§ 13. Специфіка ринку капіталів і ринку грошей

Оскільки капітал можна розглядати з предметно- функціональної (фізичної) та грошової точки зору, то й ринок капіталу залежно від того, що є об'єктом взаємовідносин між покупцями й продавцями, характеризується як ринок фізичного капіталу та ринок капіталу як кредитного ресурсу.

Капітал як фактор виробництва розглядається як інвести­ційні товари (обладнання, споруди, інструмент тощо), тобто те, що створюється людиною й використовується в багатьох актах виробництва. У даному випадку ринок капіталу є складовою час­тиною ринку факторів виробництва, основними суб'єктами якого є фірми (підприємства) й домогосподарства.

Фізичний капітал може бути придбаний у власність фірм або надаватися їм у тимчасове користування. Тому на ринку ка­піталу в результаті взаємодії попиту та пропозиції встановиться рівноважна ціна в першому випадку — як ціна купівлі-продажу, а в другому — як ціна використання у формі регулярних рентних платежів.

Капітал утворюється за рахунок неспожитої частини доходу, тобто заощадження. Це означає, що ринок капіталів розглядаєть­ся як ринок кредитних ресурсів. На відміну від грошового ринку, який пов'язаний із придбанням будь-яких товарів і короткостро­ковими банківськими операціями (терміном до одного року), ри­нок капіталів націлений на придбання засобів виробництва й об­слуговує середньострокові та довгострокові операції банків.

У даному випадку виникають економічні відносини між власниками тимчасово вільних коштів і підприємцями, які хо­чуть реалізувати свої інвестиційні проекти, але не мають власних грошей. Ці відносини називаються кредитними й формуються на принципах повернення, терміновості та платності. Саме завдяки кредитним відносинам відбувається перерозподіл коштів серед економічних суб'єктів, підприємств, галузей, створюються умови для безперервного суспільного відтворення.

Джерелами позичкового капіталу (тимчасово вільних кош­тів) можуть бути:

0 кошти підприємств, які виникають за рахунок амортизацій­них відрахувань, нерозподіленого прибутку, унаслідок незбі­гу терміну виплати витрат і терміну отримання доходів;

0 грошові заощадження населення;

0 тимчасово вільні кошти держави.

Ціною на даному ринку виступає відсоток (і), тобто ве­личина доходу, яка обчислюється за певний проміжок часу (за рік) у відсотковому відношенні до величини використовуваного капіталу (мал. 23).

Дуже близьким до ринку капіталів є ринок грошей, меха­нізм, на якому в результаті взаємодії попиту й пропозиції вста­новлюється рівноважне значення кількості грошей і рівноважна ставка відсотка.

Попит на гроші з боку різних економічних суб'єктів форму­ється завдяки виконанню грошима функцій засобу обігу й засо­бу нагромадження. Цей загальний попит на гроші перебуває під впливом трьох моментів. Кожному суб'єкту необхідні гроші для оплати різних товарів та послуг. Цей попит називається трансак- ційним, або попитом на гроші для угод. Він прямо залежить від кількості товарів та послуг, які виробляються в суспільстві. Кож­на людина бажає в будь-який момент мати певну суму грошей на крайній випадок. Це так званий попит на гроші за мотивом обачливості.

З іншого боку, люди можуть зберігати свої кошти не лише у вигляді грошових депозитів у банках, айв інших активах (цін­них паперах, нерухомості тощо). Це так званий спекулятивний попит, або попит на гроші для фінансових активів. Він обернено залежить від відсоткової ставки, оскільки чим нижча відсоткова ставка, тим вигідніше тримати гроші не в банках у вигляді де­позитів, а вкласти їх в інші фінансові активи.

Грошову пропозицію складають готівкові й безготівкові гро­ші, що формують грошову масу. Вона контролюється централь­ним банком країни, підтримується на фіксованому рівні для за­безпечення їх повноцінності.

Ситуацію на ринку грошей можна представити графіком (мал. 24).

На ринку кредитних ресурсів формується дохід власників грошового капіталу. Позичковий відсоток — плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими грошима.

і Ціна капіталу, і

Яе Кількість капіталу, Як

^ Ціна грошей (відсоток), і

Яе Кількість

0

Мал. 23. Ринок капіталу

грошей, Ям Мал. 24. Ринок грошей

Найчастіше позичковий відсоток розглядають не в абсолют­ному значенні, тобто у вигляді кількості грошей, а у відносному

як ставку або норму позичкового відсотка. Норма позичкового відсотка — де відношення суми річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми капіталу, наданого в позику, вира­жене у відсотках.

Оскільки надання кредиту та його повернення розірвані в часі, виникає проблема втрати грошима їх купівельної спро­можності у зв'язку з інфляційними процесами в економіці. Тому розрізняють номінальну та реальну відсоткову ставку.

Номінальна ставка (і) — відсоткова ставка, виражена за поточним курсом грошової одиниці. Реальна ставка (т) — відсо­ткова ставка, скорегована з урахуванням рівня інфляції, тобто ви­ражена в грошових одиницях постійної купівельної спроможності:

г = і-І_т,

де І_т — темпи інфляції.

Таким чином, реальна відсоткова ставка може бути не лише нульовою (за умови рівності номінальної ставки й рівня інфляції), але й від'ємною, коли темпи інфляції перевищують номінальну ставку відсотка.

На ринку кредитних ресурсів існують певні межі встанов­лення величини відсоткової ставки. Безумовно, власник капіталу не буде безкоштовно віддавати свій капітал у позику, що й зу­мовлює існування нижньої межі величини відсоткової ставки. З іншого ж боку, верхньою межею буде виступати розмір норми прибутку, оскільки підприємець не матиме сенсу позичати капі­тал, якщо отриманий прибуток необхідно буде віддати у вигляді відсотка за позику.

Як і на заробітну плату, на позичковий відсоток діють певні чинники, які призводять до диференціації відсоткової ставки. Рівень відсоткової ставки за користування кредитом залежить від рівня ризику, терміну надання кредиту та його розмірів, державної політики оподаткування; від умов надан­ня аналогічного виду кредиту іншими кредиторами на загаль­нодержавному та регіональному кредитних ринках та рівня кредитно-грошового регулювання економіки центральним банком.

Не слід забувати і про міжнародні чинники, особливо віль­не пересування капіталів із країни в країну, передусім так зва­них «гарячих» грошей, пов'язаних з інфляційними процесами в країнах-кредиторах.

Протиріччя, які виникають в економічних суб'єктів у разі наявності наукових та інвестиційних проектів і відсутності віль­них грошей для їх реалізації, можуть бути розв'язані спеціальни­ми кредитними установами — банками. Банки — установи, які

акумулюють (зосереджують) тимчасово вільні кошти з метою ви­користання їх для потреб суспільного відтворення.

Призначення банків полягає в забезпеченні безперебійно­го грошового обігу та обігу капіталу, у наданні можливостей отримання необхідного фінансування підприємствами, а також створення сприятливих умов для вкладання коштів із метою на­громадження заощаджень. Банки мобілізують і перетворюють на активно діючий капітал тимчасово вільні кошти, заощадження та доходи населення, здійснюють різні кредитні, посередницькі, інвестиційні, довірчі та інші операції.

Відсоткова ставка, %

14 13 12 11

10 15 20 25

Визначте рівноважну відсоткову ставку, якщо в країні виготовлено продукції на суму 900 млрд дол. Обчисліть реальну ставку відсот­ка, якщо ціни зросли на 9 %.

Розв'язання. Рівноважна відсоткова ставка може бути визначена за умови відповідності величини попиту на гроші та величини їх пропо­зиції. Величину пропозиції грошей задано в умові.

Щоб знайти величину попиту на гроші, потрібно обчислити загальний попит на гроші за кожного рівня відсоткової ставки як суму транеакцій- ного та спекулятивного попиту. У таблиці наведено дані про спекулятив-

Банківська система виконує трансформаційну функцію, яка полягає в тому, що, мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів ринку й передаючи їх у різні способи іншим суб'єктам, банки можуть змінювати терміни обігу грошових капіталів, їхні розміри та фінансові ризики; функцію створення грошей і регулювання грошової маси, яка полягає в тому, що банківська система опе­ративно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її щодо зміни попиту на гроші та конкретної макроекономічної ситуації; функцію забезпечення сталості банківської діяльності й грошового ринку.

Навчаємося разом

Попит на гроші для угод становить 20 % від вартості загального випуску товарів та послуг у країні. Пропозиція грошей дорівнює 200 млрд дол. Попит на гроші з боку фінансових активів зазна­чений у таблиці:

Попит на гроші з боку фінансових активів, млрд дол.

ний попит. Обчислюємо величину трансакційного попиту: 0,2-900 = 180 млрд дол. Отже, отримуємо загальний попит на гроші:

Попит на гроші з боку фінансових активів, млрд дол.

10

15

20

Відсотко­ва став­ка, %

14

13

12

11

25

на гроші, млрд дол.

190

195

200

205

Трансакційний Загальний попит попит на гроші, млрд дол.

180 180 180 180

Як випливає з таблиці, величина загального попиту на гроші дорів­нює величині їх пропозиції (200 млрд дол.), коли ставка відсотка ста­

новить 12 %. Це і є рівноважна відсоткова ставка. Оскільки г = то г = 12%-9% = 3%.

Запитання та завдання

1. Охарактеризуйте спільні риси та відмінності ринку капіта­лу та ринку грошей. 2. Визначте джерела позичкового капі­талу. 3. Спекулятивний попит на гроші описується рівнянням М_в =365-25і, де і — відсоткова ставка у відсотках. Грошова пропозиція становить 640 млрд грн. За рік у країні виготовлено товарів та послуг на суму 4800 млрд грн. Грошова маса здійснює протягом року вісім оборотів. Визначте параметри рівноваги на ринку грошей. 4. Якщо номінальна норма позичкового відсот­ка — 12 %, а рівень інфляції — 8 %, то якою буде реальна норма позичкового відсотка?