§ 1. Основна проблема економіки. Роль економіч- науки

Мета діяльності людей — створення умов і благ для задоволення своїх потреб упродовж життя. Економіка, за ви­значенням давньогрецького філософа Ксенофонта, означає управ­ління домашнім господарством (оікоз — будинок, господарство, потоз — закон, правило).

Економіка вивчає економічні потреби — тобто ті потреби, для задоволення яких необхідна свідома діяльність людей, спря­мована на виробництво товарів і послуг.

Суспільство не здатне виробити та спожити весь обсяг товарів і послуг, які воно бажає отримати, але саме бажання мати певні блага обмежити неможливо, тому нераціонально проводити полі­тику стримування потреб. Вони спонукають людину до діяльності.

Виробничі ресурси, необхідні для виробництва товарів та по­слуг, є рідкісними й обмеженими. Обмеженість ресурсів зумовлює неможливість задовольнити всі потреби суспільства.

Оскільки потреби безмежні у своєму розвитку, а блага, за Допомогою яких вони можуть бути задоволені, обмежені, тому з давніх-давен у житті людей існує проблема вибору. Проблема вибору полягає в тому, що через обмеженість ресурсів щодо масш­табів потреб людей завжди доводиться вибирати, на що витратити Ці ресурси. Але раціональне використання ресурсів може змінити Рівень обмеженості. Обмеженість ресурсів може бути відносною, тобто за певний час можна відтворити ресурси в певних обсягах або зменшити їх обмеженість за рахунок більшої продуктивності ^1Х використання.

Отже, можна визначити основні економічні аксіоми: 1) по­треби завжди безмежні та мають тенденцію до зростання; 2) ви­робничі ресурси завжди обмежені, тому виникає необхідність їх Раціонального використання.

Якщо в суспільстві на кожному етапі його розвитку виникає протиріччя між безмежними потребами та обмеженими ресурса­ми, то наука повинна знайти методи розв'язання цієї проблеми. Економіка в широкому розумінні вивчає раціональні методи ви­користання обмежених ресурсів із метою найповнішого задово­лення потреб.

Дуже стисло поняття «економіка» можна визначити як нау­ку про вибір. Проблему вибору розв'язують усі суб'єкти економіч­них відносин: домогосподарства, фірми, держава.

Економіка вивчає систему відносин між економічними суб'єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну та спожи­вання економічних благ. Виробництво — це процес створення економічних благ. Економіка визначає умови оптимізації обсягів виробництва, за яких фірма максимізує прибуток. Розподіл — це визначення кількості благ, що надходить у розпорядження еко­номічним суб'єктам. Визначення справедливого принципу розпо­ділу — одна з головних проблем економіки.

Сучасна ринкова економіка базується на принципі розпо­ділу: економічні блага розподіляються пропорційно володінню виробничими ресурсами. Ринкова економіка також передбачає систему перерозподілу доходів.

У ході обміну в сучасних умовах товари та інформація над­ходять до суб'єктів економічної діяльності через такі посередни­ки, як гроші. Завданням економіки також є раціональне вико­ристання фінансових ресурсів держави. Кінцевою метою процесу виробництва є споживання, тобто задоволення потреб.

Уся система економічних відносин зумовлена відносинами власності. Відносини власності й економічні відносини між до- могосподарствами, фірмами та державою регулюються економіч­ними законами. Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер, тобто діють незалежно від волі й свідомості людей. Але, на відміну від законів природи, вони функціонують саме в процесі економічної діяльності людини. Економічні закони виражають постійні, причинно-наслідкові, взаємозалежні зв'язки між економічними явищами.

Будь-яка наука вивчає предмет свого дослідження за допо­могою методів (інструментів аналізу). Слово «метод» у перекла­ді з грецької мови означає «шлях пізнання». Усі науки мають як загальні шляхи пізнання, так і специфічні. До загальних методів належать: метод діалектики, метод аналізу й синтезу, метод індукції та дедукції. До специфічних економічних мето­дів можна віднести: метод наукової абстракції, метод поєднання історичного та логічного, метод поєднання позитивного й норма­тивного аналізу, метод економіко-математичного моделювання, статистичний аналіз.

Метод наукової абстракції — це виділення найбільш істотних властивостей досліджуваного предмета й абстрагування (відкидан­ня) другорядного. Саме наукова абстракція лежить в основі еко­номічних законів.

Метод поєднання позитивного та нормативного аналізу. Вивча­ючи аналітичну економіку, треба розрізняти позитивні (або фак­тичні) дані та нормативні твердження (або оціночні судження). Позитивна економіка описує факти й залежності між економіч­ними явищами такими, як вони є в даній економіці. Вона допо­магає описати, пояснити та спрогнозувати економічну поведінку. (Наприклад, підвищення податків зумовило розвиток «тіньової» економіки.)

Нормативна економіка вивчає явища з позиції їх відповід­ності існуючим (виведеним наукою) нормативам. Нормативні еко­номічні знання застосовуються в розробці політики, спрямованої на побудову кращого суспільства. (Наприклад, уряд підвищив по­датки, щоб розв'язати проблему бюджетного дефіциту.)

Метод економіко-математичного моделювання складається з кількох напрямів.

0 Розрахунковий метод дає можливість дослідити функціо­нальну залежність між економічними показниками, визна­чити їх параметри.

0 Використання схем, графіків, діаграм, які ілюструють вза­ємозалежність економічних показників, належить до гра­фічного методу.

0 Для аналізу зміни будь-якої категорії (показника) викорис­товується індексний метод розрахунків. Індекс показує, як змінюється вимірювана величина. Якщо індекс дорівнює 1 (або 100 %), то ситуація не змінилася; якщо індекс більше 1 (або 100 %), то спостерігається зростання показника; як­що індекс менше 1 (або 100 %), то показник зменшився. Індекс зростання розраховується за формулою: величину показника в поточному періоді поділити на величину показни­ка в базовому періоді. За базовий період береться рік, із яким ми порівнюємо поточний показник. Базова величина — це 1 (або 100 %). Якщо показник збільшився у 2 рази, то 1 = 2, а величи­на показника збільшилася на: (2-і) 100 = 100 % . Якщо показник

зменшився у 2 рази, то І = —, тобто величина показника зменши­лася на: (1-0,5) 100 = 50%.

Якщо необхідно проаналізувати зміну показника за кілька періодів, то використовується загальне правило операцій над ін­дексами: записані в частках, вони підлягають множенню та ді­ленню. Наприклад, у перший рік обсяг виробництва зріс на 12 %, у другий — знизився на 5 %. Як змінився обсяг виробництва за два роки?

_т . (100 + 12") . ₁₀

Індекс зростання першого року дорівнює: = 1,12;

V 100 )

(100-5^ „„

індекс зростання другого року дорівнює: І ^^ \ ~ 0,95.

Індекс зростання за два роки становить: 1,12 0,95 = 1,064 .

Отже, за два роки обсяг виробництва збільшився на: (1,064-1) 100%= 6,4 %.

Якщо показник, що аналізується (наприклад інфляція), змі­нюється різними темпами в різні періоди, то щоб проаналізува­ти середню зміну, необхідно зробити розрахунки за формулою: = ■■■ ^Іп =■ ; наприклад І_ктрт = •

Метод статистичного аналізу. Принципи статистичного методу дозволяють економічному аналізу бути об'єктивним. Показники, що порівнюються, повинні бути в однакових одиницях виміру. Ми не можемо порівнювати рівень життя в Україні та Польщі, якщо основні показники (мінімальна заробітна плата, середня пенсія тощо) представлені в національних валютах. Ці дані необхідно виразити в євро.

Статистичний аналіз також потребує порівняння реальних величин, які розраховуються в поточних обсягах та базових ці­нах. Саме реальні показники враховують інфляційні зміни за період, що аналізується, і надають достовірну інформацію про економічне зростання.

Теоретична економіка — це набір правил, дотримуючись яких можна стати багатим. Але вона не дає готових відповідей на всі проблеми. Теорія — лише інструмент, спосіб осмислення економічної дійсності. Володіння цим інструментом, знання основ теоретичної економіки може допомогти кожній людині зробити правильний вибір у багатьох життєвих ситуаціях.

Економіка як методологічна наука формує принципи еконо­мічного мислення: кожний вибір пов'язаний із витратами; люди передбачувано реагують на стимули; добровільний обмін вигід­ний для всіх; вибір має наслідки, що виникнуть у майбутньому; економічні системи впливають на індивідуальний вибір. За цими принципами можна пояснити й охарактеризувати будь-яку еко­номічну проблему.

Раціональний вибір припускає такий алгоритм дій: постановка проблеми, визначення альтернатив, визначення критеріїв, оцінка альтернатив, прийняття рішення та визначення альтернативної вартості цього рішення.

Постановка проблеми. Проблему, яку нам потрібно розв'язати, необхід­но конкретизувати, виділивши основні обмежувальні умови. Наприклад, яку копіювальну техніку придбати в межах конкретного обмеженого бю­джету; що можна виробляти з деревини в умовах малого підприємства; як органам шкільного самоврядування організувати святкування Дня економіста; до якого вузу свого рідного міста вступити навчатися.

Виявлення альтернатив. Альтернативи — це всі можливі варіанти розв'язання поставленої проблеми. Чим більше варіантів ми зможемо ви­значити, тим більшою є ймовірність вибрати з них найбільш раціональ­ний. На День економіста можна організувати економічний турнір, зустріч із підприємцями, конкурс «Економічна інтерпретація відомих казок», провести дебати з макроекономічних проблем з ученими-економістами, ученими, які працюють у вашому місті.

Визначення критеріїв. Критерій — це оціночний показник, що визначає повноту реалізації поставленої проблеми. Кожна проблема оцінюється за своїми критеріями. Можна виділити критерії, які використовуються найчастіше: матеріальні (грошові) витрати; витрати часу; користь для здоров'я; естетичне задоволення. Для нашого прикладу візьмемо такі критерії: інтерес для школярів усіх вікових груп; складність організа­ції; витрати часу на підготовку; можливість використання інформації в подальшому вивченні економіки; матеріальні витрати.

Оцінка альтернатив. Кожну альтернативу оцінюємо за наведеними кри­теріями. Оцінка може здійснюватися за принципом «+», «-» або з вико­ристанням балів. Діапазон балів може бути різним (найчастіше це деся­тибальна шкала оцінювання). Кожну альтернативу ми оцінюємо за всіма критеріями, розглядаючи повноту реалізації. Та сама альтернатива за різними критеріями може мати однакові оцінки. Оцінюються вигоди для суб'єкта, який приймає рішення. У нашому випадку чим складніше для школярів буде організувати той чи інший захід, чим більше при цьому знадобиться витрат, тим менше балів отримує альтернатива.

Усі кроки прийняття рішення можна подати у вигляді таблиці «Ґрат- ка прийняття рішення». Оцінювання будемо здійснювати за п'ятибальною шкалою.

Прийняття рішення (вибір) і визначення альтернативної вартості вибору.

Отже, вивчення предмета економіки, тобто вивчення меха­нізму дії економічних законів, допоможе нам приймати ефективні, раціональні рішення як споживачам, виробникам, громадянам.

Навчаємося разом

Визначаємо вибір: найбільшу суму балів набрала альтернатива «зустріч із підприємцями». Альтернативна вартість вибору — це те, від чого

відмовляється той, хто робить вибір, із найбільшими для себе втратами. Альтернативна вартість вибору — це друга за сумою балів альтернатива (упущені вигоди): проведення економічного турніру. (Оцінки в таблиці будуть залежати від складності організації зустрічі з підприємцями та вченими в конкретному місті або селищі України.)

Ґратка прийняття рішення Критерії | 5 Ц 8 о к £ І §

«.а в і І & а«І -і І Зі ай || § * §«

Альтернативи ^ о о ® ^ь З? 'я ⁰⁰ о

Економічний турнір 3 4 3 5 4 19

Зустріч із підприємцями 4 3 4 4 5 20 Конкурс «Економічна

інтерпретація відомих 4 5 2 1 2 14 казок»

Дебати 3 3 3 5 4 18

? Запитання та завдання

•

1. За допомогою «ґратки прийняття рішення» розгляньте такі проблеми: як організувати в районі спортивно-оздоровчі змаган­ня «Веселі старти»; яку туристичну поїздку вибрати для вашо­го класу під час осінніх канікул; яку спеціальність обрати для майбутньої професії. 2. Проаналізуйте такі визначення предмета економіки: «економіка — це наука про щоденну ділову життєді­яльність людей»; економіка вивчає «господарські процеси з точки зору інтересів людини». Чи не суперечать ці тлумачення визначен­ню науки, яка вивчає напрямки розв'язання основної економічної проблеми суспільства?