’явленого паспорту. ВКО може бути виписано на загальну суму за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями.

Видача готівки дозволяється лише тій особі, яка вказана у видатковому документі. За умов видачі готівки за довіреністю вона залишається у касира і додається до ВКО або відомості.

Виплати, пов’язані з оплатою праці, здійснюються касиром по платіжним відомостям або по ВКО. На титульному аркуші зазначених відомостей роблять дозвільний надпис про видачу готівки за підписом керівника та головного бухгалтера та вказують строк видачі готівки (за підписом керівника) і суми (гривень словами, копійок цифрами).

Після закінчення строків по виплаті з/п касир зобов’язаний:

1) в платіжні відомості напроти прізвищ осіб, які не отримали з/п, поставити штамп «Депоновано»;

2) скласти реєстр депонованих сум;

3) в кінці відомості вказати фактично виплачену суму та недоотриману суму, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми з підсумком та поставити свій підпис;

4) виписати ВКО на фактично виплачену суму, проставити на відомості штамп «ВКО № …» та зробити відповідний запис в касовій книзі.

Усі касові ордери після їх використання касир підписує, а додані до них документи для запобігання повторного використання погашає штампом «Одержано», «Сплачено» із зазначенням дати.

До передачі у касу ПКО або ВКО реєструють в журналі реєстрацій прибуткових та видаткових касових документів (№ КО-3).

Всі надходження та видача готівки обліковують у касовій книзі (№ КО-4). На підприємстві ведеться тільки одна касова книга в національній валюті, в якій відображається готівка та її рух у касі. Листи книги повинні бути пронумеровані (з початку року) та прошнуровані. Їх кількість засвідчується підписом керівника і головного бухгалтера. Записи в касовій книзі здійснюються на підставі первинних касових документів у двох екземплярах (через копіювальний папір). Перший залишається у касовій книзі, а другий є відривним та представляє собою звіт касира, до якого додаються всі підтверджуючи касові документи (ВКО, ПКО тощо).

Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки у касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії звіт. Касова книга є реєстром аналітичного обліку.

Питання 2,3

Інвентаризація каси проводиться у строки, встановлені керівником підприємства, з покупюрним перерахунком готівки та перевіркою інших цінностей, які зберігаються в касі.

Перед проведенням інвентаризації касир складає касовий звіт за поточний день, додає до нього всі первинні касові документи, заповнює розписку, а потім надає всі грошові кошти, які зберігаються в касі.

Залишок готівки звіряється з даними обліку по касовій книзі. Готівка, яка зберігається в касі але до неї відсутній ПКО, вважається надлишком.

При застосуванні РРО звіряють готівку на місці проведення розрахунків касиром із сумою, вказаною у денному звіті РРО.

Після закінчення інвентаризації у касі складають у двох примірниках Акт про результати інвентаризації наявних коштів, який підписується членами інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальною особою.

Відповідальність за виконання касової дисципліни полягає на керівника підприємства, головного бухгалтера та касирів.

Узагальнення інформації по готівку та рух грошових коштів у касі підприємства відображається на рахунку 30 „Каса”, до якого відкриваються такі субрахунки:

301 «Каса в національній валюті»;

302 «Каса в іноземній валюті»;

303 «Операційна каса в національній валюті»;

304 «Операційна каса в іноземній валюті».

Останні два субрахунки відкривають на підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв’язку, обмін валюти).

За дебетом рахунку 30 відображують надходження готівки до каси, а за кредитом – її видачу.

Рух грошових коштів у касі відбувається під час здійснення операцій, які відображуються в обліку наступними записами:

Дт Кт

301 311 - надійшла до каси готівка з рахунку в банку;

301 701 – надійшла до каси виручка від реалізації продукції;

301 361 – погашено дебіторську заборгованість готівкою;

301 372 – надійшов до каси невикористаний залишок підзвітної суми;

301 46 - засновники внесли до каси готівку в рахунок їх вкладів до статутного капіталу;

631 301 – оплачено готівкою придбані товари;

311 301 – готівка з каси здана на поточний рахунок;

661 301 – виплачена працівникам з/п;

333 301 – відображено інкасацію грошових коштів.

За результатами перевірки керівник підприємства приймає рішення про оприбуткування виявлених лишків і стягнення нестачі грошових коштів з матеріально відповідальної особи – касира. В бухгалтерському обліку роблять відповідні записи. Лишки грошових коштів, оприбутковані в касу, зараховують на доходи підприємства: Дт 301 Кт 719. Виявлена нестача грошових коштів у касі відображається: Дт 947 Кт 301; Дт 375 Кт 716; Дт 30 Кт 375 (відшкодована касиром нестача грошових коштів).

Питання 1, 2.

Вільні грошові кошти підприємств повинні обов’язково зберігатися в банку, який підприємство обирає самостійно та відкриває у ньому рахунок.

Основними нормативно-правовими актами, що регламентують загальні правила відкриття банками рахунків суб’єктам господарювання, їх використання, форми і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків на території України є:

1) Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.01 № 2346-ІІІ;

2) Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затверджена Постановою Правління НБУ від 12.11.03 № 492;

3) Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління НБУ від 21.01.04 №22.

Банки відкривають підприємствам рахунки :

1) за договором банківського рахунку – поточні – для зберігання грошей, здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів.

2) за договором банківського вкладу – вкладні (депозитні) – для зберігання грошей, що передаються підприємством банку в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню.

Між банком і клієнтом укладається в письмовій формі договір банківського рахунку. Для відкриття поточного рахунку підприємства подають установам банків такі документи:

1) заява про відкриття рахунку встановленого зразка;

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади;

3) копію зареєстрованого статуту (положення), завірену нотаріально;

4) копію свідоцтва про реєстрацію підприємства у державній податковій адміністрації;

5) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до установчих документів підприємства надано право розпоряджатися рахунком і право підпису платіжних документів. До карти також додається відбиток печатки підприємства.

Під час відкриття у банку рахунку відкривається особовий рахунок підприємства з наданням номеру у двох екземплярах: один для банку, другий – у вигляді виписки з банку – видається підприємству.

Виписка банку – документ, що видається банком підприємству і відображає рух коштів на поточному рахунку.

До виписки додаються документи, за якими здійснені операції з надходження і списання коштів з поточного рахунку. В кожній виписці обов’язково передбачаються позиції для дати, номерів рахунків дебітора та кредитора.

В банківській виписці за дебетом відображено списання грошових коштів з поточного рахунку, а за кредитом – надходження грошових коштів на поточний рахунок.

Виписка з рахунку підлягає перевірці та обробці, яка полягає в наступному:

1) підбираються документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції, а також перевіряється наявність виправдовуючих документів, отриманих від інших підприємств, на підставі яких зараховані або списані кошти;

2) звіряється відповідність записів у виписці банку та доданих документах;

3) проставляються у доданих розрахункових документах та виписці шифри кореспондуючих рахунків згідно характеру операцій;

4) здійснюється окрема за дебетом і кредитом групування сум шляхом підрахунку за однорідними операціями за однойменними кореспондуючими рахунками, коди яких проставлені у виписці;

5) здійснюються записи оборотів за Дт 311 в відомість 1.2 та за Кт 311 в журналі 1.

Для обліку в наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках банку, які можуть бути використані для поточних операцій призначено рахунок 31 «Рахунки в банку», який має такі субрахунки:

311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»;

314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

За Дт 31 відображається надходження грошових коштів, а за Кт 31 – їх використання.

Кореспонденції на субрахунку 311:

Дт Кт

311  301 – надійшла готівка з каси на рахунок в банк;

311  333 – зарахування готівки зданої в банк через інкасатора;

311  361 – отримана оплата від покупців;

311  374 – зараховані суми, що надійшли за претензіями;

311  501,601 – зарахування сум одержаних кредитів;

313  311 – перераховані кошти на корпоративний картковий рахунок підприємства;

371 311 – перерахована передоплата постачальникам;

501,601 311 – погашена заборгованість за кредитами;

685,631 311 – погашена заборгованість перед постачальниками (іншими кредиторами);

641 311 – погашена заборгованість перед бюджетом за податками;

65 311 – сплачені внески до фондів соціального страхування.

Залежно від потреб та умов розрахункових операцій суб’єкти підприємницької діяльності можуть відкривати в установах банків інші рахунки:

1) акредитиви в національній валюті;

2) лімітна чекова книжка;

3) спеціальний картковий рахунок;

4) поточний рахунок філії.

За кожним з цих рахунків відкривають окремий субрахунок на рахунку 313, залежно від мети відкриття такого рахунку.

Кореспонденції на 313:

Дт Кт

313  311 – відкрито акредитив або лімітовану чекову книжку за рахунок власних коштів;

313 50,60 - відкрито акредитив або лімітовану чекову книжку за рахунок довгострокової або короткострокової позики;

313  311 - перераховані кошти на корпоративний картковий рахунок підприємства або картрахунок для виплати з/п працівникам;

631  313 – проведено розрахунок із постачальниками за рахунок акредитива або розрахунковим чеком;

311  313 – переведено невикористані залишки коштів на інших рахунках на поточний рахунок;

372  311 – одержані кошти з корпоративного рахунку підзвітною особою по картці;

661  313 – перераховані кошти на картрахунок працівників.

Таблиця 2.1