9. Умови участі підпризначених спадкоємців (субститутів) у спадкуванні.

Як уже зазначалося, у випадках, перелік яких передбачений ЦК України, власниками тієї частини спадкового майна, що охоплюється змістом заповіту, мають право стати підпризначені спадкоємці. Виникає природне запитання – за яких саме умов згадані особи можуть взяти участь в спадкуванні?

Зміст чинного законодавства нашої держави не передбачає чітку відповідь на вищезадане запитання. Наприклад, відповідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає з настанням відповідного юридичного факту – в день відкриття спадщини [2]. Окрім того, зі змісту ч. 1 ст. 1244 ЦК України випливає, що підпризначений спадкоємець, що хоче взяти участь в прийнятті тієї частини спадкового майна, яка охоплена змістом заповіту, за наявності ще одного юридичного факту. Під останнім, зокрема, нам потрібно розуміти неучасть основного спадкоємця в спадкуванні [2].

На превеликий жаль, дана проблема не врегульовується підзаконними актами. Зокрема, про умови закликання субститутів до спадкування нічого не сказано в Інструкції [3], а також в Постанові Пленуму [4].

Станом на сьогоднішній день, доктриною спадкового права не передбачено суттєвих дискусій стосовно з’ясування змісту досліджуваного нами питання. Зокрема, можна констатувати беззаперечну наявність в юридичній літературі одної-єдиної загальноприйнятої точки зору щодо встановлення переліку умов, з настанням яких субститути мають право взяти участь в прийнятті спадщини. Ознайомимося більш детальніше зі змістом вказаної наукової концепції.

Як вказує В. Дроніков, підпризначені спадкоємці мають право взяти участь в спадкуванні тільки за наявності певних юридичних фактів. Дану точку зору вказаний вчений намагається підтвердити завдяки таким доводам.

Для закликання підпризначеного спадкоємця до участі в процесі спадкування необхідна наявність 2-ох умов. Зокрема, вищевказана особа повинна пережити відповідні моменти, а саме: момент відкриття спадщини і момент відпадіння спадкоємця, який призначений змістом заповіту [20, с. 84].

Окрім В. Дронікова, аналогічні доктринальні погляди щодо обґрунтування переліку умов, за наявності яких особи, що є підпризначеними спадкоємцями, мають право взяти участь в прийнятті спадщини у своїх наукових працях поділяють окремі вчені. До переліку останніх, зокрема, належать Ю. Заіка [9, с. 189] та інші дослідники.

На нашу думку, доктринальні погляди вказаних науковців щодо з’ясування переліку умов, за наявності яких субститути, матимуть реальну можливість взяти участь в спадкуванні, сповна відповідають дійсності. Дану точку зору ми спробуємо довести за допомогою таких суджень.

По-перше, змістом чинного законодавства нашої держави чітко закріплено момент, з настанням якого стає можливим перехід спадщини від спадкодавця. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає в конкретний проміжок часу, а саме - в момент відкриття спадщини.

По-друге, субститути не можуть відразу взяти участь в прийнятті спадщини. Даний юридичний факт підтверджується, зокрема, тим, що між ними та нею розташовуються основні спадкоємці. Тому лише у випадку неучасті останніх з причин, які передбачені ч. 1 ст. 1244 ЦК України, в розподілі спадщини, власникам останньої можуть стати особи, що субститутами.

На превеликий жаль, про умови участі субститутів в прийнятті спадщини чітко не сказано в ЦК України. Тому, бажаючи ліквідувати таку проблему, ми радимо вітчизняному законодавцю ч. 2 ст. 1244 цього законодавчого акту доповнити абз. 2 в такій редакції: «підпризначений спадкоємець (субститут), який хоче взяти участь в спадкуванні, повинен пережити момент відкриття спадщини і момент відпадіння спадкоємця за заповітом».

Також наголосимо на тому, що змістом підзаконних актів, на жаль, взагалі не закріплено умови участі субститутів в спадкуванні. На нашу думку, вказана проблема потребує невідкладного вирішення. Тому, враховуючи зазначені судження, ми рекомендуємо вітчизняному законодавцю в окремих підзаконних актах передбачити вищезапропоновані нами умови участі субститутів в спадкуванні. Вищевказана пропозиція, стосується, наприклад, абз. 2.4. п. 2 гл. 3 р. II Інструкції, а також абз. 4 п. 16 Постанови пленуму.