§ 16. Витрати, доходи та прибуток підприємства

Кожне підприємство під час своєї діяльності по­винне розв'язувати низку завдань. Що виробляти (які товари, по­слуги) та в якій кількості? За якою технологією? Як організувати своє виробництво? Як виробляти та продавати продукцію, щоб не тільки покривати витрати на її виробництво, а ще й отримувати прибуток? Щоб відповісти на ці питання, слід перш за все про­аналізувати, які витрати і в якому обсязі несе підприємство під час виробництва продукції.

Для підприємства економічні витрати — це ті виплати, які фірма повинна зробити постачальникам необхідних ресурсів, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних вироб­ництвах.

Економічні витрати поділяються на явні та неявні.

Явні (зовнішні) витрати — це оплата зовнішнім постачальни­кам за ресурси, що не належать власникам даної фірми. При­кладами явних витрат є витрати на сировину, матеріали, найм працівників, амортизацію обладнання або погашення позик. При­родно, що ці виплати здійснюються в грошовій формі, тому явні або зовнішні економічні витрати ще називаються бухгалтерськими витратами.

Неявні (внутрішні) витрати — це витрати на власний і само­стійно використовуваний ресурс фірми. «Девізом» цієї категорії витрат є: «Я за це не сплачую, але я це втрачаю». Неявні витрати за своїм змістом відображають грошову оцінку втрачених мож­ливостей підприємця використати власні ресурси (працю, власне приміщення, гроші) при найкращому альтернативному їх вико­ристанні. Саме тому альтернативні неявні витрати, відшкодовані в результаті реалізації продукції даного підприємства, утворюють нормальний прибуток підприємства. Нормальний прибуток — це рівень прибутку, який спонукає власника бізнесу залишити свої ресурси в їхньому нинішньому способі використання. Таким чи­ном, неявні (внутрішні) витрати — це плата за власні ресурси, необхідна для того, щоб залучити й утримати їх у певному виді діяльності (варіанті використання).

Слід також зробити уточнення різних понять доходу. Загаль­ний дохід від реалізації продукції (ТЕ) — це виторг, який отримує підприємець від реалізації продукції.

ТВ = Р-Я,

де ТЕ — загальний дохід; Р — ціна, за якою була продана продукція; ^ — кількість реалізованої продукції.

Граничний дохід (МЕ) — це додатковий дохід, який був отриманий від продажу додаткової одиниці продукції.

АТЕ ™ ^ ТЕ,-ТЕ. „ ТЕ -ТЕ

МЕ = — - ■ Тобто = , або МЕ= -ї-

ая я^я» я₉~я_в

де ТЕ₀ — дохід (виторг), який отримав підприємець при реалізації Я₀ продукції за ціною Р₀; ТЕ₁ — дохід (виторг), який підприємець отримав при реалізації продукції за ціною Р₁.

Ці різновиди витрат та доходів зумовлюють різні підходи до визначення прибутку, який у найзагальнішому вигляді розгляда­ють як перевищення доходів над витратами. Тому слід розрізняти бухгалтерський та економічний прибуток.

Бухгалтерський прибуток — це різниця між загальним дохо­дом та явними витратами.

Економічний прибуток визначається як різниця між загаль­ними доходами та сумою явних і неявних витрат.

Інакше, бухгалтерський прибуток — це прибуток підпри­ємства до вирахування витрат, пов'язаних із використанням власних ресурсів підприємства, а економічний прибуток дорів­нює різниці бухгалтерського прибутку та неявних (внутрішніх) витрат підприємця. Економічний прибуток — це дохід понад нормальний прибуток, що потрібний для збереження зацікав­леності підприємця в певному виді діяльності. Тому розрахунок економічного прибутку дає можливість відповісти на запитання: чи правильним було прийняте підприємцем рішення щодо запо- чаткування власного бізнесу?

Оскільки в короткостроковому періоді на підприємстві мож­лива лише зміна трудових ресурсів, матеріалів та сировини, це означає, що всі витрати в короткостроковому періоді можна по­ділити на постійні й змінні.

Постійні витрати (РС) — це витрати підприємства, які не пов'язані з обсягом виробництва продукції. Вони залишаються незмінними при зміні обсягів виробництва. Більш того, вони іс­нують і тоді, коли підприємство не випускає жодної одиниці про­дукції. Уникнути постійних витрат у короткостроковому періоді неможливо. До складу постійних витрат відносять, наприклад, зарплату адміністративного персоналу, орендну плату приміщен­ня, рентні платежі, страхові внески, витрати на охорону, неявні витрати.

Змінні витрати (УС) — це витрати підприємства, які пря­мо залежать від обсягу продукції, що випускається (чим більшим є обсяг виробництва, тим більший їх розмір, і навпаки). До них належать витрати на виплату заробітної плати робітникам, ви­трати на сировину, матеріали, енергію, транспортні послуги тощо. Проте зауважте, що приріст змінних витрат зі зростанням обсягу випуску продукції на одну одиницю відбувається, але на різну величину, що обумовлено дією закону спадної віддачі.

Загальні витрати (ТС) — це сума постійних і змінних ви­трат за кожного обсягу виробництва, тобто: ТС-РС + УС. За ну­льового обсягу випуску продукції загальні витрати дорівнюють постійним витратам.

Крім того, слід розрізняти середні постійні витрати, середні змінні витрати та середні загальні витрати.

Середні постійні витрати (АРС) за будь-якого обсягу про­дукції визначаються як відношення постійних витрат до обсягу

випуску продукції, тобто: АРС = ^~ .

Середні змінні витрати ІАУС) за будь-якого обсягу про­дукції визначаються як відношення змінних витрат до обсягу ви­пуску продукції, тобто: АУС = .

Я

Середні загальні витрати (АТС) за будь-якого обсягу про­дукції визначаються як відношення загальних витрат до обсягу

ТС

виробленої продукції, тобто: АТС = або АТС = АРС + АУС .

Я

У табл. 7 наведено приклад розрахунку та динаміки зміни витрат підприємства у короткостроковому періоді.

Отримання інформації про середні загальні витрати дуже важливе для підприємця, тому що він має можливість порівняти їх рівень із рівнем ринкових цін. Якщо ціна вища за середні за­гальні витрати (Р > АТС), то підприємець отримує економічний та нормальний прибуток.

Табл 7. Витрати підприємства в короткостроковому періоді

Я	РС	УС	+ О Ьн II О Е-ч	II О ^	II £	£ + О 51 II О Еч ^	^ с % ' II О ^
1	2	3	4	5	6	7	8
0	52	0	52	—	—	—	—
1	52	48	100	52	48	100	48
2	52	86	138	26	43	69	38
3	52	120	172	17,33	40	57,33	34
4	52	148	200	13,0	37	50,00	28
5	52	176	228	10,40	37,20	45,60	28
6	52	204	256	8,67	34	42,67	28
7	52	234	286	7,43	33,43	40,86	ЗО
8	52	274	326	6,50	34,25	40,75	40
9	52	318	370	5,78	35,33	41,11	44
10	52	372	424	5,20	37,20	42,40	54

Якщо ціна і середні загальні витрати рівнозначні (Р = АТС), то фірма отримує лише нормальний прибуток як частину витрат. А якщо ціна нижча, ніж середні загальні витрати, то підприємець отримує збитки.

У сучасній економічній науці застосовують ще один дуже важливий показник — граничні витрати. Граничні витрати (МС) — це додаткові витрати підприємства, які пов'язані з випуском до­даткової одиниці продукції. Таким чином, граничні витрати по­казують, у яку суму обходиться підприємству зростання обсягу

АТС ТС -ТС виробництва на 1 одиницю: МС= . Тобто МС_Х=

ГС_в-ГС₆ 256 - 228 ₀₀^Д9 __ або МС. = ² = = 28, де ТС і — загальні витрати

при виробництві продукції в кількості ТС₀ — загальні витрати

при виробництві продукції в кількості

Навчаємося разом

Підприємець Б. Федорчук для здійснення власного бізнесу наймає чотирьох робітників, виплачуючи їм по 2400 грн зарплати на мі­сяць. За оренду приміщення він сплачує 1600 грн на місяць, ще 1500 грн на рік становлять страхові платежі, а на сировину й ма­теріали він витрачає 300 000 грн на рік. У Федорчука була можли­вість покласти ці 300 000 грн на депозит до банку та отримувати 7 % річних доходу, а також працювати в акціонерному товари­стві й отримувати 4300 грн на місяць. Річний виторг становить 525 000 грн. Визначте, чи правильним було рішення Федорчука займатися підприємницькою діяльністю.

Розв'язання

Усі явні витрати підприємця дорівнюють сумі витрат на оплату праці, оренду, страхові внески та закупівлю сировини й матеріалів. А саме: Явні витрати = (2400 грн-4 особи • 12 міс.)+(і600 грн-12 міс. )+1500грн + + 1500+300 000 грн =435 900 грн.

Бухгалтерський прибуток = Загальний дохід - Явні витрати = 525 000 - - 435 900 = 89 100 грн. Але отримання бухгалтерського прибутку ще не відповідає на поставлене питання, тому що Федорчук міг отримувати за­робітну плату, працюючи в акціонерному товаристві, та отримувати дохід від депозиту в банку. Тому слід обчислити неявні витрати Федорчука та порівняти їх з отриманим бухгалтерським прибутком.

Неявні витрати = (4300 грн-12 міс.) + (300 000грн • 0,07) = 72 600 грн .

Економічний прибуток = Бухгалтерський прибуток - Неявні витрати = = 89 100 - 72 600 = 16 500 грн.

Відповідь. Федорчук прийняв правильне рішення, оскільки він має економічний прибуток у розмірі 16 500 грн.

Запитання та завдання

1. Які витрати підприємства належать до явних, а які — до неяв­них? 2. Чим відрізняється економічний і бухгалтерський прибу­ток? 3. Поясніть зміст нормального прибутку підприємця. 4. Пе­релічіть види загальних та середніх витрат підприємства, наве­діть формули для їх розрахунку та графічно проілюструйте їх за даними таблиці. 5. Чи правильним є твердження, що граничні витрати — це приріст змінних витрат у разі збільшення обсягу випуску продукції на одну одиницю? Свою відповідь обґрунтуйте математично.