25.Античні міста-держави північного Причорномор’я (Ольвія, Херсонес, Боспор). Територія, основні заняття, побут.

У процесі античної колонізації у Північному Причорно­мор'ї утворилися чотири основних осередки.

Перший - це побережжя Дніпро-Бузького та Березансько-го лиманів. В першій половині VI ст. до нашої ери на правому березі Бузького лиману, неподалік від місця впадіння його в Дніпровський лиман, вихідці з Мілета заклали Ольвію - зго­дом одне з трьох найбільших давньогрецьких міст Північного Причорномор'я, її зручне географічне розташування сприяло налагодженню тісних торговельних зв'язків із землеробами Лісостепу та кочівниками Степу.

Другий центр античної цивілізації Півдня України склав­ся в районі Дністровського лиману, де розташувалися міста Ніконій і Тіра.

Третій центр сформувався в Південно-Західному Криму. Головне місто тут - Херсонес Таврійський.

Четвертий центр античної культури в Північному Причор­номор'ї виник на Керченському й Таманському півостровах. Тут були побудовані міста Пантікапей, Феодосія, Фанагорія.

Територія, основні заняття, побут:

• Важливе місце в економічному житті Ольвії, Херсонесу та інших міст займали землеробство і скотарство. Оль­вія мала свою сільськогосподарську територію - хору, на якій її мешканці могли вирощувати хліб і городину, пасти худобу. Західне узбережжя Криму, що херсонесці називали "рівниною", було жит­ницею Херсонесу, яка поставляла місту зерно.

• Значну роль відігравало ремісниче виробництво. Так, вели­ких успіхів досягли ольвійські майстри у виготовленні мета­левих виробів, відлитих із бронзи або міді, дзеркал, прикрас, статуеток, які часто виконувались у "скіфському звіриному стилі". В Ольвії розвивалося керамічне виробництво, ювелірне, деревообробне, ткацьке та інші ремесла. Металургійні, ювелірні, текстильні підприємства працювали у Херсонесі.

• Причорноморські міські центри вели інтенсивну заморсь­ку торгівлю. Основною статтею у торговому балансі (за винят­ком Херсонесу) був вивіз хліба. Крім того, купці продавали у Грецію, а потім в Рим худобу, шкіри. Експортувалися Сіль, риба, рибні продукти. Поширеним товаром були раби.

26.Внутрішня та зовнішня політика Директорії унр.

Внутрішня політика:

- Була прийнята постанова про негайне звільнення всіх призначених при гетьмані чиновників.

- Владу на місцях передбачалося передати Трудовим радам селян, робітників та трудової інтелігенції.

- 26 грудня 1918 року Директорія видала Декларацію, з прийняттям якої почалася аграрна реформа та в якій Директорія УНР заявила про намір експропріювати державні, церковні та великі приватні землеволодіння для перерозподілу їх серед селян.

- Було задекларовано про вилучення землі у поміщиків без викупу, але щоб їх заспокоїти, було обіцяно:

• компенсацію затрат на різноманітні (агротехнічні, меліоративні тощо) вдосконалення, раніше проведені у маєтках;

• оголошено про недоторканність земель промислових підприємств і цукрових заводів;

• за землевласниками залишались будинки, де вони до цього жили, породиста худоба, виноградники; конфіскації не підлягали землі іноземних підданих.

Зовнішня політика:

- Україну визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Ватикан, Італія і ряд інших держав. Але їй не вдалося налагодити нормальних стосунків з країнами, від яких залежала доля УНР: радянською Росією, державами Антанти та Польщею.

- 31 грудня 1918 року Директорія запропонувала Раді Народних Комісарів РСФРР переговори про мир. Під час переговорів радянська сторона відкинула звинувачення у веденні неоголошеної війни, лицемірно заявивши, що ніяких регулярних російських військ в Україні немає. Зі свого боку, Директорія не погодилася на об'єднання Директорії з українським радянським урядом і відмовилася прийняти інші вимоги, що означали самоліквідацію УНР.