3.2.Комплексність соціальної політики

Комплексність соціальної політики полягає у взаємопов'язаності різноспрямованої, багатогранної діяльності всіх її суб'єктів, структур і рівнів, націленої на розвиток соціального буття, соціальної сфери, процес його відтворення.

Комплексність соціальної політики спричинена необхідністю тісного взаємозв'язку, узгодженої спільної діяльності багатьох самостійних суб'єктів, які здійснюють її, організованих систем, кожна з яких характеризується властивими лише їй способами цілеспрямованого впливу на соціальний розвиток. Комплексний підхід зумовлений потребою об'єднання зусиль різних суб'єктів соціальної політики з метою підтримки належних пропорцій між різними компонентами, засобами системи, узгодження дій різних органів, організацій, окремих осіб, які освоюють соціальне буття.

Важливе завдання комплексного підходу до реалізації соціальної політики полягає в узгодженні діяльності кожного суб'єкта соціальної політики, визначенні його завдань, концентрації уваги на кардинальних проблемах розвитку соціального буття для його оптимального функціонування.

Комплексність соціальної політики передбачає виявлення особливостей і спрямованості різних форм, методів, засобів впливу, які застосовуються у процесі здійснення соціальної політики, наповнення їх новим, адекватним до сучасних умов суспільного життя змістом, максимальне виявлення внутрішніх резервів кожного з них, посилення тих чи інших сторін, моментів, які б уможливили їх оптимальну реалізацію у процесі соціального розвитку.

Комплексність у соціальній політиці потребує об'єднання зусиль державних, громадських організацій, політичних партій, громадсько-політичних формувань, господарських органів, колективів та інших суб'єктів з метою формування такої системи соціальних цінностей суспільства, особистості, які якнайповніше впливатимуть на становлення й збагачення соціального потенціалу, соціальної активності людей.

Необхідність комплексності в соціальній політиці зумовлюється й тим, що різні організації, установи, які здійснюють таку політику, мають певну структуру, перебувають у різному підпорядкуванні, обстоюють власні інтереси, розв'язують самостійні завдання, використовують різні специфічні для кожної з них методи, форми, засоби впливу на соціальний розвиток.

Комплексність соціальної політики передбачає створення умов для альтернативної, вільної діяльності елементів її системи. Однак що ширша внутрішня самостійність кожного суб'єкта такої системи, їх ланок, то більшою стає потреба узгодження взаємодії з іншими елементами системи.

Важливою умовою забезпечення комплексності в соціальній політиці є узгодження дій усіх суб'єктів цього процесу, яке передбачає створення кожним з них відповідно до своїх можливостей умов для утвердження дедалі більшої різноманітності варіантів реалізації соціального потенціалу кожною людиною, соціальною спільністю, що виключає будь-які форми адміністративного регулювання їхньої діяльності, передбачає створення передумов для переходу від нормативної (часто пов'язаної із соціальним відчуженням людини від суспільства, від сфери соціального буття) регуляції життя особистості до ціннісної на основі самореалізації життєздатного мотиваційного механізму соціального потенціалу.

Комплексність соціальної політики передбачає також виявлення особливостей соціальних властивостей тих чи інших суспільних процесів, соціальних взаємозв'язків, що зумовлюють розвиток і функціонування соціального буття, реалізацію соціальних потреб людини. Комплексність соціальної політики означає її багатогранність, цілісність, що ґрунтується на діалектичній єдності процесів соціальної самоорганізації й цілеспрямованої діяльності з організації соціального життя, освоєнню соціального простору.

Цей принцип соціальної політики означає свідому впорядковуючу діяльність соціальних суб'єктів, спрямовану на гармонійну взаємодію основних соціальних інтересів соціальних спільностей, соціальних класів і груп, окремих людей. Нарешті, комплексність соціальної політики означає, що вона має здійснюватися на основі не епізодичних розрізнених рішень, безсистемних заходів, а збалансованої, зваженої багаторівневої та цілісної системи цілеспрямованої діяльності суспільних суб'єктів, спрямованої на розвиток і збагачення соціального буття, соціальної сфери, задоволення соціальних потреб та інтересів людини протягом її життя.

Висновок

Отже, соціальна політика України - це насамперед це частина економіки, пов'язана з потребами людей і споживанням ними благ і послуг. Соціальна політика на сучасному етапі повинна вивчати, досліджувати, аналізувати природу виникнення потреб, споживчі запити, структуру споживання, виділяє раціональні потреби людини, сім'ї, соціальних груп, регіонів, суспільства з урахуванням різноманітності самих потреб і споживачів. У зону дії соціальної політики потрапляють доходи різних верств і груп населення. У даній роботі ми розглядали, що рівень життя населення є узагальнюючим показником проведеної соціальної політики в країні.          Система соціального забезпечення в Україні взагалі не відповідає вимогам необхідного рівня соціального захисту населення. Це пов'язано, як з загальною соціально-економічною кризою, так і з недоліками самої системи соціального забезпечення. Адже вона досі несе на собі відбиток колишніх адміністративно-розподільчих відносин.

Зокрема, страхові внески підприємств майже не грунтуються на оцінці соціальних ризиків. Не враховується стан виробничого середовища, його вплив на окремі групи працюючих, а це рівень безпеки та шкідливості роботи, рівень виробничого травматизму та професійної захворюваності, ступінь втрати працездатності, чисельність пенсіонерів, умови роботи. Чинний механізм реалізації реформ не позбавлений застарілих відносин розподільного характеру, тобто не оцінюється фінансове навантаження на платників внесків, страхувальники усунені від участі в управлінні фондами, розміри страхових виплат не пов'язані з рівнем професійних і соціальних ризиків. Наприклад, пенсійні виплати далеко не з усіх професій пов'язані з розміром внесків до пенсійного фонду. Також висловлюється сумніви з приводу ефективності відрахування грошей у пенсійний фонд в майбутньому. Т.к. в 1992р. рівень народжуваності в Україні скоротився практично в 2 рази (в порівнянні з "піками народжуваності" в 1986р. та 1991р.) то станеться так, що працездатному населенню буде дуже важко утримувати пенсіонерів, відсоток яких буде в 2-3 рази більше перших. Державі доведеться або збільшувати% відрахування на пенсійний фонд і додатково вкладати кошти, або продовжувати працездатний вік.          Житлово-побутові умови життя на Україні оцінюються як "задовільні" і разом з тим, ще майже четверта частина житлової площі навіть у містах не обладнана водопроводом, не має каналізації, а гарячим водопостачанням не забезпечено понад 40% житла. Вважається, що для поліпшення ситуації житлово-побутових умов доцільно більш активно використовувати цільові інвестиції.          Також вимагає величезної уваги здоров'я населення. Через погані житлово-побутових умов життя населення в Україні, починаючи з 1991 р., простежується тенденція зростання показників захворюваності та смертності населення. Загальна захворюваність в порівнянні з 2000 р. зросла на 8%. Епідемічний характер отримала захворюваність на туберкульоз (у даний час хворі становлять 1,3% населення, тоді як епідемія настає при показнику 1%). По захворюванню ВІЛ інфекцією м. Донецьк посідає перше місце (90% складають наркомани з них 63%-молодь). А підвищення освітнього та професійного рівня населення, працездатного віку буде сприяти не тільки формуванню та розвитку соціально орієнтованої економіки держави, але і підвищенню продуктивності праці та ефективності економіки, конкурентоспроможності її продукції.          "Реформування системи соціального забезпечення і зменшення рівня бідності - одне з найважливіших завдань нинішньої влади. Ці труднощі в свій час доводилося долати урядам країн Центральної Європи. Саме тому досвід цих країн має особливе значення для впроваджуваних в Україні реформ.

Список використаної літератури

1.Беседін В.Ф., "Державне регулювання економікі., К., 2000р. 2.Райсберг Б.А. "Курс економіки", М., 1997р. 3.Шаульська Л., "Проблеми та напрями Формування концептуальних засад соціальної держави", Донецьк, вид. "Україна: аспекти праці", № 1, 2005р. 4.Мортіков В., "Суспільні блага та економічна політика", м.Луганськ, вид. "Україна: аспекти праці", № 2, 2005р. 5.Куценко В. «Соціально-економічна модифікація в контексті побудови соціальної держави». К., вид. «Економіка України», № 11, 2004р. 6.Кучма Л.Д., "Послання Президента України до ВР України про внутрішнє и зовнішнє становище України", К., вид. "Економіст", № 7, 2004р. 7.Папієв М., "Соціальна політика та її Вплив на доходи І Рівень життя населення", К., вид. "Україна: аспекти праці", № 7, 2004р. 8. Бідак В., "Складові системи державного регулювання соціального розвітку и соціального захисту", К., вид. "Україна: аспекти праці", № 6, 2004р. 9.Гнібіденко І., "Соціальний вимір в умів глобалізації Як засіб забезпечення соціального ЗАХИСТУ та прав людини", К.. вид. "Україна: аспекти праці", № 6, 2004р 10.Мазурок П. "Державні заходь Щодо регулювання діференціації доходів населення и Знищення бідності", К., вид. "Україна: аспекти праці", № 6, 2004р 11.Закревський В., "Система загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні. Проблеми та шляхи розвитку "., К., вид. "Україна: аспекти праці", № 5, 2004р. 12.Річік Л., "Пенсійна реформа та її Фінансові Наслідки", К., вид. "Україна: аспекти праці", № 5, 2004р. 13.Кучма Л.Д., "Послання Президента України до ВР України про внутрішнє и зовнішнє становище України", К., вид. "Економіст", № 3-4, 2004р. 14.Шутов М.М., «Правові суперечності в наданні медичних послуг», К., вид. «Актуальні проблеми економіки» № 4, 2004р. 15.Міщенко І. "Здоров'я населення України, Як чинник Формування трудових ресурсів в сістемі безопасности жіттєдіяльності", К., вид. "Україна: аспекти праці", № 3, 2004р 16.Машталер Т.В., "Актуальні проблеми соціальної політики та шляхи їх Вирішення", К., вид. "Актуальні проблеми економікі", № 5, 2003р. 17.Хара В., "Побудова соціальної держави - Загальне національне завдання". К., вид. "Україна: аспекти праці", № 3, 2003 18."Загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення у цифрах и фактах". МІНІСТЕРСТВО праці та соціальної політики України, К.. 2003 19.Основні Показники діяльності віщіх навчально закладів України на качан 2002/03 навчального року. Статистичний бюлетень.К, 2003р. 20.Заклади охорони здоров'я та захворюваність населення України у 2002 году. Статистичний бюлетень. К., 2003

21. Напрями та механізми подолання бідності в Україні: Матер, нац. семінару, 2000 p. / Мін-во праці та соц. політики, УАДУ, Інститут світового банку. — К, 2000.

22. Неспорова А. Занятость и политика на рынке труда в некоторых странах с переходной экономикой. — М., 2000.

23. Новіков В. Подолання бідності — нагальна проблема соціальної політики // Україна: аспекти праці. — 2001. — № 1.

Соціальна політика та соціальний захист населення

Завдання соціальної політики країни

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ