21. Становлення незалежності України 1990 - 1991 рр.

• Верховна Рада Української РСР 16 липня 1990 p. прийняла знаменний, історичного значення документ - Декларацію про державний суверенітет України. Із 385 депутатів, присутніх у цей день на засіданні парламенту, за Декларацію проголосували 355, проти - чотири, не взяли участі у голосуванні - 26 (однак 18 з них звернулися до секретаріату з проханням приєднати їхні голоси до голосів "за").

• 20 вересня 1991 р. було ліквідовано КДБ, а на його основі постала Служба безпеки України, яку очолив генерал Є.Марчук. Вона могла користуватися лише конституційними методами діяльності, була підпорядкована Президенту і підконтрольна Верховній Раді.

• Позачергова сесія Верховної Ради України 24 серпня 1991 p. розглянула надзвичайно важливе для долі народу питання: про політичну ситуацію в республіці й заходи, які необхідно вжити для недопущення можливості повторення подібних дій у майбутньому. Сесія прийняла історичний документ - Акт проголошення незалежності України, в якому підкреслювалося:

• Прагнучи утвердження на території України загальнолюдських соціальних цінностей і благ, зокрема, принципів свободи людини, гуманізму, соціальної справедливості, рівноправності усіх націй та етнічних груп, беручи до уваги, що на території держави проживають громадяни понад 100 національностей, які разом з українцями становлять 52-мільйонний народ України, Верховна Рада 1 листопада 1991 p. прийняла "Декларацію прав національностей України".

• Прагнучи забезпечити економічний суверенітет, входження у світове господарське співтовариство, добробут і умови для вільної, творчої праці громадян, Україна розпочала перехід до ринкової економіки, визначила рівноправність усіх форм власності.

22. Передумови створення Київської Русі. Зовнішня та внутрішня політика перших київських князів (Олег, Ігор, Ольга, Святослав).

Предпосылками этого объединения были:

1) этническая общность древнерусской народности, говорящей на одном языке;

2)стремление объединить силы в борьбе с кочевниками и Византией;

3) экономические интересы древнерусских князей по речному пути «из варяг в греки».

Олег (882-912 гг.)

Внутренняя политика:

- Присоединил к Руси северян, древлян, уличей, тиверцев, племена кривичей, радимичей и новгородских славян.

Внешняя политика:

- ходил походами на Византию, заключил с ней выгодные договора (907 г., 911 г.):

1) по условиям первого договора русские купцы вели торговлю без уплаты пошлины и бесплатно могли находились в Константинополе в течение шести месяцев.

2) Второй договор предусматривал и регулировал отношения между обоими государствами в разных случаях и сферах.

Игорь (912-945 гг.)

Внутренняя политика:

- в 914 году Игорь предпринял поход на древлян, пытавшихся отделиться от Киева.

Внешняя политика:

- в 941 году организовал поход на Византию, чтобы обеспечить интересы торговли.

- в 944 г. состоялся второй поход на Византию, который вводил ограничения купцам из Киевского государства, но обеспечивал их основные интересы.

- военные походы требовали значительных затрат и ресурсов, подталкивало князя увеличивать дань с покоренных земель.