ЗМІСТ
Вступ 2
Розділ І. Методологічні аспекти формування та регулювання доходів населення 4
1.1. Сутність і класифікація доходів населення 4
1.2. Структура доходів населення і джерела їх формування 7
1.3. Принципи державного регулювання доходів населення 12
Розділ ІІ. Державне регулювання доходів населення в Україні 16
2.1. Сутність державного регулювання доходів 16
2.2. Формування сучасної вітчизняної системи державного регулювання доходів населення 17
2.3. Фактори та проблеми державного регулювання оплати праці в Україні 18
Розділ ІІІ. Державне регулювання оподаткування доходів населення - найважливіший напрям соціально-економічної політики в Україні 24
Висновки 32
Список використаних джерел 35
Додатки 36
Вступ
Актуальність теми. Успішність розбудови соціально-орієнтованої ринкової системи безпосередньо залежить від забезпечення узгодженості рівня економічного зростання з рівнем та диференціацією доходів населення. Здійснені за період незалежності України економічні реформи не дозволили повною мірою вирішити це завдання і викликали загострення соціальних проблем. На сьогоднішній день питома вага заробітної плати у ВВП становить менше 45%, а у структурі собівартості продукції близько – 10%, що значно відстає від стандартів розвинених країн світу, де такі показники сягають 60%. Це призводить до вкрай низької вартості робочої сили та зниження ефективності праці. Водночас в сучасному українському суспільстві глибоко укорінились різка майнова диференціація та загрозливі масштаби бідності: доходи 10% найбільш забезпеченого населення перевищують доходи 10% найменш забезпечених більш ніж в 10 разів, при цьому більше половини громадян отримує дохід на одного члена сім’ї менший від прожиткового рівня. Наявні диспропорції обумовлюють необхідність кардинального перегляду концептуальних засад політики доходів та їх узгодження з макроекономічною політикою держави.
Достатній рівень винагороди за працю виступає головним мотивом людини до високопродуктивної діяльності, водночас його скорочення підриває економічну базу реформ, стимулює розвиток соціального утримання та поширення тіньових видів діяльності. Низький рівень первинних доходів поряд із кризовою демографічною ситуацією обумовлює неспроможність держави забезпечувати ефективний соціальний захист громадян і, як наслідок, – масове падіння рівня життя. Хитка інфляційна ситуація, обмеженість платоспроможного попиту та брак внутрішніх інвестиційних ресурсів стримує розвиток вітчизняного виробництва, підвищення зайнятості, поглиблює соціальні диспропорції та загрожує національній безпеці.
Дослідження методологічних засад процесів формування та розподілу доходів, а також регулюючого впливу на них держави завжди перебувають в центрі уваги науковців. Серед зарубіжних економістів необхідно відмітити праці Т.Веблена, Дж.Кейнса, К.Маркса, А.Маршалла, К.Менгера, А.Мюллер-Армака, В.Парето, У.Петті, Д.Рікардо, Д.Робінсона, А.Сміта, Е.Хансена, Дж.Хікса та ін.
Сучасні тенденції формування доходів населення та вплив на них макроекономічної політики відображені в дослідженнях вітчизняних вчених, серед яких вирізняються А.Базилюк, Н.Баранова, В.Бесєдін, Д.Богиня, І.Бондар, А.Гальчинський, В.Геєць, І.Гнибіденко, Ю.Зайцев, Б.Кваснюк, А.Колот, Е.Лібанова, В.Мандибура, Б.Надточій, В.Новіков, О.Новікова, Н.Павловська, Б.Панасюк, А.Савченко, С.Тютюнникова та ін.
Удосконалення потребують методики оцінки впливу державної економічної політики на реальні доходи населення та умови їх формування. Більш глибокої розробки вимагає проблема створення ефективного механізму державного регулювання доходів громадян, який забезпечував би зростання їх реальної величини на довготривалу перспективу на основі розбудови сучасної системи регулюючих засобів та забезпечення їх системності. Пріоритетну значимість для економіки України має розробка заходів щодо стимулювання державою випереджаючого зростання первинних доходів, які безпосередньо залежать від ефективності трудової діяльності громадян, в порівнянні із вторинними, які є лише засобом підтримки можливостей задоволення мінімальних споживчих потреб населення.
Метою курсової роботи є комплексна оцінка сучасного механізму державного регулювання доходів населення та розробка системи заходів щодо підвищення його ефективності в Україні.
Об’єктом дослідження є процеси формування, розподілу та перерозподілу доходів населення.
Предметом дослідження виступає механізм державного регулювання доходів населення.
Структура роботи. Курсова робота складається з трьох розділів, в кожному з яких…
Розділ і. Методологічні аспекти формування та регулювання доходів населення
Сутність і класифікація доходів населення
Економічний розвиток — основа життя населення країни. Рівень життя є одним з основних критеріїв, що характеризує забезпеченість населення матеріальними і духовними благами, показує ступінь задоволення всебічних потреб людей (фізіологічних, духовних і соціальних).
Доходи населення, їх рівень, структура, джерела отримання і ступінь диференціації є найважливішими показниками економічного і соціального розвитку суспільства. Оскільки доходи служать основним джерелом задоволення особистих потреб людей, саме вони є центральною ланкою, ядром більш ширшого поняття – рівень життя населення.
Доходи населення – це сукупність грошових і натуральних коштів, що формуються за рахунок праці працівника і інших джерел та призначені для підтримки фізичного, морального, економічного і інтелектуального стану людини на певному рівні задоволення його потреб.
У Системі національних рахунків (СНР) поняття доходу ґрунтується на концепції, запропонованій англійським економістом Дж. Хіксом. За цією концепцією, дохід визначається як максимальна сума, яка може бути витрачена на споживання протягом деякого періоду за умови, що власний капітал домашнього господарства за цей період не зміниться. Іншими словами, показники доходів показують, скільки домогосподарства можуть витратити на споживання, не стаючи при цьому біднішими [8, с. 103-106].
Сукупний дохід є основним показником матеріального забезпечення населення і включає всі види грошових доходів, а також вартість натуральних надходжень, отриманих від особистого підсобного господарства і використаних на особисте (домашнє) споживання. Окрім того, у сукупний дохід входить вартість безоплатних послуг, що отримуються за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів і фондів підприємств, — послуги охорони здоров’я, освіти, дотації на житло, транспорт, харчування тощо.
Сукупні доходи населення:
Оплата праці
Соціальні трансфери в грошовій формі
Доходи від власності
Доходи від підприємницької діяльності
Доходи від домашнього господарства
Вартість безоплатних послуг
Інші надходження:
Аліменти
Благодійна допомога
У 2011 році в Україні згідно даних Держкомстату структура доходів населення мала вигляд, зображений на рис.1.1.
Рис.1.1. Структура доходів населення України за 2011 рік, млн. грн.
Джерело: Держстат України
З діаграми видно, що в структурі доходів населення найбільшу частку займає заробітна плата. Оплата праці — це винагорода за виконану працю, а також оплата відпусток, святкових днів та іншого не відпрацьованого часу відповідно до трудового законодавства та колективних договорів, стимулюючі доплати і надбавки, премії та одноразові заохочувальні виплати, компенсаційні виплати, пов’язані з режимом роботи й умовами праці тощо.
Соціальні трансферти, або трансфертні платежі — це цілеспрямована операція перерозподільчого характеру, що полягає в переданні ресурсів у грошовій і натуральній формах державними і некомерційними організаціями (професіональними, релігійними, благодійними тощо) населенню. Соціальні трансферти можуть бути надані в натуральній і в грошовій формах. До натуральних трансфертів належать товари та послуги, які надаються конкретним особам чи домогосподарствам за рахунок коштів Державного, регіонального і місцевих бюджетів або недержавних (суспільних) соціальних фондів на безоплатній основі. До соціальних трансфертів у грошовій формі належать:
пенсії;
соціальні допомоги;
стипендії;
страхові компенсації;
відшкодування витрат інвалідам;
відшкодування збитків репресованим громадянам.
Доходи від власності включають:
доходи населення від продажу нерухомості на ринку житла;
компенсацію за вкладами громадян у банках і кредитних закладах;
відсотки за вкладами вкладникам кредитних організацій та НБУ;
виплати доходу за державними та іншими цінними паперами Національним банком і кредитними організаціями.
Дедалі більшого значення набуває дохід від підприємницької діяльності, що являє собою винагороду підприємцю за виконання ним своїх функцій. Цей дохід формується за рахунок частини прибутку, що залишається у розпорядженні підприємця і цілковито залежить від ефективності господарювання [8, с. 103-106].
Домашнє господарство, від якого також надходять доходи — один із суб’єктів економічної діяльності, який забезпечує економіку ресурсами, насамперед трудовими та грошовими, а також використовує отримані кошти для забезпечення життєдіяльності людей. Воно становить групу людей, які живуть і забезпечують свої потреби разом. Отже, найчастіше домашні господарства за кількістю членів збігаються із сім’єю, а в деяких випадках можуть складатися з кількох сімей і використовувати найману працю.
Бюджет сім’ї складається з двох частин — дохідної і витратної. У структурі джерел сукупного доходу сімей за останні роки відбулися певні зміни. Частка доходів у вигляді оплати праці, що становить основну частину сукупного доходу сімей, має тенденцію до зниження, збільшується питома вага доходів від особистого підсобного господарства, питома вага інших джерел також має тенденцію до зростання.
Використання сукупного доходу, який ураховується в сімейному бюджеті, здійснюється за такими напрямами:
споживчі витрати;
податки, збори, платежі;
інші витрати;
накопичення.
У процесі реалізації доходів частина їх використовується на споживання матеріальних благ, частина — на споживання послуг, до яких входять освітні та культурні послуги, охорона здоров’я і все те, що формує та дає розвиток трудовому потенціалу. На структуру споживання впливають не лише величина грошових доходів, а й зміни структури населення, підвищення його освітнього та культурного рівня, тобто підвищення якості трудового потенціалу.
На формування доходів населення впливають такі чинники:
• нівелюючі — складання заробітків членів сім'ї, пенсії пенсіонерів, які живуть разом з дітьми, матеріальної допомоги, яку отримують непрацюючі члени сім'ї;
• диференціюючі — наявність непрацездатних членів сім'ї, співвідношення працюючих і непрацюючих членів сім'ї.
Крім того, залежно від джерел формування доходи можуть бути трудовими і нетрудовими, при цьому нетрудові можуть бути законними — виграші, аліменти, спадщина, пенсії.