15. Зони радіаційного забруднення та їх основні характеристики

Зона А — помірного забруднення, доза радіації на зовнішній межі за час повного розпаду радіоактивних речовин 40 Р, на внутрішній межі 400 Р. Еталонний рівень радіації через годину після вибуху на зовнішній межі зони — 8 Р/год. Площа цієї зони 78—80 % всієї території сліду.

Зона Б — сильного забруднення, доза радіації на зовнішній межі за час повного розпаду радіоактивних речовин 400 Р, а на внутрішній — 1200 Р. Еталонний рівень радіації через 1 год. вибуху на зовнішній межі зони 80 Р/год. Площа — 10—12 % площі радіоактивного сліду.

Зона В — небезпечного забруднення, доза радіації на зовнішній межі за час повного розпаду радіоактивних речовин 4000 Р. Еталонний рівень радіації через 1 год після вибуху на зовнішній межі зони — 240 Р/год. Ця зона охоплює приблизно 8—10 % площі сліду хмари вибуху.

Зона Г — надзвичайно небезпечного забруднення, доза радіації на її зовнішній межі за період повного розпаду радіоактивних речовин 4000 Р, а всередині зони 7000 Р. Еталонний рівень радіації через 1 год після вибуху на зовнішній межі зони 800 Р/год.

16. Дати визначення: еквівалента кількість сдор, гранична токсодоза, первинна і вторинна хмари сдор, інверсія, конвекція і ізотермія.

Еквівалентна кількість СДОР — така кількість хлору, масштаби зараження якою (при інверсії) еквівалентні масштабам зараження кількістю СДОР, що перейшло в первинну (вторинну) хмару.

Первинна хмара — хмара СДОР, яка утворюється в результаті миттєвого (1—3 хв.) переходу в атмосферу частини вмісту ємкості зі СДОР при її руйнуванні.

Вторинна хмара — хмара СДОР, яка утворюється в результаті випаровування розлитої речовини з поверхні.

Гранична токсодоза — інгаляційна токсодоза, яка викликає початкові симптоми ураження.

Інверсія (нижні шари повітря холодніші за верхні) виникає при ясній погоді, малих швидкостях вітру (до 4 м/с). Інверсія перешкоджає розсіюванню повітря на висоті і створює сприятливі умови для зберігання високих концентрацій СДОР.

Конвекція (нижній шар повітря нагрітий сильніше за верхній і відбувається переміщення його по вертикалі) виникає при ясній погоді, малих (до 4 м/с) швидкостях вітру. Конвекція розсіює хмару, заражену СДОР, знижує її вражаючу дію.

Ізотермія (температура повітря в межах 20—30 м від земної поверхні майже однакова) звичайно спостерігається в хмарну погоду і при сніговому покриві. Ізотермія сприяє тривалому застою парів СДОР на місцевості.

17. Показники оцінки інженерної обстановки

До основних показників інженерної обстановки відносять:

- Кількість будівель, які отримали повні, сильні, середні і слабкі руйнування (визначають шляхом зіставлення тисків, характеризує міцність будівель, і тисків, що характеризують вплив вибуху);

- Обсяг завалу (приймають рівним половини від об'єму завалу повністю зруйнованої будівлі);

- Кількість ділянок, що вимагають зміцнення (обвалення) пошкоджених або зруйнованих конструкцій (приймають з рахунку однієї ділянки на будівлю, яка одержала сильне руйнування.);

- Кількість аварій на комунально-енергетичних мережах (КЕС) (приймають рівним числу зруйнованих вводів комунікацій в будівлю (електро-, газо-, тепло- та водопостачання).);

- Протяжність завалених проїздів оцінюється з урахуванням ширини вулиць і дальності розлітання уламків. (При відсутності даних ширина вулиць приймається рівною: 30 м - для магістральних вулиць; 18м-районних вулиць; 10 - 12 м - проїздів і провулків).

Крім основних показників, при оцінці інженерної обстановки можуть визначатися допоміжні показники, до яких відносяться:

- Дальність розльоту уламків від контуру будівлі (визначається для оцінки завалюємості під'їздів. Дальність розльоту уламків приймають рівним половині висоти будівлі.);

- Висота завалу (обчислюється для вибору способу проведення рятувальних робіт.);

- Максимальна вага уламків;

- Максимальний розмір уламків.