12. Ліміти щодо кількості можливих підпризначень спадкоємця (субституцій).

Скільки саме разів заповідачу надано право підпризначати спадкоємців, які ним підпризначені? Чинним законодавством нашої держави не закріплено жодної відповіді на вищезадане запитання. Зокрема, в ЦК України відсутня норми права щодо максимальної кількості субституцій [2].

Аналогічну прогалину можна відшукати в окремих підзаконних актах. До переліку останніх, наприклад, належать Інструкція [3] та Постанова Пленуму [4].

Станом на сьогоднішній день, доктрина спадкового права не передбачає суттєвих дискусій щодо з’ясування лімітів на підпризначення спадкоємців. Зокрема, можна констатувати беззаперечну наявність в юридичній літературі єдиного загальноприйнятого підходу щодо розкриття сутності даного питання. Що саме мається на увазі?

Як наголошує П. Нікітюк, заповідач має право необмежену кількість разів підпризначати спадкоємців, які були ним підпризначені. Наведену точку зору вказаний вчений намагається підтвердити за допомогою таких доводів.

Закон не обмежує кількості передбачених змістом заповіту підпризначень. Тому заповідач може необмежену кількість разів підпризначати спадкоємців, яких він підпризначив. Зазвичай, формула підпризначення має такий вигляд: «Заповідаю майно громадянину А., у випадку неучасті його в спадкуванні, призначаю спадкоємцем громадянина В.». Але даному правилу притаманні істотні винятки. Зокрема, зміст вказаного розпорядження можна продовжити такими словами: «А якщо й громадянин В. не братиме участі в спадкуванні, то заповідаю спадщину громадянину С.». Щоправда, на практиці як подвійне, так і потрійне підпризначення зустрічаються дуже рідко [23, с. 146].

Крім П. Нікітюка про відсутність в заповідача будь-яких лімітів стосовно реалізації права на підпризначення підпризначених ним спадкоємців в своїх наукових працях вказують чимало вчених. До переліку останніх, зокрема, належать, такі вчені Д. Гук [11, с. 16], О. Кухарєв [39, с. 51], З. Ромовська [43, с. 98], І. Спасибо-Фатєєва і В. Чуйкова [8, с. 240], а також інші дослідники.

На нашу думку, доктринальні погляди вищевказаних вчених щодо надання заповідачу права на підпризначення спадкоємців, які були ним підпризначені, повинні заслуговувати на всіляку увагу. Вказану точку зору ми спробуємо обґрунтувати завдяки таким судженням.

По-перше, змістом чинного законодавства нашої держави не передбачено будь-яких лімітів стосовно кількості можливих підпризначень спадкоємців. Зі змісту вказаного судження випливає, що заповідач має реальну можливість передбачати своєрідну заміну особам, яким він заповів майно, що належить йому на праві власності, необмежену кількість разів.

По-друге, закріплення за заповідачем права на підпризначення спадкоємців, яких він раніше підпризначив, необмежену кількість разів, може обумовити настання певних юридичних наслідків. В чому саме полягає зміст останніх? Спадкоємцям за законом в наведеному випадку буде нереально взяти участь в спадкуванні. Наведений факт пояснюється тим, що між згаданими особами та спадщиною будуть знаходитися підпризначені спадкоємці; спадкоємці, що можуть їх замінити; а також спадкоємці, що можуть замінити останніх.

Нами уже зазначалося, що нормами спадкового права не врегульовано питання, що полягає в з’ясуванні лімітів на максимальну кількість субституцій. Зокрема, така прогалина віднайшла своє відображення в ст. 1244 ЦК України. На нашу думку, зміст цього припису закону потрібно суттєво відкоригувати. Тому, враховуючи такі доводи, ми рекомендуємо вітчизняному законодавцю доповнити ч. 2 ст. 1244 ЦК України абз. 3 такого змісту: «заповідач може підпризначати спадкоємців, яких він підпризначив, необмежену кількість разів».

Наголосимо на тому, що зміст підзаконних актів також взагалі не передбачає жодних лімітів на підпризначення заповідачем спадкоємців, яких він раніше підпризначив. На нашу думку, наведену законодавчу прогалину треба негайно ліквідувати. Тому, враховуючи дані доводи, ми рекомендуємо вітчизняному законодавцю в окремо взятих підзаконних актах в прямій формі передбачити відсутність згаданих лімітів. Вищевказана пропозиція, стосується, наприклад, абз. 2.4. п. 2 гл. 3 р. II Інструкції, а також абз. 4 п. 16 Постанови пленуму.