29

Національний технічний університет україни

„київський політехнічний інститут”

Факультет менеджменту та маркетингу

Кафедра Економіки і підприємництва

Домашня контрольна робота

з курсу «Історія економіки та економічної думки»

на тему

«Еволюція та взаємозалежність різних економічних шкіл та напрямів»

Виконала студентка 1 курсу, групи ЗЕП-21

Гаврилко Ганна Григорівна

(прізвище, ім’я, по батькові)

____________

(підпис)

Науковий керівник

_к.е.н., доц. Кавтиш О.П._

___________

(підпис)

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….…3

1. Економічна думка Стародавнього Сходу …………………………………..5

2. Економічна думка Стародавньої Греції та Риму …………………………...7

3. Економічні думка Середньовіччя …………………………………………...9

4. Вчення меркантилістів і фізіократів ……………………………………….11

5. Класична політична економія ……………………………………………...12

6. Марксизм …………………………………………………………………….14

7. Історична школа……………………………………………………………..15

8. Маржиналізм ………………………………………………………………...16

9. Неокласичний напрям ………………………………………………………18

10. Зародження інституціоналізму …………………………………………….19

11. Кейнсіанський напрям ……………………………………………………...20

12. Неолібералізм ……………………………………………………………….21

13. Основні течії англо-американської школи (монетаризм, економіка пропозиції, неокласичний синтез) …………………………………………22

14. Основні напрями і школи неоінституціоналізму………………………….23

15. Теорії модернізації…………………………………………………………..24

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….27

ВСТУП

У системі економічних наук економічні теорії займають важливе самостійне місце і відіграють значну роль. Вивчення економічних теорій допомагає виявити стан дослідження актуальних проблем національної економіки, сконцентрувати увагу на ще не вирішених питаннях економічної теорії. Особливо зростає значення історико – економічних знань в сучасних умовах ринкової трансформації української економіки. Вони значно підвищують культуру економічного мислення, дають змогу розглядати проблему в значно ширшому аспекті.

Знати iсторiю дуже важливо, адже минуле тicно пов'язане з майбутнім, пояснюc його. Минуле - як грунт, майбутнc, наче дерево, що проростас з нього. Історичний екскурс у минуле економічної думки показує, що люди завжди прагнули теоретично усвідомити економічні умови свого існування, мотиви господарської діяльності, а відтак, розгадавши таємниці економічних процесів, спробувати управляти ними. Практичні потреби регулювання економічного життя й зумовили виникнення економічної теорії.

Ця тема, е дуже актуальною у наш час, адже з економiчними процесами ми "зiштовхуемося" повсякчасно .Кожна свiдома людина повина хоча б трiшки знати про рiзнi економiчнi думки на однi i тiж економiчнi процеси. Але не кожна економічна думка розвивається у систему поглядів і стає економічним ученням. Ні в рабовласницькому, ні у феодальному суспільстві ще не існувало стрункої системи економічних поглядів на економічні процеси. Вона складається поступово в процесі історичного розвитку суспільства.

Вивчаючи iсторiю розвитку рiзних економiчнх думок, ми тим самим дослiджуем стан економiки у рiзнi перiоди часу. Cаме аналiзуючи економiчнi процеси певного iсторичного перiоду, ми дiзнаемося про рiвень розвитку самого суспiльства.

Формування в Україні ринкової економіки передбачає необхідність приведення її структури, господарського механізму, організаційних інституцій у відповідність до найважливіших тенденцій світового економічного розвитку. Подібний перехід неможливий без усвідомлення та широкого використання світогосподарських зв'язків, величезного досвіду, набутого людством у раціональному використанні матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсів, відображення їх у економічних думках і теоріях.

Роль історичного аспекту в системі економічних наук дуже велика. Адже досліджуючи ті чи інші суспільні явища, ми зобов'язані не тільки дати їх основні характеристики, а й, що особливо важливо, передбачити їх еволюцію. А це можна зробити тільки з урахуванням попереднього розвитку цього явища, що базується на певних історичних закономірностях.

Слід зауважити, що значення історико-економічного дослідження виявляється не тільки у визначенні суспільно-економічних закономірностей історичного розвитку, а й у конкретних випадках господарської практики. До історії господарства професіонал-економіст звертається (усвідомлюючи це чи ні) буквально на кожному кроці. Здавалося б, що може бути далі від економічної історії, ніж бухгалтерський річний звіт підприємства? Проте він значною мірою побудований на історико-економічних матеріалах і методах.

Адже вся техніко-організаційна динаміка певного господарства має історичний характер; при порівнянні показників різних періодів, по суті, відображається історико-економічний процес формування і розвитку виробництва. Різні періоди — різні потужності, різні завдання і техніко-економічні характеристики, і все це враховується в системі управління підприємством, відображається на результатах його діяльності. Неможливо навчитися основ економічного мислення, не навчившись уявляти господарство, його наукове відображення в історичному аспекті.

Теоретичне значення дослідження ґрунтується на

Практичне значення в полягає в тому, що сучасна економічна теорія як своєрідний симбіоз різних економічних концепцій, характерних для певних етапів історичного розвитку економічної системи, становить основу економічної політики у більшості держав.

Головною метою даноi курсовоi роботи е дослiдження еволюцii аналiзу рiзних економiчних процесiв , рiзних пояснень до одних i тих же процесiв, явищ, рiзними вченими.

Завдання:

1. прослідкувати історичний розвиток економічних ідей,

2. з'ясувати як і в яких умовах розвивалася економічна наука,

3. осягнути генезис категорій і законів, зробити порівняльний аналіз їх тлумачень,

4. проаналізувати сутність, основні характеристики типів економічних систем у контексті цивілізаційного процесу

Предметом дослідження є вивчення історичного процесу виникнення, розвитку та зміни економічних поглядів на різних ступенях розвитку суспільства.

Об'єкт-

Методи: єдності історичного та логічного, порівняльні характеристики., хронологічний, контентний аналіз, індукція і дедукція та наукові узагальнення.

Джерельною базою роботи виступають теоретичні та науково-практичні праці вітчизняних та зарубіжних вчених та фахівців галузі економічного аналізу та історії економіки та економічної думки, а також статті з періодичних видань. Особливо можна відзначити роботи В. Д. Базилевича «Історія економічних учень», О. О. Шевченко «Історія економіки та економічної думки», а також посібник Ковальчук В.М., Лазарович М.В., Сарай М.І. «Історія економіки та економічної думки».

1. Економічна думка Стародавнього Сходу

Особливістю економічної думки Стародавнього Сходу була її невіддільність від політико-правової та релігійної ідеології. Власне економічні трактати знайти важко. Економічне вчення часто збігається з ученням про державне управління або є частиною певних філософських концепцій. Слід виокремити ряд творів, присвячених принципам організації приватного господарства. Це, як правило, практичні рекомендації щодо ведення приватного господарства: від технології виробництва до ряду соціально-економічних питань. Також можна зустріти свого роду повчання цірів до своїх нащадків.

У пам’ятці Стародавнього Єгипту (ХХII ст. до н. е.) “Настанови гераклеопольського царя своєму синові” ідеться про необхідність ефективного функціонування апарату управління, що стоїть між фараоном і населенням. Згуртованість цієї ланки, вірність центральній владі – запорука успішного царювання. На думку автора, царю необхідно дбати про матеріальне заохочення чиновництва, наближати “людину до себе за справи її” незважаючи на класове походження.

Швидкий розвиток приватної власності був характерний для перших цивілізацій Месопотамії. З письмових джерел найвідомішим є кодекс законів царя Хаммурапі (ХVIII ст. до н. е.). За­кони Хаммурапі свідчать про розвинутість економічних відносин та відповідне економічне мислення, в системі якого відображено широкий спектр процесів і явищ господарського життя. Численні закони свідчать про розвиток товарно-грошових відносин, тенден­цій зародження ринкового господарства та намагання влади їх обмежити. Вільні громадяни мали повне право розпорядження своїм майном, зокрема землею. Але був заборонений продаж службо­вих наділів. Обмежувалося лихварство та боргове рабство. Зако­ни Хаммурапі суворо регламентували норму процента в грошовій (20 %) та натуральній (33 %) формах, а також передбачали від­строчку виплати боргу в разі неврожаю на 1 рік без сплати додат­кових відсотків. За несвоєчасну сплату боргів ні царські воїни, ні інші громадяни не мали права бути позбавлені своїх земельних наділів.

Економічна думка Стародавньої Індії, як правило, була оповита релігійною оболонкою. Економічні проблеми окремо не досліджувалися, а розглядалися в давньоіндійській літературі лише у зв’язку зі спробами вирішення соціальних та політичних завдань. В основі староіндійських уявлень про суспільство лежала концепція станової (варнової) ієрархії та кастової визначеності професійних занять. Писемними джерелами середини I тисячоліття до н.е. є переважно релігійні трактати буддійські та брахманістські (індуїстські). Вони дають уявлення про соціальну структуру суспільства і містять цікавий матеріал, що характеризує специфіку сприйняття окремих економіч­них категорій, зокрема власності, майна.

Буддійське вчення проповідує відмову від власності як необхідну умову досягнення кінцевого спасіння — нірвани. І хоча воно не заперечує господарської діяльності мирян, подаянням яких мають жити буддійські монахи, але спеціальної уваги їй не приділяє. Рабство розглядається як перешкода до досягнення нірвани, а боргова кабала визнається за страшне лихо. Тому сповідується необхідність всіляко уникати заборгованості та своєчасно сплачувати борги.

Велика кількість брахманістських творів ґрунтується на концепції трьох цілей життя людини — релігійного обов’язку, матеріальної вигоди та чуттєвої любові. Кожній із цих цілей присвячено відповідну літературу. Найвідомішими книжками про обов’язок (дхарму) є «Закони Ману», про вигоду (артху) — «Артхашастра».

Економічна думка Старо­давнього Китаю виникла та розвивалася в рамках тогочасних філософських та політичних учень, основними напрямами яких були конфуціанство, легізм, даосизм та моїзм, кот­рі сформувалися у IV — Ш ст., до н.е. Конфуціанство на перший план висувалися ідеї соці­ального порядку, заснованого на беззаперечному підкоренні вла­ді, що асоціювалася зі старшинством та мудрістю. Конфуціанство прагнуло міцного, незмінного соціального порядку. Щоб уникну­ти соціальних конфліктів, .конфуціанці закликали правителів не підривати селян від сільськогосподарських робіт, дбати про поліп­шення народного добробуту, зменшувати податки та ін. На відміну від конфуціанців, котрі розглядали здебільшого морально-етичні питання, представники легізму велику увагу приділяли питанням організації державного управління, яке, на їхню думку, мало ґрунтуватися не на традиціях і ритуалах, а на досконалому законодавстві. До критиків конфуціанства належить Мо Ді (Мо-цзи) (479—400 до н.е.) — засновник школи моїстів. Він та його прихильники виходили з принципу природної рівнос­ті всіх людей, виступали проти станового поділу суспільства, за­суджували рабство, розкіш і паразитизм панівних станів, гноб­лення ними землеробів і ремісників.