2. Охарактеризувати поперечний та повздовжній аналіз як традиційні методи вивчення демографічних процесів, вказати мету їх застосування.

Поперечний аналіз - спосіб вивчення демограф. процесів для нетривалого календарного періоду(1-2 роки). Поперечний аналіз відомий також під назвою методу умовної або гіпотетичної генерації (умовна генерація – це абстрактне поняття, яке використовуються в аналітичних цілях при оцінці демограф. ситуації).

Поперечний аналіз – найпоширеніший методичний прийом демографічного описання та аналізу. Багато які показники, з якими має справу демографія, розраховують для умовної генерації. Такі характеристики як вікові коефіцієнти народжуваності, смертності, шлюбності, показники демограф. таблиць , а також сумарний коефіцієнт народжуваності, середня тривалість майбутнього життя обчислюють для гіпотетичної генерації, а не для реальної . Вони дають уявлення про сучасний стан демографічних процесів і збігаються з показниками реальних генерацій лише у стабільному населенні.

Повздовжній аналіз, відомий також як когортний метод або метод реальної генерації, - це спосіб вивчення демографічних процесів , за якого їх описують та аналізують у когортах , тобто сукупностях людей, котрі одночасно ввійшли в якийсь демографічний стан. В реальній когорті всі демографічні події, настання яких об’єдную людей у когорти, відбувається у певному інтервалі календарного часу.

У повздовжньому аналізі головним показником є частота демограф. подій у осіб, які належать до певної когорти. У поперечному головний показник – частота подій за тривалістю демограф. стану впродовж конкретного календарного року.

Білет № 4

1.Головні процеси, що впливають на демографічний розвиток сім'ї.

2. Охарактеризувати шлюбність як демографічний процес та показники шлюбності.

1. Головні процеси, що впливають на демографічний розвиток сім'ї

Дослідження різних років свідчать про те, що загальна тенденція у зміні величини й складу сімей справила вирішальний вплив на радикальне зрушення у характері відтворення населення під час демографічної революції. Кожному етапові демографічного переходу відповідали певні структура й тип сім'ї.

У першій його фазі за збереження високої народжуваності, а також смертності, що швидко знижувалася, спостерігалися помірне зростання частки великих і скорочення частки невеликих сімей, відносна стабільність частки простих сімей, збільшення частки самотніх за незначного зростання середньої величини сім'ї. У другій фазі демографічного переходу разом із зниженням народжуваності скорочується частка великих сімей і зростає частка малих, зростає частка простих і скорочується частка складних сімей, зменшується середня величина сім'ї. Тенденція до скорочення величини сім'ї виявляє себе синхронно із скороченням народжуваності або ж з невеликим відставанням. Істотну роль у зниженні розмірів сім'ї відіграє процес її нуклеаризації, сполучений зі збільшенням у сімейній структурі населення частки простих сімей[3, c. 106].

Нині майже для цілого світу характерне прагнення молодих сімей до відокремлення від батьківських. Цей процес почасти стримують матеріальні труднощі та житлові умови. Але за першої ж нагоди відбувається нуклеаризації(- поділ сім'ї, відділення дорослих дітей) сім'ї або, іншими словами, подрібнення складної сім'ї на дві прості. Процес нуклеаризації повсюдно збільшує кількість сімей, і в низці випадків вона зростає швидше, ніж чисельність населення. Для економічно розвинених країн характерні не тільки відхід із сім'ї всіх дорослих дітей, котрі уклали шлюб, але й виокремлення дорослих неодружених дітей із батьківських сімей. Як правило, відхід дорослих дітей із батьківського дому пов'язаний з міграцією — від'їздом на роботу або навчання в інший населений пункт або навіть в іншу країну. Така міграція дуже часто має необоротний характер. Однією з головних її причин є прагнення дорослих дітей до незалежності від батьків. Відхід дорослих дітей з батьківської сім'ї призводить до утворення значної кількості сімей типу "порожнього гнізда" — старих пар, полишених усіма дітьми. їх тим більше, чим нижче народжуваність і чим менше дітей. За умов малодітності й раннього відокремлення дітей багато які сім'ї стають "порожніми гніздами", коли батькам лише по 40—45 років. Упродовж 25—30 і більше років, аж до смерті одного з членів подружжя, такі сім'ї зберігають статус "порожнього гнізда". Овдовілий член подружжя, найчастіше жінка, поповнює категорію самотніх. Крім того, за масового відходу з батьківських сімей неодружених дітей останні також потрапляють до цієї категорії й залишаються в ній тим довше, чим раніше відокремлюються від батьків і чим пізніше укладають шлюб.

Процес нуклеаризації сім'ї тісно пов'язаний з проблемою міцності шлюбу. Відокремлення молодої сім'ї від батьківської сполучене з багатьма труднощі ми, серед яких, крім житлової, мають місце такі проблеми, як міра підготовленості молодого подружжя до ведення хатнього господарства, рівень матеріальної забезпеченості, необхідні навички виховання дітей, готовність вміння цивілізовано розв'язувати сімейні конфлікти. Часто-густо молоді пари виявляються непідготовленими до самостійного життя. їм доводиться звертатися по допомогу до батьків, у тім числі й по матеріальну, хоча вони й визнають, що це несумісне з їхнім прагненням самостійності.

Незавершеність процесу нуклеаризації сімей виявляє себе ще й у тому, що батьки втрачають право контролю над шлюбним вибором дітей раніше, ніж діти дістають можливість жити окремо, навчаються бути самостійними й відповідальними за свої рішення[5, c. 198].