В чому полягає найвище щастя й чи його можна досягнути в цьому житті

1. По-перше, треба сказати, що схоластичні теологи визначають двояке добро: об’єктивне й формальне. Об’єктивним [добром] називають ту річ, від володіння якою людина щаслива й блаженна. А формальним [добром] — саме об’єктивне сприйняття щастя чи володіння; зрештою, це розрізнення не зовсім годиться, бо об’єктивне добро є не так добром, як об’єктом або матерією добра. Тому його можна назвати й суб’єктивним добром, тобто коли сама людина щаслива й блаженна. Але я не сперечаюсь про вживання слів; кажу тільки, що йдеться тут про. найвище добро, або про сам об’єкт блаженства, що є кінцевою метою людських дій, і володіння яким є найвищим щастям.

2. Отже, про цю справу було надзвичайно багато думок давніх філософів, але всі вони часто смішні, хоч різні автори їх варіюють. Серед них блаженний Феодорет ¹, в кн. II, «Проти невірних греків», де йдеться про мету й судження, подає кілька головних [варіантів думки] і спростовує [їх]. А вони такі: по-перше, Епікур вбачав найвище щастя у насолоді; по-друге, Демокріт з Абдер вчив майже [про те саме], але іншими словами, вважаючи найвищим добром бажання; по-третє, Геракліт [вбачав його] в тому, що подобається кожному, тобто винахідник людських наук найдосконалішим щастям вважав набуття найбільших багатств; по-четверте, Піфагор вбачав найбільше добро в найдосконалішому знанні математики; по-п’яте, Гекатей ² [вважав ним] той стан речей, який задовільняє людину; по-шосте, Антисфен ³ [вбачав його] в скромності й лагідності; по-сьоме, Анаксагор Клазоменський — в спостереженні життя; по-восьме, Платон — в тому, щоб наскільки можна, намагатись уподібнитися богові; по-дев’яте, Сократ, якого наслідували стоїки, — в справедливості й чесності; по-десяте, Кратер ⁴ — у корисності <...> /254/ \515\

Тема: Період формування та розвитку української академічної соціології

1. Ідеї природного права та суспільного договору в українській суспільній

думці кінця XVIII – початку ХІХ століття: Я. Козельський, І. Шад, П. Лодій.

2. Українські філософи-позитивісти: О. Стронін, В. Лесевич, І. Лучинський, М. Грот.

3. Соціологічна концепція М. Драгоманова.

4. Соціологічні проблеми у творчості О.Потебні.

5. Соціологічна творчість І. Франка.

6. Проект створення наукової соціології Б. Кістяківського.

7. Генетична соціологія М. Грушевського.

Література

1. Костомаров М.І. Книги Битія українського народу.

2. Драгоманов М. Борьба за духовную власть и свободу совести в ХУІ-ХУІІ столетии // Вибране. – К.: 1991.

3. Драгоманов М. Чудацькі думки про українську національну справу.// Там же.

4. Франко І. Мислі о еволюції в історії людськості // Твори: У 20 т. – К.: 1956, Т. 19

5. Грушевський М.С. Початки громадянства (генетична соціологія). – Відень, 1921.

6. Грушевський М.С.На порозі нової України. К.: 1991.

7. Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть. К., 1991.