Тема X. Переваги та загрози глобалізації

§ 31. Зміст глобалізації та її основні причини

На початку XXI ст. глобалізація стала, мабуть, найголовнішою тенденцією в розвитку світової економіки. При цьому роль глобалізації в житті людства не обмежена тільки змі­ною структури економіки — її прояви ми випробовуємо на собі і в соціальній, і в культурній сфері, їй присвячені десятки конфе­ренцій і симпозіумів, сотні книг, тисячі статей. Про неї говорять і сперечаються вчені, політики, бізнесмени, релігійні діячі, люди мистецтва, журналісти.

Термін «глобалізація» вперше був уведений у науковий обіг у 1983 р. як феномен злиття ринків окремих продуктів у процесі діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК).

Глобалізація — це загальний термін, який означає складний комплекс трансграничних взаємодій між фізичними особами, під­приємствами, інститутами й ринками, який проявляється в роз­ширенні потоків товарів, технологій і фінансових коштів, у не­ухильному зростанні й посиленні впливу міжнародних інститутів цивільного суспільства, у глобальній діяльності транснаціональ­них корпорацій, у значному розширенні масштабів трансгранич­них комунікаційних та інформаційних обмінів, перш за все через Інтернет, у трансграничному перенесенні захворювань та екологіч­них наслідків і в дедалі більшій інтернаціоналізації певних типів злочинної діяльності.

Також під глобалізацією можна розуміти поступове перетво­рення світового простору на єдину зону, де безперешкодно перемі­щуються капітали, товари, послуги, де вільно поширюються ідеї і пересуваються їх носії. Глобалізація, таким чином, передбачає утворення міжнародного правового і культурно-інформаційного поля, своєрідної інфраструктури міжрегіональних, у тому числі

інформаційних, обмінів. Глобалізація торкається всіх областей суспільного життя, включаючи економіку, політику, міжнародні відносини, соціальну сферу, культуру, екологію, безпеку, та вно­сить значні корективи до подальших перспектив розвитку всієї світової спільноти.

Об'єктивною основою процесу глобалізації є економічна ін­теграція. Які ж основні цілі та переваги економічної інтеграції? По-перше, це використання країнами-учасницями переваг масш­табності, що полягають у збільшенні розмірів ринку, скороченні витрат тощо.

По-друге, формування сприятливого зовнішньополітичного середовища, оскільки мета більшості інтеграційних об'єднань — зміцнення співробітництва між державами-учасницями в політич­ній, військовій, соціальній, культурній та інших сферах суспіль­ного життя.

По-третє, інтеграційне економічне співробітництво відкри­ває національним виробникам широкий доступ до різного роду обмежених ресурсів: природних, капітальних, трудових, фінан­сових і новітніх технологій у масштабах усього інтеграційного об'єднання, що уможливлює значне збільшення випуску продукції.

По-четверте, інтеграційна взаємодія країн у регіональних межах створює привілейовані умови для фірм і країн, що входять до цього об'єднання, захищаючи їх певною мірою від конкуренції з боку третіх суб'єктів господарювання.

По-п'яте, економічне зближення країн дає змогу їм спільно розв'язувати гострі соціальні проблеми щодо стабілізації ситуації на ринку праці та різних форм соціального забезпечення населення.

Значний досвід у здійсненні регіональної міжнародної еко­номічної інтеграції має Західна Європа. У 1958 р. шість західно­європейських держав (Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди та Люксембург) відповідно до Римського договору 1957 р. створили Європейське економічне співтовариство (ЄЕС). Із часом воно стало першою найбільш розвиненою формою міжнародної інтеграції, пе­ретворилося на могутнє економічне об'єднання. У 1990-х рр. воно було перейменоване на Європейський Союз (ЄС). Для управління ЄС були створені міжнародні представницькі, виконавчі та судові органи, наділені значним обсягом наддержавних повноважень для прийняття рішень від імені цього союзу в цілому.

Європейський Союз перебуває в досить суперечливих від­носинах з іншими двома основними центрами світового госпо­дарства — США та Японією. Інтеграція допомагає західноєвро­пейському капіталу на рівних протистояти своїм основним кон­курентам.

Темпи глобалізації стрімко розвинулися в останні два-три десятиліття, що було спричинене низкою глобальних чинників, серед яких:

0 науково-технічний прогрес, революція в інформаційних тех­нологіях;

0 розвиток міжнародної інфраструктури, нових поколінь тран­спорту і зв'язку;

0 поглиблення міжнародного поділу праці, подальший розви­ток інтернаціоналізації виробництва;

0 послаблення ролі традицій, соціальних зв'язків і звичаїв, інтернаціоналізація освіти, культурного простору тощо. Головними проявами глобалізації є: лібералізація торгівлі, фінансових потоків, технічний прогрес, трансформація політичної системи, зростання мобільності населення.

Глобалізація справляє суперечливий вплив як на окремі держави, так і на світову економіку в цілому. З одного боку, вона відкриває нові можливості економічного зростання, а з іншого, — породжує небачені загрози та ризики.

Позитивними наслідками глобалізації можна вважати такі:

0 прискорення процесу поширення передових технологій, роз­витку творчості та нововведень;

0 удосконалення механізму розподілу ресурсів, підвищення ефективності їх використання на основі розвитку глобаль­ної конкуренції;

0 підвищення якості життя, покращення добробуту сімей, розширення можливостей вибору та доступу до нових ідей, знань;

0 посилення міжнародної координації, зменшення загрози міжнародних конфліктів, локальних воєн;

0 поширення ідей гуманізму, демократії, захисту громадян­ських прав та основних свобод людини. До негативних наслідків глобалізації можна віднести:

0 поглиблення нерівності соціально-економічного розвитку країн у глобальних масштабах;

0 посилення диспропорцій у світовій економіці, зростання розриву між товарними та фінансовими ринками, загрози глобальних криз;

0 наростання конфліктів різного характеру та масштабу, ство­рення глобальної мережі злочинного бізнесу, міжнародного тероризму;

0 втрата національної ідентичності, поширення єдиних стан­дартів на національні культури;

0 загострення глобальних проблем.

Отже, глобалізація — це реструктуризація і трансформація світової економіки, що змінює правила гри для всіх учасників, для якої характерним є посилення нерівномірності економічного розвитку, економічна взаємозалежність держав і небувале збіль­шення можливостей економічного, технологічного та інформацій­ного впливу на розвиток цивілізації.

До двадцятки найбільш глобалізованих країн світу нале­жать: Сінгапур, Нідерланди, Швеція, Швейцарія, Фінляндія, Ір­ландія, Австрія, Велика Британія, Норвегія, Канада, Данія, США, Італія, Німеччина, Португалія, Франція, Угорщина, Іспанія, Із­раїль, Малайзія.

7 Запитання та завдання

1. Розкрийте зміст та сутність поняття «глобалізація». 2. У чому проявляються переваги економічної інтеграції? 3. Доведіть, що глобалізація — це суперечливий процес.