- •1. Міжнародні гуманітарні угоди з цз
- •2. Завдання цз згідно законодавства України (Закон про правові засади цз)
- •3. Основні заходи цз згідно законодавства
- •4. Критерії класифікації нс
- •5. Складові системи моніторингу нс в Україні
- •6. Структура Плану Ліквідації Аварійних Ситуацій на об’єкті господарювання
- •7. Дати визначення потенційно небезпечного об’єкту;
- •8. Терміни проведення паспортизації потенційно небезпечного об’єкту
- •9. Структура єдиної системи цз та режими функціонування
- •10. Організація і планування евакозаходів на Об’єкті Господарювання
- •11. Засоби оповіщення у цз
- •12. Класифікація захисних споруд цз
- •13. Склад збірного евакопункту
- •14. Основні форми навчань в системі цз
- •15. Зони радіаційного забруднення та їх основні характеристики
- •16. Дати визначення: еквівалента кількість сдор, гранична токсодоза, первинна і вторинна хмари сдор, інверсія, конвекція і ізотермія.
- •17. Показники оцінки інженерної обстановки
- •18. Стійкість і сталість ог у надзвичайній ситуації
- •19. Заходи безпеки при проведенні аварійно-рятувальних і невідкладних робіт (арінр)
- •20. Яка посадова особа є начальником цз: в Україні і на об’єкті господарювання.
3. Основні заходи цз згідно законодавства
ЗУ «Про правові засади цив захисту» N 4711-VI від 17.05.2012,
Стаття 6. Основні заходи у сфері цивільного захисту
З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди об'єктам, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю в разі виникнення надзвичайних ситуацій центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, добровільні рятувальні формування дійснюють оповіщення та інформування, спостереження і лабораторний контроль, укриття у захисних спорудах, евакуацію, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист.
4. Критерії класифікації нс
За характером походження подій, які зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняють такі їх види:
– надзвичайні ситуації техногенного характеру;
– надзвичайні ситуації природного характеру;
– надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру;
– надзвичайні ситуації воєнного характеру.
В залежності від територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють чотири рівні надзвичайних ситуацій:
– надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня;
– надзвичайна ситуація регіонального рівня;
– надзвичайна ситуація місцевого рівня;
– надзвичайна ситуація об’єктового рівня.
Подальша класифікація природних та техногенних надзвичайних ситуацій може бути здійснена за такими ознаками: загальна причина виникнення, вид прояву, сфера, наслідки, терміни та масштаб прояву.
5. Складові системи моніторингу нс в Україні
Комплекс систем виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій, а також виявлення таких ситуацій та оповіщення працюючого персоналу й населення, яке проживає або знаходиться в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно небезпечних об'єктів, складається з таких складових частин: - система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій; - система виявлення надзвичайних ситуацій; - система оповіщення керівного складу та працюючого персоналу потенційно небезпечних об'єктів про загрозу чи виникнення надзвичайних ситуацій; - система оповіщення відповідальних посадових осіб територіальних органів Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС) та цивільного захисту населення і цивільної оборони, органів виконавчої влади; - пульти централізованого моніторингу; - пульти централізованого спостереження; - система оповіщення населення, що проживає або знаходиться в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно небезпечних об'єктів.
6. Структура Плану Ліквідації Аварійних Ситуацій на об’єкті господарювання
Відповідно Закону України Про об'єкти підвищеної небезпеки (ст 11) У порядку реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру суб'єкт господарської діяльності, а також підприємства, установи, організації одночасно з розробкою декларації безпеки розробляють і затверджують план локалізації і ліквідації аварій для кожного об'єкта підвищеної небезпеки, який вони експлуатують або планують експлуатувати. Категорії аварій на об'єктах підвищеної небезпеки залежно від їх наслідків визначає Кабінет Міністрів України. План локалізації і ліквідації аварій погоджує відповідний територіальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади. План локалізації і ліквідації аварій переглядається кожні 5 років. План локалізації і ліквідації аварій може переглядатися або уточнюватися до закінчення 5 років з дати його розроблення у разі: - змін в умовах діяльності суб'єкта господарської діяльності незалежно від їх причин, що призводять до необхідності зміни відомостей, що містяться в плані локалізації і ліквідації аварій;
- внесення змін до чинних або прийняття нових нормативно-правових актів, що впливають на зміст плану локалізації і ліквідації аварій; - висунення обгрунтованих вимог щодо плану локалізації і ліквідації аварій органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі створення загрози виникнення аварії з транскордонним впливом план локалізації та ліквідації аварій повинен передбачати негайне інформування відповідних органів держав, території яких можуть зазнати впливу наслідків такої аварії.
