42. Які методи застосовуються для управління залученими (депозитними) коштами банку?

Для забезпечення бажаної структури, обсягів та рівня витрат за депозитними зобов’язаннями менеджмент банку використовує різні мето­ди залучення коштів, які загалом зводяться до 2 груп — цінові та нецінові.

Цінові: полягають у використанні % ставки за депозитами як головного важеля в конкурентній боротьбі за вільні грош кошти фіз і юр осіб.

Нецінові: базую­ться на використанні різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які прямо не пов'язані зі зміною рівня депозитних ставок: реклама; поліпшений рівень обслуговування; розширення спектра пропонованих банком рахунків та послуг; ком­плексне обслуговування; додаткові види безкоштовних послуг; роз­ташування філій у місцях, максимально наближених до клієнтів; пристосування графіка роботи до потреб клієнтів тощо.

В умовах загострення конкурентної боротьби в банк сфері менеджмент велику увагу приділяє неціновим методам управління, оскільки підвищення депозитних ставок має обмеження, і не завжди цей метод управління можна застосовувати.

Нецінові методи управління базуються на маркетингових дослідженнях того сектору ринку, який обслуговується банком, вив­ченні потреб клієнтури, розробленні нових фін інструмен­тів та операцій, що пропонуються клієнтам. Застосування нецінових методів потребує витрат. Тому, обираючи метод управління залученими коштами, менеджмент має порівняти витрати, пов’язані з підвищенням депозитної ставки, та витрати, котрі супроводжуватимуть впровадження нецінових прийомів. На практиці ці методи можуть застосовуватись паралельно.

43. Які чинники має враховувати менеджмент банку при виборі джерел запозичення коштів?

На вибір недепозитних джерел коштів банку впливають такі чинники:

-відносна вартість конкретного джерела: кредит від ЦБ є найдешевшим

-граничні строки погашення: МБК – до 6 міс, кредит від ЦБ – до 3 р.

-рівень надійності джерела: найбільш надійне - ЦБ

-правила й обмеження щодо використання: ЦБ обмежує використання його кредитів через установлення певних вимог і правил

-доступність: доступ на міжнародні фінансові ринки мають великі міжнародні банки; ЦБ надає позики не всім банкам, а тим, які зазнають тимчасових труднощів у формуванні ресурсів, або для підтримання їхньої ліквідності

-кредитні можливості банку-позичальника - величина капіталу, рейтинг, можливості реалізації комерційних паперів.

44. У чому полягають особливості управління запозиченими коштами банку?

Процес управління запозиченими коштами має певні особливості, виходячи з яких менеджери банку формують стратегію управління ресурсами.

1. Гнучкість управління: у кожний момент часу можна чітко визначити, скільки і на який період необхідно банку запозичити коштів. Потреба в недепозитних ресурсах розраховується як різниця між вихідними та вхідними грошовими потоками банку, з урахуванням як реальних, так і очікуваних значень.

2. Висока чутливість до змін ринкової відсоткової ставки: позики здебільшого надаються під плаваючу ставку або на короткі періоди часу.

3. Короткостроковий характер операцій запозичення: найпопулярнішими є одноденні позики та зі строками погашення до двох тижнів.

4. Неможливість застосування цінових методів управління, оскільки ставку за позикою встановлює кредитор.