§ 24. Інфляція, її сутність, види та наслідки

Якщо /_цін >1, це означає, що ціни за поточний період зрос­ли на (/_ція -1]-100 % . Якщо ж І_цін <1, то ціни за поточний період знизилися на (і-/_цш ]-100 % .

До «сім'ї» індексів, що характеризують інфляцію, також можна зарахувати індекс споживчих цін (ІСЦ), індекси цін ви­робників промислової продукції, реалізації сільгосппродукції, цін інвестицій в основний капітал, цін на будівельно-монтажні робо­ти, індекс-дефлятор ВВП.

Досить важливими в аналізі інфляції є темпи зростання цін. Вони показують швидкість зростання цін за певний проміжок ча­су. Визначити їх можна за формулою:

_ . , ... Індекс поточного періоду - Індекс базового періоду

Темпи інфляції = 100 %

Індекс цін базового періоду

Інфляція — дуже багатогранне явище, яке можна аналізу­вати з різних боків.

За формою прояву розрізняють відкриту та придушену ін­фляцію. Відкрита інфляція — це інфляція, яка характерна для країн із ринковою економікою, де їй ніхто й ніщо не забороняє проявлятися у своїй природній формі — зростанні цін. Придуше­на інфляція — інфляція, яка характерна для країн із командною економікою, де вона проявляється в товарному дефіциті.

За темпами зростання цін інфляцію поділяють на помірну, галопуючу та гіперінфляцію.

Помірна інфляція виникає тоді, коли ціни на товари та по­слуги зростають до 10 % за рік. Ціни зростають повільними тем­пами, але швидше, ніж заробітна плата. Це не має негативних наслідків і не є відчутним для економічних суб'єктів.

Галопуюча інфляція — інфляція, за якої темпи зростання цін становлять до 200 % за рік. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, тому населення майже не заощаджує грошей у ви­гляді готівки та використовує для угод більш стійку валюту. Ін­фляція виходить із-під контролю держави.

Гіперінфляція — це інфляція, за якої темпи зростання цін перевищують 200 % за рік. Гроші починають утрачати здатність виконувати свої функції. Відбувається натуралізація господарських зв'язків, посилюється бартерний обмін, порушуються фінансові та кредитні механізми, руйнується банківська система. Споживачі намагаються вкласти гроші в матеріальні цінності. В економіці прискорюється фінансовий крах, депресія й суспільно-політичне безладдя. Україна пережила період гіперінфляції в 1993 р., ко­ли ціни на товари та послуги зростали більш ніж у 102 рази.

Залежно від очікуваності розрізняють передбачувану (очіку­вану) та непередбачувану інфляцію.

Передбачувана інфляція очікується й може бути врахована заздалегідь. Очікуваний рівень інфляції закладається в розрахун­ки державного бюджету на кожний наступний фінансовий рік. Вона не впливає на загальний обсяг виробництва чи перерозпо­діл доходів. Непередбачувана інфляція є результатом непередба­чених змін в економіці, наслідком виникнення незапланованих змін у сукупному попиті та сукупній пропозиції, інфляційних явищ у країнах, які постачають основні виробничі ресурси. Не­передбачувана інфляція впливає на загальний обсяг виробництва й перерозподіляє багатство між різними групами людей. Від непе- редбачуваної інфляції найбільше програють люди, які отримують фіксовані номінальні доходи.

Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін розрізняють інфляцію попиту, інфляцію витрат та інфляцію грошей. Інфляція попиту простежується тоді, коли сукупний по­пит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а то­му ціни підвищуються, щоб урівноважити попит і пропозицію (мал. 26). Отже, суть інфляції попиту полягає в тому, що «надто багато грошей полює на надто малу кількість товарів».

Інфляцію, що виникає внаслідок зростання витрат у періоди високого рівня безробіття й неповного використання виробничих ресурсів, називають інфляцією витрат, або інфляцією пропозиції (мал. 27). До інфляції витрат призводить підвищення номіналь­ної заробітної плати (плати за трудові ресурси) і підвищення цін на сировину й енергоносії. Усе це викликає зменшення сукупної пропозиції і зростання цін.

Мал. 26. Інфляція попиту Мал. 27. Інфляція пропозиції

Класичним прикладом інфляції витрат є спіраль «зарплата— ціни». Якщо в економіці відбувається загальне підвищення цін, то це неминуче призводить до падіння реальних доходів населен­

ня. Для збереження їх рівня необхідно збільшувати зарплату, що спричинить зростання виробничих витрат. Унаслідок цього підви­щується собівартість продукції, що, у свою чергу, викликає зрос­тання цін на товари та послуги. Чергове подорожчання потребує чергового збільшення зарплати, і процес починається спочатку.

Наведений приклад інфляційної спіралі «зарплата—ціни» свідчить про взаємозв'язок чинників інфляції попиту й витрат. Якщо зростає номінальна заробітна плата, то, з одного боку, це викликає збільшення сукупного попиту, оскільки зростають спо­живчі видатки, а з іншого боку — зменшується сукупна пропо­зиція, оскільки зростає ціна одного з виробничих ресурсів.

Згідно з кількісною теорією грошей, їх вартість і рівень цін товарів та послуг визначаються змінами кількості грошей: чим більше їх в обігу, тим ціни вищі, а вартість грошей нижча, і навпа­ки. Тобто інфляція грошей — це невідповідність кількості грошей (її перевищення) в обігу обсягу ВВП, який забезпечує їх цінність.

Наслідки інфляції різноманітні й суперечливі. Помірна (до 5 %) і передбачувана інфляція позитивно впливає на економіку. Стимулювання сукупних витрат приводить до підвищення до­ходів виробників готової продукції, до розширення виробництва та збільшення зайнятості населення, що в остаточному підсумку сприяє економічному зростанню.

Непередбачувана ж інфляція спотворює економічні процеси та призводить до перерозподілу національного доходу й багатства між різними групами суспільства, економічними та соціальними інститутами. Знецінюються грошові заощадження населення, бан­ківські вклади, облігації, страховки, готівкові гроші. Кошти спря­мовуються в основному на поточне споживання. Це так звана вте­ча від «гарячих» грошей. Реальні доходи населення зменшуються. Поглиблюється майнова нерівність та поляризація суспільства на бідних і багатих. Зростають неплатежі й заборгованість покупців товарів або послуг, проданих у кредит, стає невигідним давати гроші в борг. Настає криза кредитної системи. Кредит стає досить дорогим і малодоступним. Інвестиції набувають короткостроково­го характеру. Отримати довгострокові кредити стає неможливим. А це означає відсутність капіталовкладень. Крім того, відбува­ється знецінення й амортизаційного фонду, що ускладнює процес відтворення. Виробники дезорієнтовані нестримним зростанням цін. Ніхто не бажає відкривати нове виробництво. У результаті підвищення цін знижується конкурентоспроможність національ­них товарів, унаслідок чого зростає імпорт і зменшується експорт, банкротують національні виробники. Виникає економічний, со­ціальний і політичний хаос.

Із метою стримування інфляції та зменшення її негатив­них наслідків уряд здійснює антиінфляційну політику. Анти- інфляційна політика — це сукупність інструментів державного регулювання, спрямованих на зниження рівня інфляції в країні.

У міжнародній практиці застосовуються два класичні на­прямки антиінфляційної політики: Е дефляційна політика (регулювання попиту); Е? політика доходів (регулювання витрат).

Дефляційна політика базується на методах обмеження гро­шового попиту через грошово-кредитний та податковий механізми шляхом зниження державних видатків, підвищення відсоткової ставки за кредит, посилення податкового тягаря, обмеження гро­шової маси, збільшення виробництва передусім у галузях, які ви­пускають товари та надають послуги населенню, тощо.

Сутність політики доходів полягає в прямому обмеженні зростання цін і доходів та передусім заробітної плати.

Відповідь також можна отримати, використавши індексний метод:

_г Іномінальної вартості 1

Ареальної вартості грошей

Індекс цін 1,1554

Політика доходів справляє подвійний вплив на інфляцію. Обмежуючи розміри підвищення цін і заробітної плати, політика доходів зменшує зростання витрат на виробництво товарів, до ці­ни яких входять ці величини. Це гальмує саморозвиток інфляцій­них процесів. Водночас стримування зростання заробітної плати спричиняє обмеження платоспроможного попиту, що негативно впливає на економіку. Тому політика доходів часто використову­ється в поєднанні із заходами дефляційної політики.

Навчаємося разом

Визначте, виграли ми чи програли, якщо протягом року не вклали у справу 20 000 грн, а ціни на товари та послуги зросли спочатку на 9 %, а потім ще на 6 %.

Розв'язання. Виграш чи програш можна оцінити, визначивши реальну вартість грошей наприкінці року. Використаємо для цього формулу:

_ . „ Номінальна вартість

Реальна вартість грошей = •

Індекс цін

Індекс цін розраховуємо за формулою: = І, ■ І, ;

100% + 9% ₌100% ₊ 6% _? =1,09 1,06 = 1,1554.

^{1 100 % 2 100 %} 20 000 Отже, реальна вартість грошей становить: = 17 310,022 грн.

1,1554

Це означає, що ми втратили 20 000-17 310,022 = 2689,978 грн.

'и, використа - = 0,8655<1,

отже, реальна купівельна спроможність наших 20 000 грн зменшилася

на (1-0,8655)-100% = 13,45%.

'ШНПІШПЯНІМНШШШШШМ

7 Запитання та завдання

• .... — ,

1. Охарактеризуйте наслідки інфляції для різних верств населен­ня. 2. Обґрунтуйте правильність або неправильність таких твер­джень: 1) непередбачувана інфляція може привести до перерозпо­ділу доходу між кредитором і боржником на користь останнього; 2) інфляція — завжди негативне явище; 3) підвищення цін на 12 % означає знецінення фіксованих доходів на 12 %. 3. Номі­нальні доходи населення за три роки зросли в 1,7 разу. Визнач­те, як змінилися реальні доходи, якщо рівень інфляції складав відповідно 128 %', 122 %, 118 %. Примітка. Індекси цін можуть показувати зміну цін як у кількості разів, так і у відсотках. На­приклад, індекс цін за січень — 101,8 %. Це означає, що рівень інфляції становить 101,8 %, або ціни за січень зросли в 1,018 ра­зу, або на 1,8 %.

ПРАКТИКУМ

^ Тестові завдання

1. Яке з положень є правильним?

А Вища точка активності економічного циклу є періодом пожвавлення Б спад виробництва — це період депресії В початковою фазою циклу є депресія

Г оновлення основного капіталу є матеріальною основою виходу з кризи

2. Визначте помилкове твердження.

А Інфляція попиту не може бути спричинена монополізацією окре­мих галузей національної економіки Б циклічне безробіття приводить до відхилення фактичного ВВП від потенційного

В рівень фрикційного безробіття збільшується в умовах рецесії та

зменшується в умовах піднесення Г інфляція попиту, яка відбувається в умовах економічної кризи (модель АО—А8), однозначно призводить до зменшення зайнятості та реального ВВП

3. Якщо протягом двох років інфляція становила 12 % щороку, а вам не вдалося вкласти свій капітал у справу, то це означає, що ви втратили: А 10,7 % вартості свого капіталу

Б 12 % вартості свого капіталу В 20,3 % вартості свого капіталу Г 24 % вартості свого капіталу

4. Якщо економічно активне населення країни становить 85 млн осіб, а рівень безробіття складає 8 %, то кількість зайнятих дорівнюватиме: А 6,8 млн осіб Б 10,625 млн осіб

В 74,375 млн осіб Г 78,2 млн осіб

5. Яка з подій не є характерною для гіперінфляції?

А Ціни зростають на тисячі, десятки тисяч і навіть мільйони відсот­ків» за рік

Б усі прагнуть запастися речами і позбутися грошей В фірми посилено вкладають гроші в інвестиційні товари, унаслідок чого обсяг національного виробництва різко збільшується й вихо­дить за межі потенційного Г вартість життя зростає, тому наймані працівники вимагають вищої номінальної заробітної плати, що спричиняє нове підвищення цін

6. Установіть відповідність між видами безробіття та категоріями осіб.

1	Фрикційне	А
	безробіття
2	Сезонне	Б
	безробіття
3	Структурне	В
	безробіття
4	Циклічне без­	Г
	робіття
		Д

їнженер-технолог, якого звільнено внаслідок зниження ділової активності Склодув, якого звільнено внаслідок зміни технології виробництва скляного посуду їнженер-технолог, який звільнився з під­приємства й тепер працює таксистом Продавець морозива, якого звільнено з на­станням осінньо-зимового періоду Викладач ВНЗ, якого звільнено у зв'язку із закінченням терміну дії контракту

Запитання та завдання

1. Яким був би рівень циклічного безробіття, якби потенцій­ний ВВП дорівнював 3120 млрд грош. од., фактичний ВВП — 2886 млрд грош. од., коефіцієнт Оукена — 2,5? 2. Визначте, який тип інфляції (інфляцію попиту чи інфляцію пропозиції) викликають такі події: 1) різке зниження продуктивності праці; 2) автоматичне зростання зарплати, пов'язане із законом про мі­німальну заробітну плату; 3) значне зростання державних витрат, що спрямовуються на військові потреби; 4) різкий стрибок цін на нафту; 5) раптове та значне скорочення податків на особисті до­ходи населення. 3. Обґрунтуйте правильність або неправильність таких тверджень: 1) фактичний ВВП дорівнює потенційному ВВП за відсутності будь-якого виду безробіття; 2) діяльність служб за­йнятості спрямована на законодавче регулювання умов найму та використання робочої сили; 3) безробіття можна розглядати як блага та як утрати для суспільства. 4. Визначте, який вид ін­фляції за темпами зростання цін спостерігається в країні, де номі­нальний ВВП за рік зріс із 5033 млрд грош. од. до 148 273 млрд грош. од., а реальний ВВП за цей період знизився на 3/4.