1.4 Психологічний портрет любителів музики

Протягом останніх п’яти років у світі було проведено декілька експериментів, серед яких варто виділити два найвизначніших — дослідження Техаського університету в Остіні (США) та університету Херіот-Уотт в Единбурзі (Великобританія). Якщо для проведення першого були залучені виключно студенти коледжів (а отже, вікові межі розвідки були достатньо вузькі), то у другому взяло участь понад 36 тисяч меломанів з усього світу. При порівнянні результатів обох досліджень можна відзначити велику кількість схожих висновків, що дозволяє впевнено заявити, що між рисами характеру, стилем поведінки людини та її музичними уподобаннями є взаємозалежний зв’язок. Студентам техаських коледжів було запропоновано декілька музичних категорій, одну із яких кожен мусив обрати для себе. Після цього студенти повинні були описати себе як особистість. В якості категорій пропонувались: «рефлексивна та складна» музика (блюз, джаз, класична музика), «інтенсивна та бунтарська» (важкий метал та рок), «піднесена та звичайна» (саундтреки з фільмів, кантрі та поп-музика), «енергійна та ритмічна» (хіп-хоп, соул/фанк та електронна музика). В результаті опитування виявилось, що студенти, котрі охарактеризували себе як «консерватори», які не прагнуть відрізнятись в поведінці та одязі серед своїх однолітків, назвали «своєю» поп-музику. Фанати «складної» музики, характеризуючи себе, підкреслили власний індивідуалізм та самобутність. Представники «закритого» типу особистості (інтроверти), яким більш характерні внутрішні переживання, віддали перевагу «бунтарській» музиці. Цікаво, але люди «відкритого» типажу (екстраверти) відзначилися як такі, що мають захоплення одразу в багатьох стилях та напрямах.

Особливість дослідження університету Херіот-Уотт полягає в тому, що в його основі лежали не об’єднані в спільні категорії жанри, а конкретні музичні напрями. Пропоную і вам ознайомитись з його результатами. Отже, перший психологічний портрет складався із любителів джазу та блюзу, які в більшості своїй були змальовані як доброзичливі, впевнені в собі, творчі (часто — дуже яскраві і неординарні) особистості.

Шанувальників класичної музики та опери було охарактеризовано як людей, впевнених у собі, здібних до творчості та заглиблених у свій внутрішній світ, — вони годинами можуть перебувати у своїх думках та переживаннях, супроводжуючи це мелодіями минулих століть. Тут же слід наголосити, що доволі часто серед людей трапляються і такі, що тільки показово віддають перевагу класичній музиці, при цьому не будучи її справжніми прихильниками. Справа в тому, що назвати «класику» улюбленою стало певною ознакою хорошого тону та однією з прикмет вихованості. Через це, якщо при знайомстві людина відрекомендувала себе як «давній фанат» Бетховена або Вагнера — не полінуйтесь поцікавитись, що саме з їх творчості найбільше захоплює співрозмовника. Можливо, перед вами просто людина, яка хоче скласти про себе надто бездоганний образ, а можливо, вам дійсно дуже пощастило, і віднині в колі хороших знайомих ви матимете щирого поціновувача красивих та величних творів.

Фанати ритмічної музики, зокрема хіп-хопу та ритм-н-блюзу (R’n’B), були наділені наступними психологічними рисами: впевненістю в собі, відкритістю до спілкування, підвищеною самооцінкою та егоцентричністю (яка в крайніх випадках виявляється у зверхньому ставленні до інших). Схожі риси були простежені і у фанів реггі.

Достатньо спрощеним виявився психологічний портрет шанувальників рок-музики. В представленому дослідженні не робилось акцентів на окремих стилях, а тому організаторам можна закинути суттєвий рівень похибки в оцінці любителів року, адже його стилів існує чимало. Часто спільними між стилями залишається тільки присутність гітарних партій. Погодьтесь: важко допустити, що любителі запальних мелодій рок-н-ролла Елвіса Преслі мають ті ж риси, що і фани металічних гітарних звучань індастріалу «Раммштайну». Між ними така ж велика різниця, як і між рожевим «Каділлаком» 1959 року та надсучасним спортивним «БМВ». Швидше за все, в основу критерію оцінки психологічного портрету фанів рок-музики був взятий приблизно середній (не надто важкий, але і не дуже легкий) рок, через що психологічний портрет виявився наступним: занижена самооцінка, схильність до задумливості та душевних переживань, дуже часто це творчі особистості, але так же часто - нонконформісти у поведінці та мисленні.

Любителі танцювальної музики (dance, trance, house, techno), які є такими не тільки тому, що проводять свій вільний час в нічних клубах, але й впевнено розбираються в різноманітних розгалуженнях електронної музики, були змальовані як творчі, відкриті до спілкування, мрійливі та оптимістичні натури. Електронна танцювальна музика, подібно до рок-музики, має надто велику кількість різновидів, кожен з яких відрізняється певним ритмом та наявністю характерних відмінних стилістичних особливостей. Через це розгляд фанів клубних «міксів та сетів», швидше за все, потребує додаткового спеціального дослідження.

Психологічний портрет любителів поп-музики виокремити виявилось достатньо складно через розмитість самого терміну «поп-музика»: сьогодні до нього часто відносять популярні композиції, які за жанром та стилем можуть належати до інших напрямів. Однак в побутовому сприйнятті як у нас, так і в інших країнах до розряду «попси» відносять естрадну музику, яка в останнє десятиріччя перетворилась на потужну бізнес-індустрію. Слухачі поп-музики рідко перебирають виконавців і без зайвих капризів слухають схожі пісні «про любов», які виконуються фонограмними голосами «одноразових» зірок естради. Отже, психологічний портрет людей, які віддають перевагу музичному «поп-корну», виявився наступним: вони, як правило, позбавлені творчого начала, але достатньо відкриті для спілкування. Вони рідко займаються творчістю і схильні до дії в суспільстві «за аналогією» з іншими — тобто за певними стандартами [10, 192 с.].