5. Вітаміни та вітаміноподібні речовини, що синтезуються в організмі людини:

A. Вітамін В2 (рибофлавін), вітамін К

B. Вітамін А (ретинол), вітамін С (аскорбінова кислота)

C. Вітамін В9 (фолат), вітамін Е (токоферол)

D. Вітамін Н (біотин), вітамін РР (ніацин),вітамін В₃ (пантотенова кислота), В₁ (тіамін), вітамін К₂ (менахінон)- мікрофлорою кишечника, ліпоєва кислота-із 8-карбонових жирних кислот, коензим Q 10 - в мітохондріях, карнітин - в печінці, нирках та головному мозку із лізину, холін-із лецитину.

E. Вітамін В12 (кобаламін), інозит

II.

1. Клінічні показники гіповітамінозу «D».

2. Профілактика гіповітамінозу «А».

3. Гігієнічна характеристика вітаміну «РР».

Варіант № 6.

I.

1. Біологічні властивості ретинолу:

A. Бере участь в актах присмеркового (нічного) зору і відчуття кольору

B. Регулює процес декарбоксилювання ПВК (піровиноградної кислоти)

C. Регуляція обміну амінокислот

D. Виконує нервово-трофічну функцію

E. Чинить широку анаболічну дію шляхом участі в продукуванні АТФ

2. Вітаміни синтезуються:

A. В продуктах тваринного і рослинного походження в рівних частках

B. Головним чином в продуктах тваринного походження

C. Головним чином в рослинних продуктах

D. Головним чином в організмі людини (водорозчинні)

E. Головним чином в організмі людини (жиророзчинні)

3. Для підтвердження діагнозу «гіповітаміноз С » необхідно:

A. Вивчити добовий харчовий раціон людини

B. Провести «язикову пробу»

C. Визначити вміст вітаміну «С» в крові

D. Визначити вміст вітаміну «С» в потовій рідині

E. Визначити вміст вітаміну «С» в слині

4. Жиророзчинні вітаміни накопичуються в організмі, що може призвести до проявів гіпервітамінозів. Добові дози вітаміну "А" при тривалому вживанні повинні бути:

A. Не менше 3 мг (10 150 МО)

B. Не більше 5 мг (16 650 МО)

C. Не більше 8 мг (18 400 МО)

D. Не менше 10 мг (20 130 МО)

E. Не більше 7 мг (17 210 МО)

5. Біологічна роль ТДФ (тіаміну дифосфату), як коферментної форми вітаміну В_1, яка включається до складу мітохондріальних дегідрогеназ:

A. Знижує атерогенність ЛПНП

B. Нейтралізує вільні радикали

C. Забезпечення декарбоксилювання пірувату в ацетилкоензим А на шляху утворення енергії при дисиміляції макронутрієнтів

D. Попереджує жирову інфільтрацію печінки

E. Ліпотропна активність

II.

1. Класифікація жиророзчинних вітамінів.

2. Умови зберігання вітаміну «С» в харчових продуктах під час кулінарної обробки.

3. Причини аліментарної недостатності вітамінів.

Варіант № 7.

I.

1. Симптоми вітамінної недостатності ретинолу:

A. Ксероофтальмія

B. Лакірований язик

C. Циліарна ін'єкція

D. Кровоточивість ясен

E. Десваматозний глосит

2. Клінічна симптоматика при авітамінозі В₁ -( бері-бері):

A. Ураження ССС, проявляється прогресуючою серцево-судинною недостатністю у вигляді тахікардії, задухи та набряків

B. Хронічні захворювання печінки

C. Ураження функції надниркових залоз

D. Прояви дисбактеріозу запальні захворювання кишечнику

E. Нейтралізує вільні радикали

3. Біологічні властивості рибофлавіну:

A. Регуляція секреції інсуліну і зміни толерантності до глюкози

B. В комплексі з цитохромом Р₄₅₀ флавіни беруть участь в метаболізмі ксенобіотиків

C. Впливає на нервово-трофічні процеси

D. Впливає на біосинтез протромбіну в печінці

E. Справляє антиокисну дію на внутрішньоклітинні ліпіди

4. Біологічні властивості піридоксину:

A. Забезпечення нормального функціонування біологічних мембран

B. Активна коферментна форма - ПАЛФ- (Пірідоксаль-5-фосфат) відіграє важливу роль в функціонуванні біля 100 ферментів, каталізуючих головним чином білковий обмін

C. Відіграє важливу роль у механізмі всмоктуванні кобаламінів

D. Впливає на процеси кровотворення

E. Регулює обмінні процеси в шкірі

5. Прояви дефіциту вітаміну В₁₂:

A. Перніціозна анемія (хвороба Адіссона-Бірмера)

B. Захворювання ендокринних залоз

C. Скорбут

D. Цинга

E. Пелагра

II.

1. Гігієнічна характеристика авітамінозів водорозчинних вітамінів

2. Чинники, що зумовлюють збільшення потреби у вітамінах

3. Специфічні функції вітамінів групи «В»

Варіант № 8.

I.

1. Добова потреба в тіаміні:

A. Становить - 1,3 (Ж) – 1,6 (М)

B. Становить - 2,0 (Ж) – 2,5 (М)

C. Становить - 17 (Ж) – 25 (М)

D. Становить - 15 (Ж) – 20 (М)

E. Становить - 1,0 (Ж) – 1,5 (М)

2. Клінічна діагностика дефіциту В₁₂ включає ряд симптомів:

A. Прояви остеомаляції

B. Глосит, закрепи, головокружіння

C. Ахілія, біль у кістках та суглобах

D. Міалгія, ентерит, жовтяниця

E. Глосит, ахілія, аутоімунне ураження слизової оболонки шлунку за рахунок утворення антитіл, дискенезія кишечнику

3. Основні харчові джерела фолату:

A. Смородина, вершкове масло, салат

B. Молоко, м'ясо кролика, горіхи

C. Печінка гов'яжа, нирки, печінка тріски, зелень, гриби, хліб грубого помелу

D. Полуниця, свинина, ківі

E. Квасоля, м'ясо птиці, сливи

4. Основні фізіологічні функції вітаміну С:

A. Необхідний для утворення ацетилхоліну

B. Бере участь і відновленні трьохвалентного заліза в двухвалентну форму, що легко засвоюється організмом та підвищує біодоступність аліментарного заліза із рослинних джерел

C. Впливає на нервово-трофічні процеси

D. ФАД являється коферментом антиоксидантної екзимної групи, входить до складу глутатіонредуктази, яка забезпечує відновлення окисної форми глутатіону - основного захисно-адапційного субстракту, підвищуючи тим самим антиоксидантні властивості щодо інактивації перекисних сполук

E. Стимуляція росту і розвитку плода

5. Фізіологічні функції вітаміну D (кальциферолу):

A. Регулює процеси синтезу жирних кислот, дезамінування та переамінування амінокислот

B. Прискорює регенерацію гепатоцитів

C. Активізований макрофагами вітамін D - підвищує вроджений імунітет та інгібірує розвиток аутоімунних процесів

D. Справляє ліпотропну дію

E. Нормалізує стан нервової системи шляхом седативного ефекту

II.

1. Біологічна роль жиророзчинних вітамінів (А і К)

2. Основні функції вітамінів в організмі людини.

3. Клінічні показники гіповітамінозу вітамінів РР, В₂, С.

Варіант № 9.

I.

1. Фізіологічні функції вітаміну D (кальциферолу):

A. Бере участь в підтриманні оптимальної імунореактивності організму на клітинному та гуморальному рівні

B. Регуляція секреції інсуліну і зміна толерантності до глюкози при ІНЦД та участь в ренінангіотензиновій регуляції артеріального тиску

C. Чинить антисклеротичну дію

ПАЛФ - забезпечує вивільнення глюкози із глікогену та синтез ніацину із триптофану

D. Регулює функцію печінки

2. Фізіологічні властивості альфа-токоферолу:

A. Бере участь в обміні вітамінів - В₆, РР, В₉, а також заліза

B. Впливає на функцію статевих, ендокринних залоз, сприяє засвоєнню жирів, вітамінів А і D, бере участь в обміні білків та вуглеводів

C. Перетворюється в організмі на метилкобаламін, який відіграє важливу роль в утворенні метіоніну та сукцинілкоензиму А (утворення енергії із ліпідів і білків та синтез гемоглобіну)

D. Поліпшує функціональний стан нервової системи

E. Відіграє важливу роль у механізмі всмоктуванні кобаламінів