11. Право заповідача на підпризначення підпризначених спадкоємців (субститутів).

Як нам відомо, заповідач володіє правом на підпризначення спадкоємців. Однак чи має він можливість підготувати своєрідну заміну згаданим особам на випадок неучасті останніх в прийнятті спадщині?

Чинне законодавство нашої держави не передбачає вказівки про можливість охоплення заповітом такого розпорядження. Зокрема, ЦК України не закріплює за заповідачем права на підпризначення спадкоємців, яких він підпризначив, на випадок їхньої неучасті в прийнятті спадщини [2].

Аналогічна прогалина знайшла своє відображення в окремих підзаконних актах. До переліку останніх, зокрема, належать Інструкція [3] та Постановою пленуму [4].

Станом на сьогоднішній день, доктриною спадкового права не закріплено єдиного загальновизнаного підходу стосовно вирішення вказаної проблеми. Зокрема, можна підтвердити беззаперечну наявність в юридичній літературі двох протилежних точок зору щодо належного вирішення вказаної проблеми. Наприклад, одні вчені (наприклад, О. Кухарєв [39, с. 51], Є. Рябоконь [47, с. 601]) допускають існування в тексті заповіту згаданого майнового розпорядження, а інші (наприклад, М. Гордон [18, с. 61], З. Мозжухіна [22, с. 39]) – ні.

На нашу думку, заповідач, складаючи заповіт, в тексті даного правочину має право підпризначати підпризначених ним спадкоємців. Свою точку зору щодо даного питання ми спробуємо підтвердити завдяки таким доводам.

По-перше, приписи спадкового законодавства закріплюють за заповідачем чимало майнових чи немайнових прав. Зокрема, він, складаючи свій заповіт, має можливість вказати в згаданому правочині підпризначених спадкоємців. Однак далеко не завжди вищезазначені суб’єкти беруть участь в спадкуванні. Зокрема, з тих чи інших причин вони можуть вмерти до моменту відкриття спадщини чи відмовитися від її прийняття і т. д. Тому на випадок настання будь-якого зі вказаних юридичних фактів заповідач має реальну можливість замінити спадкоємців, яких він раніше підпризначив.

По-друге, відсутність в заповідача права на підпризначення спадкоємців, яких він підпризначив, призведе до настання негативних юридичних наслідків. Зокрема, обсяг дії принципу свободи заповіту буде суттєвим чином звужено. Дане явище пояснюється тим, що на випадок неучасті основних спадкоємців і підпризначених спадкоємців в прийнятті спадщини, їх ніким буде замінити. Тому, враховуючи наявність наведеного факту, до розподілу спадкової маси в порядку черговості закликатимуться спадкоємці за законом. А у випадку неучасті таких суб’єктів у спадкуванні, власником частини спадкового майна, охопленої змістом заповіту, може стати територіальна громада.

По-третє, наявність в заповідача права на підпризначення спадкоємців, яких він підпризначив, теж обумовить настання певних юридичних наслідків. Зокрема, спадкоємцям за законом буде дуже важко взяти участь в спадкуванні. Наведений факт пояснюється тим, що між згаданими особами та спадщиною стоятимуть відповідні суб’єкти. До переліку останніх, зокрема, будуть належати не лише підпризначені спадкоємці, а й спадкоємці, що можуть замінити їх.

Як уже зазначалося, нормами спадкового права не врегульовано питання, яке стосується встановлення наявності в заповідача права на підпризначення спадкоємців, яких він підпризначив, на випадок їхньої неучасті в спадкуванні. Зокрема, така прогалина віднайшла своє відображення в ст. 1244 ЦК України. На нашу думку, зміст цього припису закону потрібно суттєво відкоригувати. Тому, враховуючи такі доводи, ми рекомендуємо вітчизняному законодавцю доповнити ч. 2 ст. 1244 ЦК України абз. 2 ось такого змісту: «заповідач має право на підпризначення підпризначених ним спадкоємців».

Також наголосимо на тому, що зміст підзаконних актів взагалі не передбачає наявність в заповідача права на підпризначення спадкоємців, які ним були підпризначені. На нашу думку, наведену законодавчу прогалину треба негайно ліквідувати. Тому, враховуючи дані доводи, ми рекомендуємо вітчизняному законодавцю в окремих підзаконних актах закріпити за заповідачем право на підпризначення підпризначених ним спадкоємців. Вказана пропозиція, стосується, наприклад, абз. 2.4. п. 2 гл. 3 р. II Інструкції, а також абз. 4 п. 16 Постанови пленуму.