Лабораторна робота №3
Пластика
Мета: ознайомлення з характеристиками та особливостями пластики, основними видами ліній та пластичних рухів в костюмі, пластичними властивостями матеріалів.
Порядок виконання роботи
Студентам пропонується ознайомитися з короткими теоретичними відомостям, виписавши необхідні визначення й поняття. Далі за схемами вивчити емоційну виразність ліній різного пластичного характеру, пластичні рухи в формі одягу.
Після вивчення необхідних відомостей студенти можуть приступати до виконання завдання.
Короткі теоретичні відомості
Важливими композиційними елементами в проектуванні костюму є пластика.
Під пластикою костюму розуміється поступовість переходу одного напрямку форми в інший, плавне переміщення одних елементів в інші. Пластика – це властивість форми костюму, що диктує його образ, вона залежить від багатьох факторів: пропорцій і силуету фігури людини, характеристик вихідних матеріалів для виготовлення костюму, технології обробки тощо.
На рисунку 1 зображені лінії різного нарисного характеру: прямі і криві, горизонтальні і вертикальні, діагональні і хвилеподібні.
Прямі горизонтальні лінії, що асоціюються з лініями горизонту, викликають у глядача відчуття спокою, стабільності, стійкості. Прямі вертикальні лінії передають прагнення вгору, динамічність, придають формі стрункість. Прямі похилі – створюють відчуття нестійкості, поступового переміщення, причому чим більший нахил ліній, тим візуально активніше переміщення. Ламана лінія асоціюється в свідомості людини з неврівноваженістю настрою, вона найагресивніша і найнапруженіша.
Рис. 1. Емоційна виразність ліній
Всі криві лінії можна розділити на два види: криві з постійними радіусом кривизни (кола та дуги) і криві зі змінним радіусом (параболи, гіперболи та їх відрізки, а також спіралі).
Криві, що відносяться до першого виду, передають плавний спокійний рух, в природі цих ліній закладена постійність, статика, рівновага.
Зовсім інший характер руху передають криві зі змінним радіусом кривизни. Вони несуть в собі активну динамічність, напруженість, нерівномірність. Крім руху в кривих зі змінним радіусом закладені також ознаки коливання та обертання. Виразні якості ліній необхідно враховувати при художньому проектуванні.
Як правило, складна форма костюму описується лініями різного характеру, які і визначають пластичні рухи в спроектованому виробі (рис. 2).
Рис. 2. Різні пластичні ріщення костюму
Форма костюму створюється за рахунок конструктивного рішення і з’єднання окремих об’ємів або частин костюму. Лінії, якими виконуються ці з’єднання, називаються конструктивними (рис. 3, а). До них відносяться: з’єднувальні шви, рельєфи, лінії членування форми, від яких залежить зміна об’єму форми – підрізи, витачки тощо. Якщо такі лінії декоративно оформлені (строчкою, вишивкою, шнуром, тасьмою), їх називають конструктивно-декоративними. В такому випадку сама конструкція виконує естетичну функцію (рис. 3 б). Існують також і чисто декоративні лінії у вигляді смужок вишивки, мережива, мережки, тасьми (рис. 3 в, г).
а б в г
Рис. 3. Види ліній в костюмі:
а – конструктивні; б – конструктивно-декоративні; в, г - декоративні
В найскладнішому силуеті виробу, що представляє сукупність різних пластичних рухів, зазвичай одне з них виділяється як головне. Цей головний пластичний рух може стати ознакою класифікації силуетів одягу, в основі якої лежать найпростіші прямолінійні та криволінійні форми. Подібних форм існує всього 12 (рис. 4):
- прямолінійні;
- криволінійні випуклі;
- криволінійні ввігнуті;
- криволінійні комбіновані.
Крім того, форми костюму можна розглядати в наступному аспекті:
- ті, в основі яких лежить прямокутник;
- ті, в основі яких лежить трапеція з більшою основою зверху (перевернута трапеція);
- ті, в основі яких лежить трапеція з більшою основою знизу.
Рис. 4. Класифікація базових форм костюму з різними пластичними рухами
Кожна з 12 базових форм одягу передбачає певний пластичний рух, тому можливі їх комбінування.
Проектуючи нову форму, дизайнер повинен пам’ятати про супідрядність пластики силуета костюму і пластики всіх його деталей та елементів, а також декоративних ліній. Єдність характера речі досягається тоді, коли в композиції є зв’язок між цілим та частинами, і навпаки, коли силует вирішений в одному пластичному ключі, а деталі в іншому, говорять про різнохарактерність деталей відносно цілого, про невдалість композиційного рішення.
Костюм як об’ємно-просторова структура визначається природними даними – фігурою людини, яка його носить; функціональність костюму визначається характером форм; характер форм костюма, з яких складається його гармонічна цілісність, в свою чергу залежить від пластичного образу, який визначається пластикою матеріалу, тобто між властивостями тканини і характером форми існує пряма залежність.
Це означає, що, якщо необхідно створити форму певного геометричного виду, необхідно із всієї різноманітності тканин вибрати тільки ті, які своїми пластичними властивостями у зв’язку з певним конструктивним рішенням забезпечать постійність цієї форми (рис. 5).
Рис. 5. Залежність форми костюму від пластичних якостей матеріалу
Таким чином виникає ланцюг: функція костюму – матеріал – пластика матеріалу – пластика форми – пластичний малюнок, обумовлений функціональністю костюма, його придатністю для виконання людиною тієї чи іншої дії.
Завдання
1. Виконати ескізи костюмів з розробкою силуету, конструктивних та декоративних ліній:
- в геометричній прямолінійній пластиці;
- в криволінійній пластиці.
Ескізи оформити на папері формату А3 чорною тущю або в іншій графічній техніці.
Контрольні питання:
1. Дайте визначення пластики костюму.
2. Охарактеризуйте лінії за емоційною виразністю.
3. Які основні види ліній використовуються в одязі при його конструктивному рішенні?
4. Назвіть основні базові форми силуетів костюму з різними пластичними рухами
5. Яким чином впливають властивості матеріалу на пластику форми костюму.
Література:
1. Гусейнов Г.Г. Композиция костюма : учеб. пособие: Доп.УМО по спец. 052400 "Дизайн" / Г. Г. Гусейнов [и др.]. - 2-е изд., стер. – М. : Академия, 2004. – 432 с.
2. Чермных А.И. Основы художественного конструирования женской одежды. / А.И. Чермных. – М.: Легкая индустрия, 1977. – 144 с.
3. Бердник Т.О. Дизайн костюма / Т.О. Бердник, Т.П. Неклюева. – Ростов н/Дону: Фенікс, 2000. – 448 с.
4. Ермилова В.В. Моделирование и художественное оформение одежды. Учебное пособие для студ. учреждений сред. проф. образования / В.В. Ермилова, Д.Ю. Ермилова. – М.: Мастерство; Академия; Высшая школа, 2001. – 184 с.
5. Ніколаєва Т.В. Тектоніка формоутворення костюма. Навчальний посібник. / Т.В. Ніколаєва. – К.: Арістей, 2005. – 224 с.
6. Козлова Т.В. Моделирование и художественное оформление женской и детской одежды: учеб. для сред. спец. учеб. заведений / Т.В. Козлова, Л.Б. Рытвинская, З.Н. Тимашева. – 2-е узд., перераб. И доп. – М.: Легпромбытиздат, 1990. – 320 с.
7. Беляева-Экземплярская С.Н. Моделирование одежды по законам зрительного восприятия. / С.Н. Беляева-Экземплярская. – Репринтное издание. – М.: Академия моды, 1996. – 117 с.
8. Тухбатуллина Л.М. Проектирование костюма / Л.М. Тухбатуллина, Л.А. Сафина, В.В. Хамматова. – Ростов н/Дону: Фенікс, 2007. – 283 с.
Лабораторна робота №4
Метрично-ритмічні закономірності проектування костюму
Мета: ознайомлення основними видами метричних та ритмічних організацій композиції костюму.
Порядок виконання роботи
Студентам пропонується ознайомитися з короткими теоретичними відомостям, виписавши необхідні визначення й поняття. Далі за схемами вивчити особливості статичного та динамічного ритмічного ряду.
Після вивчення необхідних відомостей студенти можуть приступати до виконання завдання.
Короткі теоретичні відомості
Пластичні рухи конструктивних і декоративних ліній: швів, рельєфів, складок, оборок – розчленовують форму, вносять в неї ритмічні порядки. Ритмічні членування утворюються також за допомогою поєднання в деталях різних матеріалів, використання різних за кольором та фактурою деталей (наприклад, блузи та спідниці), поєднання форми одягу з формою головного убору, взуття. Ритмічні рухи доповнюють і розвивають пластичні.
Ритм – закономірність повторів і чергувань співрозмірних елементів, що забезпечує гармонійну цілісність композиції і надає їй чіткості, стрункості і особливої виразності.
Повторюваність елементів, мотивів або форм найбільш часто використовується двух типів: проста (статична або метрична) і складна (динамічна).
Статичний ритмічний ряд (або метричний ритм) – це геометрично правильний ритм, організовує чергування рівних по величині елементів через рівні інтервали, він представляє собою найпростіший спосіб пропорціонування – ділення на рівні частини.
Прикладом метричного порядку можуть служити: повторення рівних форм через рівні інтервали, повторення рівних форм без інтервалів, радіальний ритм – із центром рівних радіусів.
Метричний порядок може бути: рядовим і осьовим.
Рядова метрика не надає формі активного руху і складає враження впорядкованості. Використовується, наприклад, при формуванні спідниці за допомогою складок, розміщення ґудзиків та петель-застібок (рис. 1 а, б).
а б в
Рис 1. Приклади метричної організації костюму:
а, б, – рядова метрика; в – осьова матрика
Осьова метрика проявляється в розташуванні кишень, манжетів, клапанів (рис.1 в), а також у порядоку розподілення вертикальних конструктивних і конструктивно-декоративних ліній – рельєфів, виточек, складок, орнаментних смужок тощо.Осьове метричне повторення завжди обумовлене фігурою людини і її вертикальною віссю симетрії.
Метр надає композиції костюму врівноваженості й впорядкованості, але з іншого боку і деякої монотонності.
Якщо необхідно стоворити більш динамічний образ використовується динамічний ритмічний ряд - послідовна закономірна зміна, зростання чи зменшення форм.
Прикладом ритмічного порядку є:
чергування рівних елементів при зростанні інтервалів між ними,
зростання елементів форми при збереженні рівних інтервалів,
рівномірне зростання чи зменшення елементів форми й інтервалів між ними;
зростання чи зменшення елементів форми при їх радіальному розташуванні.
За способом організації елементів костюму динамічний ряд може може мати різні напрямки: вертикальний, горизонтальний, діагональний, спіральний, радіально-променевий (рис. 2).
а б в г д
Рис. 2. Приклади ритмічної організації костюму:
а – горизонтальної; б – радіально-променевої; в – вертикальної;
г – спіральної; д - діагональної
Одним з елементів побудови форми, що має особливе значення, виділяється, як правило, величиною, кольором, фактурою є акцент. Акцентовані елементи називаються активними. Елементи, які не мають акцентів – пасивними. Рівномірне чергування пасивних і активних елементів називається метром. Відстань від одного активного елементу до іншого називають динамічним кроком. Менш значимі елементи, що заповнюють простір між акцентами називаються інтервалами.
Швидкість наростання руху елементів називається темпом. Темп може бути уповільненим, плавним, швидким, стрибкоподібним (рис. 3).
а б в
Рис. 3. Темп ритму: а – плавний; б – активний, дробовий або поривчастий;
в – спокійний або уповільнений
Метро-ритмічні закономірності особливо чітко помітні в обємних формах, що є результатом руху не крапки, а прямих чи кривих ліній. Закономірність побудови ритмічного ряду повинна легко сприйматися.
Найпростіший ритмічний ряд (А+А+А) виражає спокій, рівновагу. Тому він властивий, насамперед, статичній композиції.
На відміну від метричного повтору, закономірність, на якій будується ритм, проявляється в поступових кількісних змінах в ряді елементів, що передуються. Математичною закономірністю може бути арифметична або геометрична прогресія. Складний ритм становить систему елементів, поєднаних пропорційною залежністю наростання або зменшення:
А+(А+В)+(А+В+С)+(А+В+С+D) +….+(А+В+С+D +n)
Людина чуйно реагує на найменше відхилення від закономірності, за якою побудований ритмічний ряд. Динамічність, що передається формі ритмом, в композиційному відношенні може бути знищеною при порушені закономірності. На рисунку 4 хаотичне розміщення елементів малюнка тканини костюму можна вважати порушенням ритму.
Рис.4. Приклад порушення ритму
Ритм виконує важливу роль, тому що визначає динаміку форм, організованість та характер образу. За ритмічною закономірністю в костюмі будуються:
- складки, фалди, волани, зборки;
- тканина у смужку, клітинку, з орнаментом, рапортні тканини (рис. 5);
- обробка кантом, защипами, буфами, оборками, строчками, вишивкою, бахромою (рис. 6);
- ритмічне повторення шарів тканини;
- застібки на ґудзики, кнопки, різна фурнітура, блискавки, зав’язки, банти;
- рельєфи, орнаменти.
Рис. 5. Використання тканин з ритмічним малюнком
Рис. 6. Використання ритму в обробці виробу: кокетка та комір
На рисунку 7 зображені три моделі на статну фігуру вистібуваного одягу з елементами стилізації в стилі російського народного костюму. В декорі використано два різних вида ритмів: метричний та динамічний.
Рис. 7. Ескізи моделей вистібуваного одягу за мотивами народного російського костюму з ритмічною розробкою