10. Порядок участі підпризначених спадкоємців (субститутів) у спадкуванні.

Як уже нами наголошувалося, підпризначеними спадкоємцями право бути будь-які учасники цивільно-правових відносин. Як саме вищевказані особи можуть взяти участь в прийнятті частини спадкового майна, що охоплюється змістом заповіту, – в порядку відповідної черговості чи за її відсутності?

Зміст чинного законодавства нашої держави не передбачає чіткої відповіді на вищезадане запитання. Наприклад, в ЦК України відсутня пряма вказівка щодо закріплення за окремими суб’єктами, що мають право бути субститутами, першочергового права на закликання участь в розподілі заповіданого майна. Зокрема, незрозуміло, зобов’язаний заповідач замінити спадкоємців за заповітом спершу спадкоємцями за законом, а у випадку неучасті останніх в спадкуванні – з інших учасників цивільно-правових відносин, чи ні [2].

На превеликий жаль, дану проблему не врегульовано й підзаконними актами. Більше того, зміст останніх взагалі не закріплює підпризначення спадкоємця, як одного з видів можливих заповідальних розпоряджень. До переліку таких актів, зокрема, належать: Інструкція [3] та Постанова Пленуму [4].

Станом на сьогоднішній день, доктриною спадкового права не передбачено єдиного загальновизнаного підходу щодо з’ясування порядку підпризначення учасників суспільних відносин, які можуть бути спадкоємцями за заповітом. Зокрема, можна констатувати беззаперечну наявність в юридичній літературі двох протилежних точок зору стосовно вирішення вищевказаної проблеми. Ознайомимося детальніше зі змістом таких наукових концепцій.

На думку В. Серебровського, підпризначені спадкоємці можуть спадкувати в порядку строго визначеної черговості. Вищевказаний доктринальний підхід даний вчений намагається обґрунтувати за допомогою таких суджень.

Здебільшого, підпризначеними спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є спадкоємцями за законом. Але даному правилу притаманний істотний виняток. Зокрема, якщо спадкоємці за законом будуть відсутніми, то будь-які інші особи матимуть можливість стати підпризначеними спадкоємцями [30, с. 112].

Крім В. Серебровського, аналогічні доктринальні погляди щодо з’ясування процедури участі підпризначених спадкоємців в розподілі спадкового майна, в своїх наукових працях прямо чи опосередковано наводять чимало вчених.

До переліку останніх, зокрема, належать Б. Антімонов і К. Граве [16, с. 167-168], З. Мозжухіна [22, с. 39], а також інші дослідники.

Однак далеко не всі вчені погоджуються з таким доктринальним підходом. Зокрема, на думку В. Дронікова, підпризначені спадкоємці можуть спадкувати за відсутності будь-якої черговості. Вищенаведений доктринальний підхід даний вчений намагається обґрунтувати за допомогою таких суджень.

Спадкоємцями, яких підпризначає заповідач, можуть бути будь-які особи. Під останніми, зокрема, потрібно розуміти не тільки спадкоємців за законом, а й інших учасників суспільних відносин, а саме, посторонніх спадкодавцю осіб, державу, окремі державні, кооперативні та суспільні організації [20, с. 85].

Крім В. Дронікова, аналогічні доктринальні погляди стосовно з’ясування процедури участі підпризначених спадкоємців в розподілі спадкового майна, в своїх наукових працях прямо чи опосередковано зазначають чимало вчених. До переліку останніх, зокрема, належать Е. Ейдінова [32, с. 47], Ю. Заіка [42, с. 138], М. Проніна [25, с. 55], Є. Харитонов [45, с. 762] та інші вчені.

На нашу думку, підпризначені спадкоємці мають можливість взяти участь в спадкуванні без будь-якої черговості. Наведену точку зору ми спробуємо підтвердити за допомогою таких доводів.

По-перше, положеннями чинного законодавства нашої держави прямо не закріплено норми права, яка закріплювала черговість участі підпризначених спадкоємців в розподілі тієї частини спадкового майна, яка охоплюється змістом заповіту. Зокрема, ЦК України нічого не сказано про те, які саме з вищеназваних осіб мають переважне право заміняти спадкоємців, що названі даним правочином.

Іншими словами, заповідач, розпоряджаючись майном, власником якого він є, не повинен формувати перелік підпризначених спадкоємців з конкретних осіб (наприклад, зі спадкоємців за законом), а у випадку їхньої неучасті в спадкуванні – з будь-яких інших учасників цивільно-правових відносин.

По-друге, свобода заповіту є одним з головних принципів спадкового права. Тому заповідач має право на свій розсуд вчиняти різноманітні розпорядження. Зокрема, у своєму заповіті він може назвати не лише спадкоємців того майна, яке він набув у власність, а й осіб, які у випадках їхньої неучасті в прийнятті спадщини, здатні їх замінити. Однак ніхто не може надати жодних гарантій, що зміст волевиявлення заповідача стосовно з’ясування суті юридичної долі спадщини, повноправним власником якої він є, завжди спрямовуватиметься на ототожнення переліку осіб, які можуть бути підпризначеними спадкоємцями, з переліком осіб, що можуть ставати спадкоємцями за законом.

Як бачимо, заповідач, складаючи свій заповіт, не зобов’язаний формувати перелік підпризначених спадкоємців в першу чергу зі спадкоємців за законом, а у випадку відсутності таких осіб – з інших учасників суспільних відносин. Але про відсутність наведеного обмеження в прямій формі нічого не сказано в ЦК України, а також в інших нормативно-правових актах нашої держави. На нашу думку, зазначена прогалина потребує невідкладного нівелювання. Тому, враховуючи зазначене судження, чинне законодавство нашої держави в частині з’ясування порядку участі осіб, що є підпризначеними спадкоємцями, в спадкуванні потребує істотного коригування. Зокрема, ми рекомендуємо вітчизняному законодавцю ч. 2 ст. 1244 ЦК України доповнити абз. 3 такого змісту: «підпризначені спадкоємці можуть взяти участь в прийнятті частини майна, яка охоплена змістом заповіту, без будь-якої черговості».

Також наголосимо на тому, що змістом підзаконних актів взагалі не передбачено порядку участі субститутів в розподілі охопленої змістом заповіту спадщини. На нашу думку, таку законодавчу прогалину потрібно негайно ліквідувати. Тому, враховуючи вказані доводи, ми пропонуємо вітчизняному законодавцю в окремо взятих підзаконних актах гарантувати підпризначеним спадкоємцям право на участь в прийнятті заповіданої спадщини без будь-якої черговості (звісно, за умови обов’язкової неучасті основних спадкоємців в спадкуванні). Вищевказана пропозиція, стосується, наприклад, абз. 2.4. п. 2 гл. 3 р. II Інструкції, а також абз. 4 п. 16 Постанови пленуму.