Лабораторна робота №5

Композиційні зв’язки частин форми костюма

Мета: ознайомлення з основними видами пропорцій костюма, масштабністю композиції костюма, особливостями застосування композиційного центру (акценту, домінанти) в дизайні одягу.

Порядок виконання роботи

1. Студентам пропонується ознайомитися з короткими теоретичними відомостям, виписавши необхідні визначення й поняття. Далі за схемами вивчити основні види пропорцій.

2. Після вивчення необхідних відомостей студенти можуть приступати до виконання завдання.

Короткі теоретичні відомості

Головні принципи побудови композиції:

- єдність змісту і форми (рис. 1).

Рис. 1. Схематичне зображення характеру єдності змісту та форми

- цілісність структури.

Закономірності композиції:

- співрозмірність елементів;

- цілісність.

- супідрядність елементів (рис.2);

Рис. 2. Схематичне зображення характеру супідрядності елементів композиції

- наявність композиційного центра і рівноваги частин (баланс) (рис. 3);

а б

Рис. 3. Схематичне зображення балансу елементів композиції:

а – симетричний баланс; б – асиметричний (радіальний) баланс

Співрозмірність – співрозмірність елементів композиції між собою та з фігурою людини. Створити композицію форми – означає виявити характер всіх елементів, досягнути їх взаємодії.

Супідрядність – підпорядкованість другорядних елементів головному.

Цільність – цілісне сприйняття всієї художньої форми й уміння відмовитися від зайвого.

До композиційних засобів відносяться пропорції та ритм.

Пропорції – розмірна відповідність елементів форми. Пропорційні відношення – це співрозмірність елементів, єдність частин та цілого (рис. 4).

Рис. 4. Схематичне зображення пропорційного відношення елементів композиції

Закон пропорцій визначає відношення частин цілого один до одного та до цілого. Закон пропрцій тісно пов´язаний з поняттями тотожності, модулю і масштабу.

В моделюванні одягу пропорції є одним із головних факторів. Пропорції діляться на дві групи: прості арифметичні (засновані на раціональних числах) і складні геометрчні (засновані на ірраціональних числах, похідних геометричних побудов). Прості пропорційні відношення (рис. 5, 6) позначаються дробовими числами, чисельник і знаменник – це цілі числа від 1 до 8. Наприклад, рукав 3/4, спідниця-міні 1/3, пальто 7/8, джемпер 2/3 від цілого. На наведені приклади пропорційних відношень, що зустрічаються в моделюванні одягу (рис. 5, 6).

Рис. 5 Пропорційні членування костюму, отримані на основі арифметичних пропорцій

а б в г

Рис. 6. Приклади пропорційних відношень, що зустрічаються в моделюванні:

а – завишена лінія ліфу (ліф – 1 частина, нижня частина сукні – 3 частини;

б – лінія ліфу розміщена на лінії талії (ліф – 1 частина, спідниця –

2 Частини); в – лінія ліфу ледь занижена (ліф – 2 частини, спідниця –

3 Частини), такі пропорції наближені до «золотого перетину»; г – ліф і спідниці однакові по довжині (ліф – 1 частина, спідниця – 1 частина)

Прикладом використання в композиції костюму простих пропорцій виступають контрасні пропорції (рис. 7), що будуються на відношенні 1: 4, 1: 5 і т.д. Вони більш екстравагантні й помітні, більш активно привертають увагу. Доречно використовувати контрасні пропорції для вечірніх костюмів та в одязі для неформальної обстановки.

Рис. 7. Контрасні пропорції

Подібні пропорції відносяться до простих пропорцій і будуються на відношенні 1: 1, тобто є рівним відношенням елементів, що складають костюм (рис. 8). Моделі, засновані на подібних пропорціях, визивають у глядача відчуття статичності, спокою і рекомендовані для повсякденного та домашнього одягу. Подібні пропорції часто використовуються для створення ділового костюму.

Рис. 8. Подібні пропорції

До простих пропоцій також відносяться так званий «єгипетський трикутник», з відношенням сторін: 3 ; 4 ; 5 (рис. 9).

Рис. 9. Пропорційні співвідношення за принципом «єгипетський трикутник»

Сьогодні ведуться пошуки найбільш гармонійних пропорцій, які можна було б використовувати в архітектурі, будівництві, інженерних спорудах. Знайдені складні пропорції (рис. 10) засновані на ірраціональних числах, що виводились геометричними побудовами: тиркутник Піфагора, золотий перетин.

а	б

Рис. 10. Складні пропорційні відношення:

а - графічна побудова; б - членування форми, отримані на основі геометричних пропорцій

«трикутник Піфагора» - прямокутний трикутник з кутами 30, 60 і 90 градусів і гармонійним співвідношенням сторін;

«золотий перетин», отримується при діленні цілого на дві нерівні частини, де ціле так відноситься до більшої частини, як більша частина – до меншої. В деякому наближенні відношення «золотого перерізу» можна представити в вигляді ряду: 2/3, 3/5, 5/8, 8/13. При діленні відрізка згідно «золотого перерізу», сторона АВ буде відноситися до сторони ВС так, як ВС – до АС (рис. 11).

Рис. 11. Ділення відрізка за принципом «золотого перетину»

Пропорції фігури визначаються шляхом її візуального членування по горизонталі й представляють собою яскравий приклад «золотого перетину». Згідно цьому канону голова людини складає 1/8 довжини тіла, а лінія талії ділить її як 5/8. В деякій мірі до «золотого перетину» можна віднести наступні числові відношення: 2/3, 3/5, 5/8, 8/13 і т.д., які, використовуючи в костюмі, викликають у глядача найбільш гармонійне сприйняття і рекомендується для ділового стилю (рис. 12).

Рис. 12. Пропорції «золотого перетину» в костюмі

В жіночому костюмі пропорції визначаються за довжиною спідниці. Вибирається найбільш гармонійна довжина спідниці і за правилом «золотого перетину» розраховується довжина піджака. В чоловічому одязі за основу для визначення пропорцій використовується довжина брюк.

На підставі пропорції «золотого перетину» був побудований ряд чисел, примітний тим, що кожне наступне число рівне сумі двух попередніх: 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21 і т.д. Цей ряд називається «рядом Фібоначі»: відношення між сусідніми членами по мірі збільшення чисел ряду все більше наближуються до 0,618, тобто до відношення «золотого перерізу» (рис. 13).

Рис. 13. Пропорційні відношення Фібоначі

Пропорції костюму – це співвідношення частин його форми між собою, як і пропорції фігури, вони передбачають членування по горизонталі. Використовуючи закон пропорцій в створенні костюму, треба пам’ятати, що якщо основа живопису – простір, то основою костюму є фігура людини.

«Квадрати Фібоначі» з різким зменшенням відношення сторони до діагоналі (рис. 14).

Рис. 14. «Динамічні прямокутники» та ілюзія зменшення

Таким чином, можна зробити висновок, що гармонійні пропорційні відносини засновані на нерівності пропорцій. В моделюванні одягу пропорційні відносини визначаються інтуїтивно або задаються тенденціями моди. Кожний модний напрямок пропонує свої пропорційні членування костюм.

Ще один композиційний засіб – принцип уподібнення, зєднання форми по типу контраст, нюанс, тотожність, причому зіставляються величини однієї ознаки.

Контраст – відношення елементів форми із сильно вираженою нерівністю елементів, що створює відчуття святковості, бадьорості, динаміки (рис. 15, рис. 16 а).

Рис. 15. Схематичне зображення контрасту елементів композиції

Нюанс – однорідні елементи, що порівнюються, більше схожі, ніж різні; в костюмі дає відчуття наповненості, багатогранності образу (рис. 16 б).

Тотожність – повна подібність однорідних елементів форми; дає відчуття спокою, урівноваженості, стагнації, (рис. 16 в). Користуватися тотожніми відношеннями слід обережно, часте повторення окремих елементів швидко втомлює, притупляє сприйняття.

а б в

Рис.16. Узгодженість елементів костюму за принципом:

а - контрасту матеріалів; б - нюансу рисунка тканини; тотожності

Масштаб – це відношення лінійних розмірів зображуваного на кресленні об’єкта до його розмірів у натурі – 1:2, 1:5, 1:10 і т.д. (рис. 17).

Рис. 17. Схематичне зображення характеру масштабу елементів композиції

Масштабність – це один з композиційних засобів, що виражає співрозмірність чи відносну відповідність, сприйманих людиною розмірів і форм предметного середовища розмірам і формам людського тіла.

До масштабних закономірностей відносяться різні форми масштабних зв’язків:

- пропорційне відношення елементів форми одна до одної та до всієї форми в цілому;

- визначене пропорційне відношення форми до навколишнього матеріально-предметного чи природного середовища;

- пропорційне відношення розмірів і масштабу предмета до розмірів і форми людського тіла.

Тільки при повному взаємоузгодженні всіх масштабних зв’язків виникає гармонійний масштабний лад.

Вірні уявлення про масштаб складаються у людини у процесі повсякденного користування предметами, розміри яких обумовлені їх функцією і вимогами експлуатації.

Масштаб виробу вважається великим, якщо розміри його елементів виявляються більше звичних розмірів аналогічних предметів. Масштаб виглядає дрібним, якщо деталі подрібнені, а форма виробу необґрунтовано розчленована.

Якщо масштаб виробу та його елементів знайдений правильно, це значить, що їхні розміри відповідають призначенню цього предмета, людині й особливостям оточення.

Але й випадки порушення закономірнотей масштабності побудови прдметів нерідкі. Найбільш розповсюджений недолік – різномасштабність частин (рис. 18). Елементи виробів виглядають так, начебто одні з них запозичені від предметів більшого розміру, а інші – від меншого.

Рис. 18. Порушення масштабності

Масштабність речі випливає з прямої залежності від її розмірності, пов’язаною з антропометрією. Людина знаходиться усередині костюма, і всі засоби композиції спрямовані на те, щоб загальна його маса, членування і деталі працювали на відповідність людській фігурі, на зручність користування в утилітарному та естетичному значенні.

Маса – це зорова вагова кількість форми одягу в цілому або її окремих частинах. Маса форми залежить від розміру форми – чим розмір більше, тим більше маса.

Маса форми залежить від геометричного виду форми. Максимальна маса буде у форми, що наближається по виду до куба, кулі; мінімальну масу буде мати форма, що наближається по виду до лінії.

Маса форми збільшується зі збільшенням заповнення форми деталями, обробками, членуваннями.

Маса форми зменшується зі збільшенням деталей, що сполучаються з нею, та збільшується з їхнім зменшенням (рис.19).

Маса форми залежить від активності її кольору, фактури, орнаменту.

Рис. 19. Характер зміни маси форми костюму

Зі зміною геометричного вигляду форми, її маси, розміру, масштабу змінюється не тільки емоційність самої форми, але й сприйняття образу в цілому.

Композиційним або смисловим центром (домінанта) називається той предмет, частина предмету або група предметів, які розміщені в композиції так, що першими привертають увагу.

Закон головного в цілому показує навколо чого поєднані частини цілого.

Дуже важливо, щоб всі складові образу підкорялися головному – композиційному центру. Це акцент, домінанта, що привертає до себе особливу увагу масою, дизайном або кольором. Можливе існування декількох композиційних центрів, пов’язаних між собою єдиним замислом і спільним стилем, але не можна перевантажувати модель, щоб увага, при поглядіі на неї, розсіювалась. Композиційний центр не обов’язково повинен бути найбільшим за величиною, він повинен привертати увагу глядача, приглушувати контрасти і другорядні деталі, що відволікають – все повинно бути підпорядковано головному.

В костюмі композиційним центром зазвичай виступають деталі (рис. 20).

а б в г д

Рис. 20. Ескізи моделей одягу з використанням різного центру композиції:

а – шарф; б – рукава; в – плечі; г – груди; д – талія

Центр композиції в костюмі є практично завжди. Навіть якщо костюм повністю чорного кольору, центром композиції може бути зачіска або макіяж. Якщо композиційним центром виступає яка-небуть деталь костюму (капелюшок, рукавички, бант, рукава тощо), то вона повинна відрізнятися кольором, формою, фактурою або масою і привертати увагу цікавим дизайном. В цьому випадку всі інші деталі й аксесуари служать фоном і підкреслюють центр, а не відвертають увагу від нього.

Акцент, перенесений в нижню частину, до ніг , надає образу стійкості. Якщо композиційний центр відсутній, то образ не читається, не виразний і не запам’ятовується, або розпадається, тобто не відрізняється цілісністю.

В композиції не повинно бути кілька деталей, однаково привертаючих увагу, рівнозначність елементів вносить в композицію непевність, руйнує цілісність форми.