14. Практичне значення «субституції».

Як уже зазначалося, заповідач має чимало майнових та немайнових прав. Зокрема, він може у тексті свого заповіту закріпити так звану «субституцію». Яке саме практичне значення має таке заповідальне розпорядження?

Станом на сьогоднішній день, доктриною спадкового права не передбачено єдиного загальноприйнятого підходу щодо з’ясування важливості субституції. Зокрема, можна констатувати беззаперечну наявність в юридичній літературі 2-ох протилежних точок зору щодо вирішення досліджуваної нами проблеми. Ознайомимося детальніше зі змістом вказаних наукових концепцій.

Одні вчені в своїх наукових розвідках (наприклад, Є. Кухарєв [39, с. 51]) наголошують на тому, що вищевказане заповідальне розпорядження паралізує дію правил спадкування за законом та спадкування за правом представлення, а інші вчені в своїх наукових працях (наприклад, З. Ромовська [43, с. 98]) вказують на те, що за допомогою згаданого розпорядження заповідач одержує додаткову гарантію того, що спадщини, яка охоплена заповітом, не перейде до спадкоємців за законом чи буде визнана відумерлою.

На нашу думку, «субституція» є надійною перепоною для спадкування за законом спадкування за правом представлення та спадкування відумерлої спадщини. Вказану точку зору ми спробуємо обґрунтувати за допомогою таких доводів.

Цивільним законодавством нашої держави передбачені відповідні шляхи набуття права власності на спадкове майно. До переліку останніх, наприклад, можна віднести: спадкування за законом, спадкування за правом представлення та спадкування відумерлої спадщини. Але в окремих випадках, що закріплені певним законом, а саме – ЦК України, спадкоємці, які спадкують за законом, спадкоємці, що спадкують за правом представлення і територіальна громада, яка розташована за місцем відкриття спадщини, не можуть стати власниками спадкового майна. Причиною виникнення вказаного юридичного факту є те, що між будь-яким з 3-х вищеназваних учасників цивільно-правових відносин та спадковою масою стоять особи, що є підпризначеними спадкоємцями (субститутами). Саме останні й закликаються до прийняття спадщини.

ВИСНОВКИ

Таким чином, з усього вищесказаного можна зробити такі висновки:

1. Заповідач у тексті свого заповіту може не тільки назвати спадкоємців майна, власником якого він є, а й підпризначити їх.

2. Правове регулювання субституції відбувається за допомогою Конституції України, ЦК України, Інструкції та Постанови Пленуму.

3. Передбачене змістом ст. 1244 ЦК України заповідальне розпорядження можна називати як «субституцією», так і «підпризначенням спадкоємця», а осіб, які можуть замінити основних спадкоємців, – як «субститутами», так і «підпризначеними спадкоємцями».

4. Право на «субституцію» має тільки заповідач.

5. Право заповідача на «субституцію» відповідає засадам доцільності.

6. Зміст «субституції» полягає в тому, що заповідач у тексті свого заповіту має можливість підготувати своєрідну заміну основному спадкоємцю на випадок неучасті останнього в прийнятті спадщині чи невиконання ним умов, які закріплені змістом заповіту.

7. «Субституція», будучи одним з можливих спеціальних розпоряджень заповідача, повинна закріплюватися тільки змістом заповіту.

8. Заповідач може у тексті свого заповіту замінити основного спадкоємця лише тоді, коли: 1). останній: а). помре до моменту відкриття спадщини чи буде оголошений померлим в порядку, який передбачений законом; б). не прийме спадщину; в). висловить відмову від прийняття спадщини; г). в порядку, що встановлений законом, буде усунений від права на спадкування; 2). умови, що визначені заповітом, будуть відсутні.

9. Перелік учасників цивільно-правових відносин, які мають право бути підпризначеними спадкоємцями, можуть утворювати: 1). фізичні особи; 2). юридичні особи; 3). держава Україна; 4). Автономна республіка Крим; 5). територіальні громади; 6). іноземні держави; 7). інші суб’єкти публічного права.

10. Субститут, який бажає взяти участь в спадкуванні, повинен пережити момент відкриття спадщини і момент відпадіння спадкоємця за заповітом.

11. Кожному з підпризначених спадкоємців надано можливість взяти участь в прийнятті частини спадкового майна, яка охоплена змістом заповіту, без будь-якої встановленої черговості.

12. У заповідача відсутнє право на здійснення фідеікоміссарної субституції (підпризначення спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину).

13. Заповідач у тексті свого заповіту має право підпризначати спадкоємців, яких він підпризначив у даному правочині.

14. Підприначення спадкоємців не обтяжується жодними лімітами.

15. Субституція повністю виключає можливість спадкування за законом, спадкування за правом представлення та спадкування відумерлої спадщини.

16. Цивільне законодавство України в частині підпризначення спадкоємця потребує суттєвого коригування.

Пропозиції щодо внесення змін до цивільного законодавства України в частині підпризначення спадкоємців (субституції).

Ефективне здійснення в незалежній Україні всіляких економічних реформ неможливе без її чіткого, справедливого та несуперечливого законодавства. Саме останнє виступає надійним підґрунтям для непорушного забезпечення матеріального і духовного добробуту її законослухняних громадян.

Станом на сьогоднішній день, зміст чинного законодавства нашої держави, на превеликий жаль, будучи недосконалим, потребує істотного коригування. Не стала якимось винятком з вищевказаного правила й глава 85 ЦК України. Зокрема, на наше глибоке переконання, докорінних змін не повинен оминути зміст положень вищезазначеного закону в частині спеціальних розпоряджень. Наприклад, наведена пропозиція стосується «підпризначення спадкоємця».

Тому, враховуючи такі доводи, ми рекомендуємо вітчизняному законодавцю до статті 1244 ЦК України в частині такого розпорядження внести такі зміни:

1. визначення терміну «підпризначення спадкоємця»;

2. застосування термінів «субституція» та «підпризначення спадкоємця», а також «субститут» і «підпризначення спадкоємців» на рівних засадах;

3. встановлення форми «підпризначення спадкоємця»;

4. включення до переліку юридичних фактів, на випадок настання яких заповідач може підпризначити спадкоємця, оголошення останнім померлим в порядку, що вказаний відповідним законом;

5. окреслення умов участі підпризначених спадкоємців в спадкуванні;

6. гарантування будь-кому з підпризначених спадкоємців права на участь в спадкуванні без будь-якої черговості;

7. відсутність в заповідача права на здійснення фідеікоміссарної субституції (підпризначення спадкоємців, які прийняли спадщину);

8. закріплення за заповідачем права на підпризначення тих спадкоємців, яких він раніше підпризначив;

9. відсутність будь-яких лімітів щодо кількості можливих підпризначень, які заповідач має право здійснити щодо підпризначених спадкоємців.

ЦК України після внесення вітчизняним законодавцем таких змін до нього набуде іншого вигляду. Зокрема, глава 85 даного закону матиме такий зміст (запропоновані нами зміни виділені жирним шрифтом і курсивом):

Стаття 1244. Підпризначення спадкоємця (субституція).

1. «Підпризначення спадкоємця (субституція)» – це заповідальне розпорядження, яке полягає в призначенні заповідачем додаткового спадкоємця на випадок неучасті основного спадкоємця в розподілі спадщини або невиконання ним передбачених заповітом умов, які необхідні для її прийняття».

Заповідач має право призначити в своєму заповіті іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, що зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини або буде оголошений померлим, не прийме її, відмовиться від її прийняття чи буде усунений від спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті (стаття 1242 цього Кодексу).

Заповідач має право на підпризначення підпризначених ним спадкоємців.

Заповідач може підпризначати спадкоємців, яких він підпризначив, необмежену кількість разів.

2. Підпризначеним спадкоємцем (субститутом) може бути будь-яка особа, що визначена у статті 1222 цього Кодексу.

Підпризначений спадкоємець (субститут), який хоче взяти участь в спадкуванні, повинен пережити момент відкриття спадщини та момент відпадіння спадкоємця за заповітом.

Кожен з підпризначених спадкоємців (субститутів) може взяти участь в спадкуванні без будь-якої черговості.