2.4. Особливості організації оптового ринку

Організація роботи оптового ринку повинна містити дві стадії проектування:

• розроблення концептуального проекту, його затвердження майбутніми членами групи, заснування центральної компанії;

• розроблення центральною компанією повномасштабного ор­ганізаційного проекту як комплексного документа, який містить необхідні програмні та економічні обґрунтування майбутньої спільної діяльності; на цій стадії центральна компанія повинна провести детальне дослідження стану переробних потужностей, а також засобів оптової торгівлі.

На основі товарних баз, які в умовах централізованого адміні­стративного управління виконували роль розподільчих центрів, можна створити центри реалізації продукції та лінії оптових регі­ональних, районних та міжрайонних ринків.

Оптові ринки товарів народного вжитку в Україні є найменш розвинутими. Покупцями виступають не кінцеві споживачі, а то­рговельні та переробні підприємства, закупівельні організації, склади. Вони купують на ринку конкретні товари партіями на ре­гулярній основі. Продаж здійснює або сам виробник, або посере­дник, що представляє його інтереси. Подібні ринки є спеціалізо­ваними на одному продукті чи групі продуктів. Певна одно­рідність товару й те, що його закупівля відбувається оптовими партіями, дозволяють ефективно організовувати аукціони. Однак ведеться й термінальна торгівля, оскільки зберігається необхід­ність приватних переговорів продавців і покупців. На цьому рин­ку укладаються угоди на власну продукцію, оскільки основною його функцією є оперативний продаж та закупівля товарів, але може здійснюватись й форвардна торгівля. Діяльність оптового ринку охоплює великі регіони і суттєво впливає на міжрегіональ­ні зв'язки.

Оптові ринки виконують роль регулятора фізичних потоків товарів, реагують на зміни в ситуації того або іншого регіону. На них шляхом цінових реакцій досягається рівновага між інтереса­ми виробництва і споживання. На основі цін оптового ринку ух­валюється рішення щодо переміщення товару з одного регіону в інший, збільшення чи зменшення його виробництва, формується конкурентне середовище.

Ііі. Сутність роздрібної торгівлі

3.1 Поняття та економічна сутність роздрібної торгівлі у системі маркетингу

Кінцевою ланкою, що замикає ланцюг господарських зв'язків у процесі руху товарів від виробника до споживача, є роздрібна торгівля — діяльність суб'єктів товарного ринку з продажу товарів і послуг безпосередньо споживачу з метою отримання прибутку. При роздрібній торгівлі матеріальні ресур­си переходять із сфери обігу до сфери колективного, особистого, індивідуального споживання, тобто стають власністю покупця. Відбувається це за допомогою купівлі-продажу, тому що спожи­вачі здобувають потрібні їм товари в обмін на грошові кошти.

Примітка. У структурі роздрібного товарообігу в даний час співвідношення продовольчих і непродовольчих товарів віт­чизняного й імпортного виробництва майже однакове. Дже­релами надходження товарної продукції до роздрібної торго­вельної мережі є підприємства сільського господарства та АПК (30 % загального обсягу), підприємства оптової торгівлі (34 %), фізичні особи (19 %), інші джерела (17 %).

Для роздрібної торгівлі характерні такі ознаки:

• вона є самостійною, ініціативною, здійснюваною на власний ризик діяльністю юридичних осіб та громадян з метою отриман­ня прибутку;

• головним змістом торговельної діяльності є продаж товарів, при цьому можуть виконуватися супутні роботи й надаватися різноманітні послуги. До супутніх робіт належать фасування, пакування, підгонка тощо. Послуги роздрібної торгівлі доволі чисельні, наприклад догляд за дітьми, подарункове оформлення покупок, доставка покупок тощо;

• товари реалізуються безпосередньо громадянам або іншим кі­нцевим споживачам для особистого некомерційного використання;

• товари реалізуються за готівку або іншими, прирівняними до неї платіжними засобами (кредитні картки банків, перераху­вання з рахунків вкладників банків тощо);

• у роздрібній торгівлі можуть продавати лише товари певно­го асортименту (продовольчі та непродовольчі товари, горілчані та тютюнові вироби, лікарські засоби та вироби медичного при­значення, деякі хімічні речовини, транспортні засоби та номерні агрегати, ювелірні вироби, окремі види зброї, боєприпасів і спе­ціальних засобів, деякі інші товари). Цей асортимент вужчий, ніж в оптовій торгівлі, але набагато ширший, ніж у сфері громадсько­го харчування;

• для роздрібної торгівлі важливим є наявність торгового міс­ця. Під торговим місцем розуміють відокремлене, спеціально об­ладнане місце для здійснення роздрібного продажу товарів з обов'язковим дотриманням чинних правил торговельного обслу­говування населення та порядку розрахунків із покупцями;

• роздрібна торгівля ґрунтовно регламентована законодавчи­ми та нормативно-правовими актами;

• договори купівлі-продажу в роздрібній торгівлі мають пуб­лічний характер. Публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець перебрала на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору однакові для всіх спожи­вачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Під­приємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладання публічного договору, якщо інше не передбачено законом. Він також не має права відмовитися від укладання публічного договору за наявності в нього можливості надання споживачеві відповідних товарів (послуг). Пропозиція укласти договір (оферта) надходить від продавця, який демон­струє товар або оголошує про його продаж і вказує продажну ці­ну. Ця пропозиція (так звана публічна оферта) адресується всім і кожному, а угода досягається лише у разі, коли покупець став на цю пропозицію, або коли сторони в належній формі досягли зго­ди стосовно всіх істотних умов договору;

Цивільним кодексом України та спеціальними законодавчими і нормативно-правовими актами про захист прав споживачів визна­чені додаткові правові можливості фізичних осіб — покупців, не передбачені в загальних правилах купівлі-продажу: отримання га­рантій належної якості та безпеки товарів; необхідної, доступної та достовірної інформації про якість, кількість і асортимент товарів; відшкодування збитків, завданих неякісними товарами тощо.

Суб'єкти господарювання (підприємці) можуть здійснювати торговельну діяльність лише після державної реєстрації їх як суб'єктів підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності в них спеціального до­зволу (ліцензії) на торгівлю окремими видами товарів.

У роздрібній торгівлі знайшли своє відображення процеси, що відбуваються в країні. Результатом ринкових перетворень в пер­шу чергу стала повна демонополізація роздрібної торгівлі, яка сприяла формуванню класу власників, розвитку конкурентного середовища. Різноманіття завдань торгівельних підприємств на споживчому ринку об'єктивно вимагає формування відповідної інфраструктури торгівлі, здатної розв'язувати ці завдання.

Примітка. У результаті масової приватизації об'єктів роздрі­бної торгівлі значна частина державної власності перетвори­лася на приватну або колективну. Приватизація здійснюва­лася на основі оренди з викупом (44 %), за конкурсом (39 %), на аукціоні (11 %). Близько 70% загального обсягу роздріб­ного товарообігу в даний час припадає на підприємства не­державного сектору.

Роздрібна торгівля здійснює продаж товарів:

• населенню для особистого та індивідуального споживання;

• підприємствам, організаціям, установам для колективного користування.

У загальному вигляді роздрібна торгівля здійснює ряд функцій:

• дослідження кон'юнктури товарного ринку;

• визначення попиту та пропозиції на конкретні види товар­ної продукції;

• пошук товарів, необхідних для роздрібної торгівлі;

• пошук постачальників і раціональних шляхів руху товарів;

• оплата товарів, прийнятих від постачальників;

• відбір, приймання, сортування, збереження, пакування, ма­ркування товару;

• формування раціонального товарного асортименту;

• надання відповідних послуг постачальникам, посередни­кам, споживачам;

• надання покупцям інформації про реалізовані товари.