Тема III. Попит, пропозиція, ринкова ціна та гроші у функціонуванні економіки

$ 7. Принципи функціонування ринку. Роль кон­куренції в організації ринкової економіки

Ринок — це організована структура, у якій «зустрічаються» виробники й споживачі, продавці й покупці, де в результаті попиту споживачів і пропозиції виробників установ­люються ціни на товари й послуги та обсяги продажу.

Ринкова економіка — це система економічних відносин, яка пов'язана з купівлею-продажем товарів і послуг, що здійснюєть­ся за допомогою грошей в умовах рівності всіх форм власності, вільної конкуренції й ціноутворення.

Основна характеристика ринкової економіки — це товарне виробництво. Ринок — це відносини між людьми, що проявля­ються через обмін, організований за законами товарного вироб­ництва й обігу.

Основою виникнення товарного виробництва є поділ праці (вирізнення й відокремлення певних різновидів трудової діяль­ності) та спеціалізація (форма поділу праці, коли процес вироб­ництва окремих продуктів зосереджується в уособлених господар­ських одиницях). Поділ праці та спеціалізація створюють умови для досягнення кожним учасником виробничого процесу високої майстерності в обраній ним справі, що забезпечує високу продук­тивність його праці, тобто виробляється все більше товарів якомо­га вищої якості. Цей чинник робить обмін можливим, оскільки створюється більше товарів, і необхідним, оскільки тільки обмін дасть можливість задовольнити велику кількість потреб. У межах товарного виробництва продукт праці стає товаром.

Продукти, вироблені не для власного споживання, а на про­даж, називаються товаром. У ринковій економіці товарну форму мають і послуги, тобто всі економічні блага виконують роль то­

вару. Ви вже знаєте, що за умов обмеженості ресурсів суспіль­ство стоїть перед проблемою вибору: що виробляти? як вироб­ляти? для кого виробляти? — де основні економічні питання.

Як ринкова економіка розв'язує проблему що виробляти?

Табл. 4

Фактична

ціна реалізації

20

10

5 '

Розглянемо табл. З і 4. У табл. З визначено кількість то­вару, яку виробник може постачати на ринок, та ціну за певний товар, яку встановив виробник. Споживачі відреагували на про­позицію товарів у такий спосіб, як показано в табл. 4.

Табл. З

Товар	Кіль­кість	Ціна ви­робника	Товар	Продано товару
А В С	5 10 15	15 10 5	А В С	5 10 10

Як має відповісти на реакцію ринку кожний виробник то­вару: збільшити або зменшити обсяги виробництва, розпочати ви­робництво іншого товару тощо?

Покупці «проголосували грошима» за товар а, тому кіль­кість товару а необхідно збільшити, а обсяг виробництва това­ру С відповідно до попиту покупців — знизити. Інтереси покупців щодо товару в збіглися з можливостями виробників. У ринковій економіці питання що виробляти? розв'язують саме споживачі, диктуючи виробникам свої потреби через сприймання певної ціни на певні послуги, тобто «голосуючи» своїми грошима.

Друга проблема — як виробляти? Вона пов'язана з органі­зацією виробництва, поєднанням ресурсів, технологією виробни­цтва. Коли споживачі купують на ринку одні товари й не купують інші, вони дають виробникам сигнали що виробляти, а отже, які види ресурсів і в якій комбінації використовувати. Припустимо, виробництво якогось товару забезпечують три підприємства. Дані про витрати та ціну наведено в табл. 5.

Табл. 5

Техно- Витрати на одиницю

логія продукції, грн

1 80

2 100

Ринкова ціна одиниці продукції, грн

105

105

120

З

105

Яка з трьох технологій виробництва дасть змогу виробникові за­лишитися на ринку? Так, третій виробник не відшкодовує своїх витрат і матиме збитки. Другий — отримує прибуток у розмірі 5 грн, який є досить низьким, але дає змогу залишитися на рин­ку. Лише перший виробник матиме досить високий рівень при­бутку і також залишиться на ринку. Отже, ринок засвідчив, що перша і частково друга технології відповідають вимогам ринку та споживачів.

Третя проблема — для кого виробляти? Її розв'язання зале­жить від бажань і можливостей споживачів купити той або інший товар. Визначальними тут є доходи споживачів, величина яких залежить від рівня цін на ресурси. Ринковий механізм у першу чергу надає товари та послуги тим, хто спроможний більше за­платити. Саме їх потреби, смаки, уподобання вивчає раціональ­ний виробник. Із точки зору економічної ефективності саме такий розподіл товарів та послуг є раціональним, оскільки кошти, які виробник отримує через ринковий кругообіг, будуть спрямовані на відтворення обмежених ресурсів.

Одним із критеріїв ринкової економіки є особистий інтерес як головний мотив поведінки ринкових суб'єктів.

Головною рушійною силою в ринковій економіці є досяг­нення власного економічного інтересу. Споживачі мають намір таким чином витратити свої гроші, щоб отримати якомога більше задоволення. Виробники прагнуть максимізації прибутку. Праців­ники бажають продати свою працю якомога дорожче й при цьому мати кращі умови праці. Власники грошових заощаджень праг­нуть розмістити їх під якнайбільші відсоткові ставки. І в усіх цих випадках рушійною силою виступає особистий інтерес. За теорією «невидимої руки», розробленою А. Смітом, саме ринкові механіз­ми спрямовують економічну систему на досягнення максимальної ефективності. Тобто в ринковій економіці виробляється лише той товар, який люди захочуть купувати, і в такий спосіб, за якого витрати на виробництво будуть найменшими. Зрештою, ресур­си суспільства загалом витрачаються найефективнішим чином.

Але ідеального ринку не існує навіть у країнах зі стабіль­ними ринковими відносинами. Ринкові регулятори не є ідеальним механізмом регулювання економічної діяльності: вони не здатні протистояти монополістичним тенденціям,"існує цілий комплекс питань, які належать до неспроможностей ринку. Ринкова еко­номіка потребує втручання держави, яке насамперед спрямоване на захист конкуренції.

Сутність конкуренції полягає в поширенні економічної вла­ди на кожний із двох основних суб'єктів економіки: підприємства (виробників) і домогосподарства (споживачів). Міра конкуренції здебільшого визначається кількістю покупців і продавців на пев­ному галузевому ринку; наявністю точної інформації та її доступ­ністю; типом продукту, що продається; легкістю, із якою фірми з'являються на ринку.

Ринкова структура називається досконалою конкуренцією, якщо жоден продавець не здатний істотно впливати на ціну. Для ринку досконалої конкуренції характерні такі основні риси: 0 велика кількість незалежно діючих продавців; 0 однорідна (стандартизована) продукція, унаслідок чого від­сутня нецінова конкуренція; 0 контроль за ціною відсутній, оскільки на ринку функціо­нує велика кількість незалежно діючих продавців, які ви­робляють настільки незначну частину від загального обсягу виробництва, що збільшивши або зменшивши її, вони не зможуть вплинути на загальний рівень цін; 0 легкий вступ і вихід із галузі через відсутність серйозних

законодавчих, технологічних, фінансових перешкод; 0 відсутність нецінової конкуренції, тому що продукція одно­рідна. Типовим прикладом ринків досконалої конкуренції є ринок сільськогосподарських товарів та ринок іноземних валют.

Олігополією називають ринкову ситуацію, за якої кілька фірм домінують у галузі. Ринку олігополії властиві такі риси: 0 невелика кількість фірм на ринку (у середньому від 3 до 10), при цьому олігополіст, визначаючи лінію своєї еконо­мічної поведінки, ураховує не тільки реакцію споживачів, але й конкурентів; 0 продукція може бути диференційованою або однорідною

з елементами диференціації; 0 контроль над ціною значний при таємній змові; 0 наявність істотних перешкод при вступі в галузь; 0 значна нецінова конкуренція (особливо при диференціації продукції). Прикладом олігополістичного ринку може бути ринок мобільного зв'язку, ринок комп'ютерів, автомобіль­ний ринок.

Ринку монополістичної конкуренції властиві риси як моно­полії, так і досконалої конкуренції, а саме: 0 відносно велика кількість фірм, що пропонують схожу, але

не ідентичну продукцію; 0 диференційований тип продукту (за якістю, розміщенням, упакуванням, стилем надання послуг);

0 існує незначний контроль за ціною;

0 не існує серйозних перешкод для вступу в галузь;

0 значна нецінова конкуренція (акцент робиться на рекла­мі, торговельних знаках тощо). Прикладами підприємств- монополістичних конкурентів можуть бути підприємства роздрібної торгівлі, перукарні, кінотеатри, виробники то­варів легкої промисловості.

Чиста монополія існує тоді, коли одна фірма є єдиним ви­робником продукту, у якого немає близьких замінників. Для рин­ку чистої монополії характерні такі риси:

0 єдиний продавець на ринку (ціла галузь може складатися з однієї фірми);

0 продукція унікальна (немає близьких замінників);

0 значний контроль за ціною, а також контроль обсягу про­позиції;

0 серйозні перешкоди при вступі в галузь у вигляді економіч­них, технічних, юридичних та інших бар'єрів;

0 нецінова конкуренція існує, але має специфічний харак­тер, наприклад прояв добродійності. Типовим прикладом підприємств-монополістів є комунальні підприємства. Ринки чистої монополії, олігополії та монополістичної кон­куренції відносять до ринків недосконалої конкуренції. У чисто­му вигляді ринок досконалої конкуренції не може існувати, тому його розглядають як теоретичну абстрактну модель. Найпошире­нішими типами ринкових структур є ринок олігополії та ринок монополістичної конкуренції.

У сучасних умовах в Україні особливо актуальним стає питання про стимулювання конкурентного ринкового середови­ща. Переваги великої кількості конкуруючих фірм очевидні. Це і розв'язання проблеми зайнятості, і поліпшення купівельної спроможності споживачів (що у сйою чергу приведе до форму­вання й зростання середнього класу), і поповнення доходів бю­джету. Крім того, стимулювання конкуренції в наш час сприяє зростанню науково-технічного потенціалу.

Навчаємося разом

Чи передбачає ринкова система рівний розподіл доходів?

Відповідь. У ринковій економіці діє факторний принцип розподілу до­ходів: кожний власник певного фактора виробництва отримує певний до­хід. Заробітна плата — це розмір грошової винагороди, що виплачується найманому робітникові за використання його вмінь і навичок упродовж певного часу, необхідного для виробництва товарів і послуг. Дохід, що

отримує власник земельної ділянки, є рентою. Позичковий відсоток є ви­нагородою, яку власник грошей отримує за те, що віддав їх підприєм­ствам або приватним особам у використання. Прибуток — це винагорода підприємця за ризик. Це плата за те, що він організовує виробництво, управляє ним, запроваджує інновації. Також у ринковій економіці мож­на отримувати дохід від володіння цінними паперами у формі відсотків або дивідендів.

Таким чином, домогосподарство має можливість отримувати різні до­ходи, що об'єктивно спричиняє диференціацію доходів населення.