51.Які методи зниження ризику кредитного портфеля може застосовувати менеджмент банку?

Управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля здійснюється з метою підтримання загального рівня ризику кредитного портфеля у встановлених допустимих межах і забезпечення запланованого рівня дохідності кредитної діяльності банку.

Основні методи управління кредитним ризиком нарівні кредитного портфеля:

-диверсифікація - полягає в розміщенні кредитних ресурсів серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за певними характеристиками (статус, розмір капіталу та ін.), так і за умовами діяльності (галузь економіки). Виокремлюють три види диверсифікації: галузеву, географічну та портфельну.

Концентрація - передбачає зосередження кредитних ресурсів у певних галузях економіки або кредитування певних категорій клієнтів, які характеризуються однаковими особистісними характеристиками або географічним розміщенням. У цьому випадку банк віддає перевагу кредитуванню галузей економіки або певних груп позичальників, які характеризуються підвищеною дохідністю.

-лімітування - полягає у встановленні максимально допустимих розмірів наданих кредитів або кредитного портфеля в цілому. Встановлення лімітів кредитування дає банкам можливість знизити втрати від надмірної концентрації кредитного портфеля у певних галузях або за певними групами позичальників, а також диверсифікувати кредитні ресурси і забезпечити сталі прибутки.

-створення резервів для відш втрат за кред опер - виконує функцію захисту інтересів вкладників, кредиторів та акціонерів. Одночасно формування резервів за кредитними операціями дає змогу підвищити надійність і стабільність банківської системи в цілому.

-секютиризація - спосіб трансформування боргових зобов'язань банку у ліквідні інструменти ринку капіталів у формі цінних паперів. За допомогою сек'юритизації банки поліпшують ліквідність, підвищують якість кредитного портфеля, знижують кредитний і відсотковий ризики, пов'язані з цими активами.

52. Які види диверсифікації кредитного портфеля застосовуються у банківській практиці?

Метод диверсифікації полягає у розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками (розмір капіталу, форма власності ), так і за умовами діяльності. Є три види диверсифікації:

1)Галузева диверсифікація означає розподіл кредитів між клієнтами які здійснюють діяльність у різних галузях економіки. Для зниження ризику добір галузей здійснюється за результатами стат. дос-жень. Найвищий ефект досягається коли позичальники працюють у галузях з протилежними фазами коливання ділового циклу (тобто якщо одна галузь на стадії екон. спаду, то доходи цієї групи компенсуються групою галузей, які знаходяться на стадії економічного зростання) . Геог.диверс. доступна лише великим банкам з розгалуженою мережею філій і відділень на значній території як метод зниж-ня кред.ризику.

2)Географічна диверсифікація полягає в розподілі кредитних ресурсів між позичальниками, які перебувають у різних регіонах, гео­графічних територіях, країнах із різними економічними умовами. Геог.диверс. доступна зазвичай лише великим банкам з розгалуженою мережею філій і відділень на значній території як метод зниж-ня кред.ризику. Цей метод зменшує вплив кліматичних і погодних умов, політичних і економічних потрясінь, які впливають на кредитоспроможність поз-ників. Невеликі банки застосовують геогр..дивер. у процесі формування портфеля ЦП, що дозволяє знизити загальний ризик банку.

3)Портфельна диверсифікація означає розосередження кредитів між різними категоріями позичальників — великими і середніми компаніями, підприємствами малого бізнесу, фізичними особами, урядовими та громадськими організаціями, домашніми господарст­вами тощо. Кредити , надані у сфері малого бізнесу, часто супроводжуються підвищеним рівнем кредитного ризику, хоч і мають вищий рівень дохідності. Такі позичальники часто обмежені у виборі кредитора, тому банк може диктувати свої умови кред угоди. Для зниження ризику банк надають кредит відомій компанії за ставками , які не приносять прибутків, але такий хід сприяє зростанню популярності та рейтингу банку. Портфельна диверсифікація допомагає збалансувати ризик і дохідність кред.портфеля банку.

Диверсифікацію потрібно використовувати з методом концентрації(зосередження кред.операцій банку в певній галузі чи групі взаємопов’язанихгалузей,на геог.території або кред-вання певних категорій клієнтів). Концентрація також буває: галузева, геогр..,портф-на.

53. Як формується резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків? Створення резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями комерційних банків як метод управління кредитним ри­зиком полягає в акумуляції частини коштів для компенсації неповернених кредитів. Одночасно Резерви за кредитними операціями підвищують надійність і стабільність банківської системи в цілому і служать захистом для вкладників , кредиторів та акціонерів.

Цей підхід базується на принципі обачності, за яким кредитні портфелі банку оцінюються на звітну дату за чистою вартістю, тобто з урахуванням можливих втрат за кред. операціями. Для покриття втрат передбачаються створення спец. резерву переказом частини коштів банку на окремі бух. рахунки, з яких у разі неповернення списується відповідна сума. Якщо такий резерв не сформовано, то втрати за кред. опер-ями відшкодовуються за рах-нок ВК банку(це може призвести до повної втрати капіталу та до банкрутства банку).

Формування резерву починається з оцінки якості кред портфеля банку – класифікації кредитів (за певними критеріями кожний кредит відносять до однієї з п’яти категорій: стандартні, під контролем,субстандартні, сумнівні, безнадійні). Нарахування до резерву здійснюються за встановленими для кожної категорії коефіцієнтами резервування(нормами відрахувань).Базові критерії оцінки кредитів, встановлюються центральним банком. Після того як усі кредити класифіковано, обчислюється резерв на покриття втрат за кред. операціями. Резерв на покриття втрат за кред. опер. форм-ється за рахунок валових витрат і ЧП банку.