5. Вид діяльності.

Залежно від цільових настанов партнерів розглядаються такі типи СП:

а) СП науково-дослідного характеру, створювані з метою

об'єднання досвіду та результатів наукових, проектних розробок для

створення нових продуктів, "ноу-хау", устаткування і т.п.;

б) СП виробничого характеру, при створенні яких закордонний інвестор

має на меті зниження витрат у процесі виробництва і збуту продукції. Можуть застосовуватися різні форми корпораційних зв'язків, наприклад, об'єднання окремих комплектуючих вузлів інвестора та місцевого партнера, технології, досвіду організації виробництва, наданих інвестором, та сировини, робочої сили місцевого походження і т.д.;

в) Закупівельні СП, створювані з метою закупівель на

місцевому ринку дешевшої сировини, напівфабрикатів, необхідних для виробництва кінцевого продукту на підприємствах закордонного партнера;

г) Збутові СП, створювані з метою освоєння нових ринків збуту як у країні місцезнаходження СП, так і в третіх країнах;

д) Комплексні СП, в яких сполучаються різні види діяльності;

Окремі види СП відображають розходження інтересів партнерів, а також формуються в межах дуже складних і різноманітних законодавчих і нормативних регламентацій у країнах місцезнаходження. Спільні підприємства дають можливість позитивно впливати на масштаб та темпи ринкової трансформації національних економік країн, а також розвивати умови та фактори міжнародної конкурентоздатності.

2. Вільні економічні зони

Відповідно до Закону України «Про вільні економічні зони» вільна економічна зона - частина території України, розташована в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України для реалізації інвестиційних проектів вітчизняними та іноземними інвесторами. На території вільної економічної зони запроваджуються митний режим спеціальної митної зони.

ВЕЗ - обмежені території, міста, морські й авіаційні порти, у яких діють особливі пільгові економічні умови для національних та іноземних підприємців, що сприяють розширенню зовнішньоторговельних, загальноекономічних, соціальних, науково-технічних і науково -

технологічних завдань.

Загальною характерною рисою всіх вільних економічних зон є наявність сприятливого інвестиційного клімату, що включає в себе митні, фінансові, податкові пільги і переваги порівняно з загальним режимом для підприємців що існують в тій чи іншій країні.

У практиці створення ВЕЗ виділяють два підходи: територіальний та режимний. У першому випадку ВЕЗ розглядають як конкретну , визначену територію, на яку поширюється особливий режим управління і преференційні умови економічної діяльності. В другому випадку зону розглядають як конкретне комплексне підприємство, якому надаються певні переваги при дотримані певних умов.

Створення ВЕЗ - дієвий напрямок розвитку економіки окремих територій і регіонів, орієнтований на розв’язання конкретних пріоритетних економічних завдань, реалізацію стратегічних програм та проектів.

Створення ВЕЗ має низку пере^г як для іноземного капіталу (податкові пільги, доступ до національного і регіонального ринків, право власності на землю, забезпечення нижчого рівня витрат за рахунок наявності дешевої робочої сили, можливість фінансування за зниженими процентними ставками), так і для економіки країни (Структурна перебудова в цілому економіки країни і регіонів, підвищення рівня зайнятості, раціональне використання природних ресурсів, одержання доступу до нових технологій).

Цілі і завдання створення ВЕЗ можна об'єднати у три блоки:

економічний, соціальний, науково-технічний.

Економічні цілі створення ВЕЗ:

1.Залучення іноземних та національних інвестицій завдяки застосуванню пільгових механізмів, стабільної законодавчої бази;

2. Використання переваг міжнародного поділу праці і обігу капіталу з метою розширення випуску експортної продукції, створення раціонального імпорту і імпортозаміщуючого механізму виробництва;

3.Більш глибоке включення національного ринку у світову систему господарства завдяки ліквідації монополій зовнішньої торгівлі;

4.3більшення валютних надходжень у бюджет регіонів, країн.

Соціальні цілі створення БЕЗ:

1 .Збільшення кількості робочих місць та забезпечення

зайнятості населення, боротьба з безробіттям;

2.Створення висококваліфікованої робочої сили за рахунок навчання та підготовки інженерних, господарських і управлінських кадрів, орієнтованих на світові вимоги;

3.Комплексний розвиток відсталих регіонів за рахунок концентрації в межах зон обмежених ресурсів;

4.Задоволення попиту населення високоякісними товарами народного споживання шляхом насичення внутрішнього ринку.

5.Насичення національного ринку високоякісними товарами.

Науково-технічні цілі створення БЕЗ:

1. використання новітніх закордонних і вітчизняних технологій;

2. залучення нових форм управлінської праці;

3. залучення досвіду і науково-дослідних досягнень інженерно - технічних центрів;

4. підвищення ефективності використовуваних виробничих потужностей, інфраструктури та конверсійних комплексів;

5. прискорення інноваційних процесів.

Усі ці й інші цілі організації ВЕЗ можуть бути реалізовані за цілої системи умов:

• політична стабільність у країні створює загальний сприятливий інвестиційний клімат. Вона, як показала практика, буває вирішальною в залученні закордонних інвестицій:

• наявність добре розробленої та стабільної законодавчої бази, що гарантувала б права й стимулювала б діяльність закордонних та вітчизняних інвесторів;

• наявність розвинутої виробничої та комерційної інфраструктури, транспортних комунікацій;

• природно-географічне середовище (місце розташування території, близькість до транспортних магістралей іт.п.) і природно-ресурсний потенціал;

• наявність чи створення ефективної структури адміністративного управління ВЕЗ, здатність керівників території опанувати нову культуру управління.

Організаційно-функціональна структура ВЕЗ є досить різноманітною. Класифікація ВЕЗ — це не просто перелік їх з стислою характеристикою, це еволюція їхнього розвитку, становлення й функціонування. Це дуже тривалий шлях розвитку і перетворення найпростіших економічних зон на більш досконалі.

Вільна економічна зона створюється Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону за поданням Кабінету Міністрів України.

Вільна економічна зона створюється на земельних ділянках несільськогосподарського призначення, на її території не можуть знаходитись житлові будівлі.

Строк функціонування вільної економічної зони не може перевищувати ЗО років.

Класифікацію ВЕЗ можна здійснити за такими критеріями:

1. за місцем перебування (відповідно до географічної близькості до державного кордону);

У 90-і роки активізуються процеси по формуванню міжнародних вільних економічних зон. Так, мається проект створення спеціальної економічної зони «Туманган» (Туманцзян). Ця вільна економічна зона повинна бути створена на стику границь Росії, Китаю і КНДР. Проект розрахований на 20 років, його вартість на першому етапі оцінюється в 90-110 млрд. доларів.

ВЕЗ «Туманган» припускає участь Японії, Південної Кореї, Монголії, Китаю, КНДР і Росії. У вільній економічній зоні буде побудований великий порт, численні промислові підприємства з використанням китайською і корейською робочою силою. Росія повинна буде поставляти на ці підприємства сировина для переробки. Підприємці, що організували виробництво у вільній економічній зоні, будуть користатися поруч пільг. Передбачається, що зони будуть мати гнучкі границі, до участі в спільному освоєнні можуть підключатися також і суміжні райони.

2 за характером діяльності чи функціональному призначенню

• сервісні - зони в яких розвивається будь-який один вид діяльності

(банківська, аграрна в агрополісах, екологічна в екопарках). Приміром в Тель-Авіві розташована ВЕЗ в якій йде торгівля алмазами і функціонує алмазна біржа країни.

• Зони багатогалузевого призначення . У 1967 р. в бразильській Амазоніт на площі 3,6 млн. кВ. Км. Був виділений «промисловий округ вільної зони «Манаус»» . Тут поступово складається унікальний господарський комплекс, що являє приклад економічного підйому території практично з нульового стартового рівня розвитку. Особливість ВЕЗ «Манаус» полягає в тому, що вона направляє на експорт тільки 3-5% виробленої продукції, а інша споживається в самій Бразилії. У цю зону вкладено більше 13 млрд. Доларів інвестицій. У ЗО галузях виробництва, що розвиваються тут, організовано 600 промислових підприємств із загальною чисельністю працюючих близько 80 тис. чоловік.

за ступенем інтегрування у світову та національну економіку;

3.За ступенем інтеграції у світову і національну економіку можна виділити два типи БЕЗ:

• екстравертивний — що має анклавний характер і орієнтований на зовнішній ринок

Специфікою підприємств, що функціонують у зонах анклавного типу, є складальний характер виробництва, заснований на імпортних матеріалах, різного роду компонентах, напівфабрикатах і деталях.

Принципи організації зон анклавного типу:

1.зони, що охоплюють території окремих підприємств, на які поширюється пільговий податковий митний режим

2.невеликі індустріальні анклави, які являють собою замкнуті ділянки від кількох десятків до кількох сотень гектарів (зони Ірландії);

3.зони анклавного типу із широким територіальним охопленням багатьох районів і міст країни (організація ЕВЗ у Китаї, Шрі-Ланці, Маврикії та ін.)

• інтровертивний — інтегрований у національну економіку (підприємства, розташовані в таких зонах, вивозять, як правило, від 75% до 90% і більше виробленої продукції).

Для інтровертивних ВЕЗ інтегрованого типу найважливішою характерною рисою є наявність тісних економічних зв'язків із внутрішніми районами країни.

На відміну від зон анклавного типу, інтровертивні інтегровані зони орієнтовані здебільшого не на імпорт проміжних товарів, а на використання національних матеріалів, компонентів та напівфабрикатів (вільна зона Манаус у Бразилії, американські зовнішньоторговельні зони).

4 за характером власності;

За характером власності ВЕЗ можна поділити на державні, приватні і змішані.

Найбільш розповсюдженою у світовій практиці формою власності є змішаний тип, де поряд з державною власністю присутня і приватна власність.

Специфікою підприємств, що функціонують у зонах анклавного типу, є складальний характер виробництва, заснований на імпортних матеріалах, різного роду компонентах, напівфабрикатах і деталях.

Принципи організації зон анклавного типу:

1.зони, що охоплюють території окремих підприємств, на які поширюється пільговий податковий митний режим

2.невеликі індустріальні анклави, які являють собою замкнуті ділянки від кількох десятків до кількох сотень гектарів (зони Ірландії);

3.зони анклавного типу із широким територіальним охопленням багатьох районів і міст країни (організація ЕВЗ у Китаї, Шрі-Ланці, Маврикії та ін.)

Для інтровертивних ВЕЗ інтегрованого типу найважливішою характерною рисою є наявність тісних економічних зв'язків із внутрішніми районами країни.

На відміну від зон анклавного типу, інтровертивні інтегровані зони орієнтовані здебільшого не на імпорт проміжних товарів, а на використання національних матеріалів, компонентів та напівфабрикатів (вільна зона Манаус у Бразилії, американські зовнішньоторговельні зони).

За характером власності ВЕЗ можна поділити на державні, приватні і змішані.

Найбільш розповсюдженою у світовій практиці формою власності є змішаний тип, де поряд з державною власністю присутня і приватна власність,

4.За метою створення ВЕЗ:

1. вільні торгові зони, вільні порти, транзитні зони, безмитні та торгові склади на окремих територіях.

Ці зони базуються на пом'якшенні чи скасуванні мита і експортно- імпортного контролю і націлені на перевалку, переробку та збереження вантажів, недопущення провозу контрабанди, здійснення іншої протизаконної діяльності.

2. експортні промислові зони.

Цей вид ВЕЗ, ТПР ґрунтується не тільки на застосуванні пільгового

торгового і митного режиму, а й на пільговому фінансуванні і податковому режимі. ЕПЗ орієнтовані на експортну і частково імпортну продукцію, їхнє створення пов'язане з метою залучення інвестицій в експортні галузі.

2. банківські та страхові зони з пільговим режимом здійснення цих операцій.

Створення в цих зонах філій іноземних банків, якихось фінансових організацій відкриває можливість перед підприємствами, що знаходяться в ЕВЗ, доступ до міжнародних фінансових ринків з метою одержання пільгових позик.

2. технологічні зони (технологічні парки, технополіси).

На території таких зон поєднується наукова і виробничо-технологічна діяльність у формі наукомістких фірм, зосереджених навколо великого науково-дослідного центра або університету з метою мобілізації всіх доступних матеріальних і трудових ресурсів для прискорення передачі нових високих технологій у промисловість.

Під технологічними парками розуміють такий комплекс промислових споруд та об'єктів послуг, який здатний забезпечувати суб'єктам підприємництва умови, необхідні для виробництва сучасної конкурентноздатної продукції та застосування новітніх технологій, що відповідають вимогам сучасного світового ринку ("Силіконова долина", м. Цукуба в Японії, науковий парк на Тайвані). Технопарки функціонують на основі венчурного капіталу і створюються з метою створення принципово нових базових технологій і зразків промислової продукції.

У Японії Технопарки називають технополісами.

2. комплексні зони (вільні чи відкриті міста, особливі рай они).

Ці зони, у яких поєднуються торгові, митні, виробничі, дослідницькі функції, створюються з метою пожвавлення господарської діяльності шляхом надання приватним підприємцям значних фінансово-кредитних та торгових знижок.

6. офшорні зони (центри).